апеляційне провадження №22-ц/824/2747/2022
справа №357/8253/21
10 серпня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У серпні 2021 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 23103,66 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що 03 листопада 2010 року відповідачкою підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНК.
Згідно із доводами позовної заяви на ім'я позичальниці відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що вказаний у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку та надано відповідачці у користування кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 25 000,00 грн. Зазначає, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В процесі користування кредитним рахунком відповідачкою не надано своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, внаслідок чого станом на 14 червня 2021 року відповідачка має заборгованість у розмірі 23 103,66 гривень, яка складається з:
· 19 566,95 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
· 3 536,71 гривень - заборгованість за простроченими відсотками;
Рішенням Білоцерківського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Вказує, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Вказує, що дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Уважає, що активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.
Вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки під час ухвалення рішення суд в порушення вимог статті 534 ЦК України зменшив суму заборгованості за тілом кредиту, зарахувавши на її погашення всі суми, що вносилися відповідачем на погашення заборгованості.
Зазначає, що суд першої інстанції ухваленим рішенням не тільки призводить до нехтування принципам платності кредитного договору, а і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ряд висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: №750/6058/17-ц від 04 грудня 2019 року; №200/5647/18; 456/3643/17; №356/1635/16-ц; №173/436/18; №572/1169/17 від 23.12.2019 року; №342/180/17 від 03.07.2019 року; №750/6058/17-ц від 04 грудня 2019 року; №382/327/18-ц; №149/1546/18-ц, які, на твердження скаржника, судом не враховано.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (а.с. 140). Згодом скаржник зазначає, що суд взяв до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній справі, проте безпідставно (а.с. 143). Далі по тексту апеляційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції мав відступити від правового висновку викладеному у вищевказаній постанові (а.с.144) .
Мотивуючи наведеним, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" в повному обсязі.
05 січня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що позивач перекручує факти з метою введення суду в оману та формування хибної уяви про дійсний стан речей.
Зазначає, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено підстав позову. Окрім цього, вказує, що скаржник у своїй скарзі вказує про нанесення судом, який ухвалив оскаржуване рішення, шкоди усім споживачам банківських послуг, банку та стабільності функціонування фінансового сектору держави, що є проявом неповаги та тиску на суд з метою забезпечити вигідне для себе вирішення спору.
Вказує, що хоча суд не повною мірою врахував всі заперечення відповідачки проти позову, проте зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
25 січня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду Київської області надійшла відповідь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на відзив. У своїй відповіді позивач фактично дублює позиції, викладені у тексті апеляційної скарги. Вказує, що відповідачкою ОСОБА_1 отримано кредитну картку, клієнт мав можливість користуватись усіма послугами банку. Також банком надано розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відповідачка за період з 01 червня 2015 року по 14 червня 2021 року здійснила погашення заборгованості по тілу кредиту на загальну суму 213 272,53 гривні та за прострочене тіло кредиту на загальну суму 3 399,51 гривень. Окрім того вказав, що банк не довів факту виникнення вказаного у позовній заяві розміру заборгованості у сумі 19 566,95 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи убачається, що 03 листопада 2010 року у формулярі анкета-заява заповнена інформація про персональні та контактні дані відповідача. Анкета містить розділ, у якому навпроти запропонованого виду карток (картка кредитка "Універсальна", зарплатна картка, картка Gold,пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка, ідентифікація за паспортом) необхідно проставити позначку. Окрім того, у полі "бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка "Універсальна"/Gold" також передбачається проставлення грошової суми.
Установлено, що відповідачка виявила бажання відкрити картку Кредитку "Універсальну" та зазначив бажаний кредитний ліміт у розмірі 1 500 гривень (а.с.34 зворот ).
Згідно даних довідки про умови кредитування із використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" така складена до договору SAMDN50000037368134 (а.с.35).
З даних довідки убачається, що відповідачу ОСОБА_1 відповідно до договору №б/н, надано кредитну картку: НОМЕР_1 - дата відкриття 03 листопада 2010 року, термін дії до 09/14; НОМЕР_2 - дата відкриття 29 вересня 2014 року, термін дії 03/18 та НОМЕР_3 - дата відкриття 13 березня 2017 року, термін дії 08/20 (а.с.32).
З даних довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_1 (картковий рахунок НОМЕР_1 ), убачається, що картковий рахунок відкрито 03 листопада 2010 року та встановлено кредитний ліміт у розмірі 3500,00 грн, 23 грудня 2010 року - збільшено кредитний ліміт до 4 100,00 грн, 11 лютого 2011 року - збільшено кредитний ліміт до 4 900,00 грн, 07 квітня 2011 - збільшено кредитний ліміт до 5 700,00 грн, 26 листопада 2017 року - збільшено кредитний ліміт до 9 000,00 грн, 13 серпня 2018 року - збільшено кредитний ліміт до 25 000,00 грн, 11 березня 2019 року - зменшено кредитний ліміт до 23 750,00 грн, 29 березня 2019 року - зменшено кредитний ліміт до 22 010,00 грн, 01 квітня 2019 року - зменшено кредитний ліміт до 20 971,82 грн, 03 травня 2019 - зменшено кредитний ліміт до 20 940,00 грн та 17.04.2020 - зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а.с. 33).
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ряд висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: №750/6058/17-ц від 04 грудня 2019 року; №200/5647/18; 456/3643/17; №356/1635/16-ц; №173/436/18; №572/1169/17 від 23.12.2019 року; №342/180/17 від 03.07.2019 року; №750/6058/17-ц від 04 грудня 2019 року; №382/327/18-ц; №149/1546/18-ц, які, на твердження скаржника, судом не враховано, оскільки висновки суду у цій справі грунтуються на встановленні факту виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит», проте в задоволенні вимог відмовлено не у зв'язку із недоведеністю отримання та використання кредитних коштів, а з підстав недоведеності розміру визначеної позивачем заборгованості.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі є нелогічними та суперечливими.
Натомість із 35 абзацу описової частини рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області убачається, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення врахував висновки, викладені у постанові №342/180/17 від 03.07.2019 року та встановив факт наявності кредитних правовідносин між сторонами у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів щодо узгодження між сторонами розміру та порядку нарахування відсотків, пені та комісії, про що суд навів в судовому рішенні належне мотивування та доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовуються.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, оскільки під час ухвалення рішення суд в порушення вимог статті 534 ЦК України зменшив суму заборгованості за тілом кредиту, зарахувавши на її погашення всі суми, що вносилися відповідачем на погашення заборгованості, відхиляються колегією суддів.
На підставі наданих банком розрахунків суд першої інстанції установив, що відповідачка за період з 01 червня 2015 року по 14 червня 2021 року здійснила погашення заборгованості по тілу кредиту на загальну суму 213 272,53 гривні та за прострочене тіло кредиту на загальну суму 3 399,51 гривень, не зменшуючи жодні чинники. Натомість суд правильно установив про відсутність домовленості в частині визначення розміру та порядку нарахування процентів та будь-яких інших складових цього договору, з огляду на що дійшов висновку про сплату позичальницею коштів в розмірі 213 272,53 гривні по тілу кредиту та 3 399,51 гривні за прострочене тіло кредиту, які підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у задоволенні позову наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави - безпідставні, оскільки під час розгляду справи суд встановлює наявність або відсутність фактів в межах правовідносин сторін та на підставі наданих доказів і установлених обставин приймає судове рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2022 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова