9 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 554/7483/16-к
провадження № 51-143км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170000000344, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Так, ОСОБА_6 інкримінувалося те, що він, обіймаючи посаду слідчого, відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Полтавського міського управління УМВС України в Полтавській області, виконуючи функції представника влади, у період часу з 15 листопада 2014 року до 23 серпня 2015 року вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_7 на суму 163 460 гривень.
Так, 22 вересня 2014 року ОСОБА_6 було доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014170010000536 за ч. 1 ст.190 КК України за фактом неповернення ОСОБА_7 10 000 доларів США, які останній позичив у ОСОБА_8 для придбання автомобіля «NISSAN PRIMERA», д.н.з. НОМЕР_1 .
За дорученням ОСОБА_6 , на підставі рішення суду про надання дозволу на проведення обшуку в помешканні ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , 14 листопада 2014 року працівники ВКР ПМУ УМВС України в Полтавській області провели обшук, у ході якого вилучили вказаний автомобіль і доставили до Полтавського міського управління УМВС України, що на вул. Сковороди, 2-6 у м. Полтаві.
15 листопада 2014 року ОСОБА_6 відповідною постановою визнав автомобіль «NISSAN PRIMERA», д.н.з. НОМЕР_1 , речовим доказом.
Водночас у порушення пунктів 10, 11 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), ОСОБА_6 не надав відповідальній особі Полтавського МУ УМВС України в області протокол обшуку помешкання ОСОБА_7 і вилучення транспортного засобу від 14 листопада 2014 року для взяття його на облік (внесення відповідного запису до книги обліку речових доказів), та в порушення вимог ч. 2 ст. 100 КПК України і пунктів 5, 20 Порядку не забезпечив належного зберігання транспортного засобу, а залишив його на території, прилеглій до Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області, куди мали безперешкодний доступ сторонні особи.
У ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12014170010000536 ОСОБА_7 неодноразово звертався до ОСОБА_6 з клопотаннями про повернення вилученого в нього автомобіля, в яких зазначав, що автомобіль зберігається в неналежних умовах, що призводить до його псування, а він є законним власником цього транспортного засобу, що підтверджується свідоцтвом про його реєстрацію.
10 лютого 2015 року процесуальний керівник у кримінальному провадженні - старший прокурор прокуратури міста Полтави ОСОБА_9 надав ОСОБА_6 вказівки в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України закрити кримінальне провадження в термін до 14 лютого 2015 року у зв'язку з відсутністю достатніх доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та вирішити питання щодо повернення автомобіля «NISSAN PRIMERA», д.н.з. НОМЕР_1 , власнику.
ОСОБА_6 усупереч вимогам ч. 4 ст. 40 КПК України проігнорував вказівки прокурора.
Крім того, усвідомлюючи, що речовий доказ - автомобіль «NISSAN PRIMERA», д.н.з. НОМЕР_1 , зберігається з порушенням вимог ч. 2 ст. 100 КПК і п. 20 Порядку, виконання яких є неможливим унаслідок відсутності договору між Полтавським МУ УМВС України в Полтавській області та ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про зберігання вилучених транспортних засобів на спеціальному майданчику, тобто зберігання речового доказу неможливе без зайвих труднощів, а також те, що речовий доказ не містить слідів кримінального правопорушення, не виконав вимоги п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України і не повернув речовий доказ власнику, при наявності можливості вчинення таких дій без шкоди для кримінального провадження.
Уночі 24 серпня 2015 року невідомі особи викрали автомобіль ОСОБА_7 з території, прилеглої до Полтавського МУ УМВС України, що на вул. Сковороди, 2-6 у м. Полтаві.
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2017 року ОСОБА_6 виправдано за ч. 1 ст. 367 КК України за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 07 листопада 2017 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2022 року частково задоволено заяву ОСОБА_6 , а виправдувальний вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що:
1) суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання ОСОБА_6 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КПК України за закінченням строків давності, хоча часткове задоволення клопотання не передбачено нормами закону;
2) звільняючи ОСОБА_6 на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності та залишаючи при цьому виправдувальний вирок районного суду без зміни, апеляційний суд фактично прийняв таке рішення щодо невинуватої особи, оскільки не встановив чи діяння, яке інкримінується ОСОБА_6 дійсно мало місце, чи воно містить склад кримінального правопорушення і чи ОСОБА_6 винний у його вчиненні;
3) також апеляційний суд не виконав вимоги статей 404, 419 та 439 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Одночасно ст. 438 КПК України визначено підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції, якими є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
При цьому, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
До того ж відповідно до положень ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені ще й мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Невиконання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, апеляційний суд, переглядаючи виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , не дотримався вказаних вимог закону.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що прокурор та потерпілий, не погоджуючись з вироком районного суду подали апеляційні скарги, в яких просили суд апеляційної інстанції скасувати вирок суду першої інстанції, наводили підстави, з яких суд повинен був ухвалити новий вирок і визнати винуватим та засудити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням функцій представника влади, у правоохоронних органах строком на 1 рік.
В той же час апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, хоч і виклав доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого, однак не перевірив та не дав відповіді на них в частині незгоди із виправданням ОСОБА_6 і відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 22 травня 2018 року, не прийняв рішення щодо апеляційних скаргта, не навівши висновків щодо обґрунтованості, законності та вмотивованості вироку суду першої інстанції, залишив його без змін, що є підставою для скасування оскаржуваної прокурором ухвали.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції першочергово повинна була розглянути апеляційні скарги в частині доводів щодо незаконності ухвалення виправдувального вироку стосовно ОСОБА_6 . У разі висновку про безпідставне виправдання останнього та необхідність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 367 КК України, апеляційний суд повинен був розглянути клопотання про застосування ст. 49 КК України у даному кримінальному провадженні. У випадку, коли б апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого не підлягають до задоволення, то у задоволенні такого клопотання ОСОБА_6 слід було відмовити, оскільки щодо останнього постановлено виправдувальний вирок.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 49 КК України, то слід вказати, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.
Як убачається зі змісту ухвали, колегія суддів апеляційного суду вдалася до розгляду клопотання ОСОБА_6 про застосування інституту давності, яке могло бути предметом розгляду виключно за умови наявності факту вчинення особою злочину, та прийняла рішення про часткове його задоволення, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Так, результатом застосування вищевказаного виду звільнення від кримінальної відповідальності є закриття кримінального провадження. Зазначеного процесуального рішення апеляційний суд не приймав, а тому твердження прокурора про зворотнє є помилковими.
Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, воно є істотним та ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілого і дати на них обґрунтовані відповіді, виконати вимоги ст. 404 КПК України та обов'язкові вказівки касаційного суду, викладені у відповідній постанові від 22 травня 2018 рокута ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3