11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 176/2124/17
провадження № 51-2055 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року стосовно нього,
встановив:
За ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно засудженого ОСОБА_4 . Вирок Первомайського районного суду м. Краснодара від 18 серпня 2016 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, приведено у відповідність до законодавства України. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2022 року відмовив в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Жовтоводськогоміського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року, а апеляційну скаргу - повернув особі, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд в касаційному порядку вказаних судових рішень.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Посилається на те, що розгляд вказаного клопотання в суді першої інстанції здійснювався без його участі, чим порушено право на захист. Вважає, що суд першої інстанції, при приведенні у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації, не вірно кваліфікував його дії та призначив занадто суворе покарання. Вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин. Посилається на те, що він, під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, відбував покарання на території Російської Федерації та не мав можливості вчасно подати апеляційну скаргу.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, питання, які вирішуються судом під час приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, вирішуються судом за правилами глави 46Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) «Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб» і порядок їх вирішення врегульовано у ст. 610 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 610 КПК України передбачено, що за наслідками розгляду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. При цьому, право на касаційне оскарження такого рішення цією статтею не передбачено. А тому оскаржувана ухвала Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року не може бути предметом касаційного перегляду.
Що стосується доводів касаційної скарги в частині оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги засудженого у зв'язку з пропуском останнім строку на апеляційне оскарження судового рішення, то хоча зазначене рішення і є предметом перегляду суду касаційної інстанції, однак суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК Українисуд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений ухвалою суду за клопотанням заінтересованої особи.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з копії оскаржуваної ухвали, апеляційним судом прийнято рішення про відмову засудженому в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року та повернення апеляційної скарги.
Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, апеляційним судом було зазначено, що ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року засобами поштового зв'язку направлено на адресу виправної колонії 29 липня 2019 року. Вперше з апеляційною скаргою засуджений ОСОБА_4 звернувся 16 грудня 2019 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 повернуто останньому у зв'язку з пропущенням строків апеляційного оскарження судового рішення та відсутністю клопотання про його поновлення. Вказану ухвалу апеляційного суду ОСОБА_4 отримав 17 лютого 2019 року.
30 січня 2020 року ОСОБА_4 повторно звернувся з апеляційною скаргою, яку ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року також було повернуто з аналогічних підстав.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаної ухвали був пропущений, оскільки з моменту отримання копії ухвали суду першої інстанції в липні 2019 року та першого звернення з апеляційною скаргою у грудні 2019 року минуло більше 5 місяців, а з моменту ухвалення судом останнього рішення про повернення апеляційної скарги засудженого у лютому 2020 року - більше двох років. Крім цього, засуджений ОСОБА_4 , вказуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали, посилається лише на те, що на час винесення оскаржуваного рішення він перебував на території Російської Федерації та не мав можливості його оскаржити. Однак, ОСОБА_4 не навів жодних доводів стосовно того, які саме обставини перешкодили йому звернутися до апеляційного суду зі скаргою протягом цього часу.
Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду, оскільки засуджений ОСОБА_4 скористався своїм правом на перегляд ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року, звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали більш як через 2 роки 6 місяців з моменту її отримання та не зазначив переконливих доводів для його поновлення.
Таким чином, викладені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду мотиви повернення апеляційної скарги є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 399 та 419 КПК України.
Оскільки з касаційної скарги засудженого, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року стосовно нього відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3