10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 646/675/19
провадження № 51-816ск22
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_5
встановила:
За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 березня
2021 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік;
- частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 4 роки.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування покарання у вигляді обмеження волі на строк 4 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням на користь: ОСОБА_6 матеріальної шкоди - 6700грн; ОСОБА_7 матеріальної шкоди - 7000 грн; ОСОБА_8 матеріальної шкоди - 8000 грн та моральної - 5000грн; ОСОБА_9 матеріальної шкоди - 15000грн та маральної 5000 грн; ОСОБА_10 матеріальної шкоди - 22500 грн та моральної 5000грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що на початку вересня 2017 року ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою заволодіння чужим майном, розробив план по заволодінню грошовими коштами інших осіб під приводом надання будівельною бригадою послуг з виконання будівельних робіт на території міста Харкова і Харківської області, не маючи намір їх виконувати. Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_5 зареєструвався на сайтах «Усі робітники», «Харківський форум» та «Kharkov_stroi_com»», де став спілкуватись з особами, які потребували будівельних робіт, заволодівав їхніми коштами, розпорядившись чужим майном на свій розсуд, чим заподіяв кожному з потерпілих матеріальну шкоду на зазначену у вироку суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, надаючи власну оцінку доказам у кримінальному провадженні та посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 , справу направити на новий судовий розгляд.
Уважає, що у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вказує, що стороною захисту під час судового розгляду заявлялось клопотання щодо допиту осіб, які залучались обвинуваченим для виконання будівельних робіт, яке було безпідставно відхилене. Указує, що судом апеляційної інстанції при перегляді вироку суду не перевірено усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі та не надано належної оцінки зібраним доказам з додержанням правил ст. 94 КПК України.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Як вбачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, та правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону суд зробив із додержанням ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Зокрема, в основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілих, свідків, протоколи огляду, договір підряду №1 від 24 вересня 2017 року з ОСОБА_11 , договір підряду №1 від 25 грудня 2017 року з ОСОБА_6 , договори підряду №1 від 30 грудня 2017 року та №2 від 02 січня 2018 року з ОСОБА_12 , договір підряду №1 від 13 квітня 2018 року з ОСОБА_8 , договір підряду №1 від 29 квітня 2018 року з ОСОБА_7 (сам документ датований 2017 роком); договір підряду №1 від 12 травня 2018 року з ОСОБА_9 , договір від 05.06.2019 про проведення будівельних робіт з ОСОБА_13 , договір про надання послуг від 31 серпня 2019 року з ОСОБА_10 .
Як убачається із вироку суду, обвинувачений у ході розгляду кримінального провадження не заперечував, що тексти зазначених договорів та розписок про отримання грошових коштів, досліджених в судовому засіданні, виконані ним. Не спростовував того, що суми грошових коштів, зазначені в обвинувальних актах, він від потерпілих отримав у повному обсязі.
Вказані обставини, які встановлено судом першої інстанції, не було спростовано під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що наведені в касаційній скарзі доводи, які за змістом аналогічні доводам апеляційної скарги захисника, були предметом ретельної перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_5 без змін, апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України є ґрунтовним та підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що рішення місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є законним.
Крім того, переглядаючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд висновував, що обвинувачений, уклавши договори на виконання робіт та отримавши від потерпілих кошти, більше не з'являвся, вимоги потерпілих ігнорував. Посилання сторони захисту на те, що у деяких потерпілих роботи все ж бути розпочаті, як слушно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, не спростовують обґрунтованості висновків суду, оскільки обвинувачений розпочинав тільки підготовчі роботи, а в подальшому взятих на себе зобов'язань не виконав та грошові кошти не повертав. Крім того, обвинуваченим не підтверджено наявності у нього будь-яких форс-мажорних обставин, які могли йому перешкодити виконати умови укладених договорів.
Щодо доводів касаційної скарги, які аналогічні доводам апеляційної скарги, про те, що в порушення вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції безпідставно відхилене заявлене обвинуваченим клопотання щодо допиту осіб, які залучались обвинуваченим для виконання будівельних робіт, то як слушно зазначено у рішенні суду апеляційної інстанції, такі доводи свідків не спростовують обґрунтованості прийнятого рішення суду, оскільки, як пояснив сам обвинувачений, двоє свідків не були залучені до робіт по даним договорам підряду, інший - був водієм, який привозив матеріали
ОСОБА_10 , що не заперечує сама потерпіла. Враховуючи, що вказані особи, а також свідки, у яких роботи були виконані, не були безпосередніми очевидцями укладення договорів, вони не можуть пояснити обставини, про які йдеться саме в даному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 10 березня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року стосовно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3