11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/4939/21
адміністративне провадження №К/990/14658/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №640/4939/21 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Еквіпмент» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №640/4939/21.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржникові строку протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання належних та допустимих доказів поважності пропуску строку на касаційне оскарження та документу про сплату судового збору.
12 липня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, яке обґрунтоване неможливістю його сплатити, посилаючись на воєнний стан введений на всій території України та відсутністю на рахунку контролюючого органу грошових коштів необхідних для такої сплати.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року продовжено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №640/4939/21 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
04 серпня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшло про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги з метою надання можливості сплати судового збору скаржником, посилаючись на запровадження воєнного стану в Україні.
Надаючи оцінку доводам викладеним у клопотанні податкового органу, Верховний Суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником у клопотанні про продовження строку для усунення недоліку касаційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у такому клопотанні.
Так, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, у тому числі щодо оплати судового збору.
Однак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, зокрема, доказів на отримання достатнього для сплати судового збору саме у справі №640/4939/21 фінансування з Державного бюджету України.
Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через відсутність/недостаніть фінансування не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки відповідач не доводить того, що протягом нового строку судовий збір ним буде сплачено. Надані відповідачем докази не є свідченням вчинення Головним управлінням ДПС в Одеській області активних дій з метою сплати судового збору та виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в межах наданого судом строку.
Суд касаційної інстанції також зазначає, що Головне управління ДПС у м. Києві діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
На переконання суду, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому вищенаведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Поряд з цим, Верховний Суд зазначає, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом цієї ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві не виконано вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини сьомої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року у справі №640/4939/21 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко