11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №200/10354/21
адміністративне провадження № К/990/19224/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року в справі №200/10354/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мінюст), в якому просив:
? визнати протиправними дії відповідача, що виявилися у відмові надати публічну інформацію відповідно до його запиту на отримання публічної інформації № 13/05-15 від 13 травня 2021 року;
? зобов'язати відповідача повторно розглянути його запит на отримання публічної інформації №13/05-15 від 13 травня 2021 року, з урахуванням висновків наведених у рішенні суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року, позов задоволено.
Ухвалами Верховного Суду від 19 травня 2022 року, 02 червня 2022 року, 14 червня 2022 року, 20 червня 2022 року та 07 липня 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі №200/10354/21 були повернуті скаржнику.
25 липня 2022 року до Верховного Суду вшосте надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року у справі №200/10354/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
У цій справі предметом спірних правовідносини є оскарження дій суб'єкта владних повноважень з приводу звернення позивача з запитом на отримання публічної інформації.
Отже, з урахуванням вимог статті 12 КАС України ця справа відносяться до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі можуть призвести до правових колізій в інших справах.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник указує, що ця справа має виняткове значення для Міністерства юстиції України, оскільки спір у цій справі виник у правовідносинах, які ще не аналізувалися в рішеннях Верховного Суду.
Суд відхиляє указані доводи скаржника з огляду на те, що скаржником не виділено специфічних вимог, що дають підстави вважати, що ця справа має виняткове значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Мотиви, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип юридичної визначеності буде порушено.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 200/10354/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко