11 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/913/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Фінанс Груп"
до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про зняття арешту з майна,
26.07.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 у цій справі.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 позов задоволено; знято арешт та припинено обтяження квартири, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, смт. Богородчани, вул. Грушевського, будинок, 2, корпус 1, квартира 27, накладені згідно постанови слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області від 18.03.2013.
Не погодившись з вищенаведеним рішенням, відповідач 08.02.22 звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки, в порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України, скаржник не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області повернуто на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), у зв'язку з тим, що скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, не надав доказів сплати судового збору за її подання.
15.04.2022 відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 року у справі №909/913/21.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2022 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не надано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору та повідомлено про наслідки зловживання процесуальними правами.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 вказану апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області повернуто, у зв'язку з тим, що скаржником до суду не надані належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
06.06.2022 відповідач втретє подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що цей строк пропущено з причин, незалежних від волі скаржника.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 залишено без руху апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Роз'яснено скаржнику, що відповідно до статті 256 ГПК України він має право до 29.06.2022 повідомити суд апеляційної інстанції про інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надати через канцелярію суду (або надіслати) докази на підтвердження доводів для поновлення строку на апеляційне оскарження.
При винесенні вказаної ухвали Західний апеляційний господарський суд врахував, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не вказав жодних конкретних обставин, незалежних від його волі, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення. Суд вказав, що можливість своєчасного подання належним чином оформленої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала тільки від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Не усунення двічі недоліків апеляційної скарги у визначені судом терміни, а саме - несплата судового збору, не зазначення у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення жодних, незалежних від волі скаржника, конкретних обставин, які спричинили його пропуск, дають підстави для висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 є неповажними.
29.06.2022 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області надіслало через систему ?Електронний суд? клопотання, в якому покликається на ті самі обставини, що і в первісно заявленому клопотанні, яким суд надавав правову оцінку в ухвалі від 14.06.2022 про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2022 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що скаржник не повідомив суду апеляційної інстанції поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, які б слугували підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі Головного управління ДПС в Івано-Франківській області зазначає про те, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним господарським судом з порушенням норм процесуального права.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судового рішення, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 1 частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно цієї норми суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовується у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.
Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.
Водночас право на поновлення строку оскарження реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які однак скаржником не обґрунтовано.
Таким чином, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Ураховуючи, що суд може визнати поважними причинами пропуску процесуального строку лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, апеляційний господарський суд визнав зазначені Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не поважними.
Відповідно до частини четвертої статті 260 ГПК України, якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали суду.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 у справі №909/913/21 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №909/913/21 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022.
2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді В.Ю. Уркевич
Є.В. Краснов