11 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/3563/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства ?Радіопередавальний центр?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2021
за позовом Державного підприємства ?Радіопередавальний центр?
до 1) Броварської міської ради Київської області
2) Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області,
треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення;
2) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
3) Київська обласна державна адміністрація,
треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
4) ОСОБА_1 ;
5) ОСОБА_2 ;
6) ОСОБА_3 ;
7) ОСОБА_4 ;
8) ОСОБА_5 ;
9) ОСОБА_6 ;
10) ОСОБА_7 ;
11) ОСОБА_8 ;
12) ОСОБА_9 ;
13) ОСОБА_10 ;
14) ОСОБА_11 ;
15) ОСОБА_12 ;
16) ОСОБА_13 ,
про визнання протиправними, скасування рішень та скасування реєстраційних записів,
02.08.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Державне підприємство ?Радіопередавальний центр? звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2021.
Оскарженими судовими рішеннями у цій справі відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У грудні 2021 року Державне підприємство ?Радіопередавальний центр? звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Київської обласної державної адміністрації, а також третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача (зазначені у вступній частині цієї ухвали) про визнання протиправним, скасування рішень та скасування реєстраційних записів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що землі, передані оскаржуваними рішеннями Броварської міської ради Київської області, належать до державної власності, а тому остання не мала права ними розпоряджатись, водночас, Державне підприємство ?Радіопередавальний центр? не надавав погодження на вилучення у нього земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
Судові рішення мотивовані тим, даний спір не відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень про надання земельних ділянок у власність фізичним особам та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на земельні ділянки за фізичними особами, а тому такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб.
Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказує на те, що при ухваленні судових рішень, господарськими судами було порушено норми процесуального права, а саме частини першої статті 41, частини першої статті 45 , пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України та просить оскаржувані постанову і ухвалу скасувати та справу направити до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.
Відповідно до статті 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.
Згідно з пунктами 6, 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Водночас, юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із частинами другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.
Отже господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Як установлено господарськими судами, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень про надання земельних ділянок у власність фізичним особам та скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на земельні ділянки за фізичними особами, а отже такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін та характером спірного правовідношення підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки фізичних осіб.
За змістом статей 1, 2, 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2010 у справі №911/4144/16, від 16.05.2018 у справі №911/4111/16.
Посилання скаржника на те, що фізичні особи не були зазначені позивачем під час подання позову як відповідачі, а відповідачами вказані саме юридичні особи, господарські суди обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків таких фізичних осіб.
За таких обставин, господарські суди дійшли правомірного висновку, що позовна заява Державного підприємства ?Радіопередавальний центр? не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в силу вимог пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства ?Радіопередавальний центр? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2021 на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/3563/21 за касаційною скаргою Державного підприємства ?Радіопередавальний центр? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2021.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич