29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" серпня 2022 р. Справа № 924/84/22
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі судового засідання Місько Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Н.В.", м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин
про стягнення грошей
за участю представників сторін:
від позивача - Черноус М.А.
від відповідача - не з'явився
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № Д39/53-124-01-21-16022 від 25.10.21 у розмірі 837 148, 83 грн., з яких: 826 830 грн. основна заборгованість, 8 334, 44 грн. інфляційні, 1 984, 39 грн. 3% річних.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що поставивши відповідачу обумовлений договором товар, він виконав свої зобов'язання належним чином. Відповідач же, не провівши у передбачені договором строки оплати поставленого товару, допустив прострочення виконання своїх обов'язків, в зв'язку з чим виник борг. Нарахування річних та інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦКУ.
Ухвалою суду від 20.07.22 провадження у справі, в частині стягнення основного боргу в розмірі 826 830 грн. закрито. В частині решти вимог, провадження у справі продовжено на загальних підставах. Отже, станом на час ухвалення рішення, позовними вимогами є стягнення 8 334, 44 грн. інфляційних, 1 984, 39 грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідач свого представника до суду не направив, надіслав відзив на позов, де відмічає таке. Оплата за поставлений товар, стягнення якої є предметом спору, не проведена у визначений договором строк у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача. Запровадження в Україні нового ринку електроенергії призвело до формування кризового стану в енергетиці, який з часом лише загострювався. На даний час відповідач за відпущену електроенергію не отримав коло 11 млрд. грн. Отже, невиконання фінансових зобов'язань, у тому числі відносно не оплати товару в спірних відносинах виникло в силу об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Також, відповідач вказує на необґрунтованість нарахування позивачем 3% річних і інфляційних на суму ПДВ, включеного у вартість товару. Відмічено, також, що позивач, при нарахуванні річних і інфляційних не врахував практику Верховного Суду, наведену у справах № 918/631/19 і № 905/21/19.
Матеріалами справи встановлено.
25.10.21 між ДП „НАЕК „Енергоатом" в особі ВП „Хмельницька АЕС" (покупець/відповідач) та ТОВ „Браво Н.В. (постачальник/позивач) укладено договір № Д39/53-124-01-21-16022 за яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та за кодом УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1) та є невід'ємною частиною договору. Предметом поставки по даному договору є Товар: код 44810000-1 згідно ДК 021-2015 Фарби.
За п. 3.5. договору датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем. Оплату за поставлену партію товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" (п. 5.1.).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань сторонами, а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1.).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Також, договір містить підписані обома сторонами та скріплені їх печатками додатки, а саме: додаток № 1 - специфікація, де передбачено найменування товару, його код, виробника, одиницю виміру, кількість та ціну; додаток № 2 - технічна специфікація.
Згідно видаткової накладної від 01.11.21 № БР00-010113 постачальник - ТОВ „Браво Н.В." поставив, а покупець - ДП „НАЕК „Енергоатом", ВП „Хмельницька АЕС" прийняв, згідно договору № Д39/53-124-01-21-16022 від 25.10.21 товар на суму 826 830 грн. Накладна підписана представниками позивача та скріплена його печаткою та, зі сторони відповідача, підписана бухгалтером та зав. складу № 3.
Також, згідно супровідного листа від 12.11.21 № 61-12961/15009 відповідач, згідно договору поставки від 25.10.21 № Д39/53-124-01-21-16022 та видаткової накладної від 01.11.21 БР00010113, надіслав позивачу оформлений ярлик на придатну продукцію від 02.11.21 № 101/3.
Додано сам ярлик на придатну продукцію № 101/3 від 02.11.21, в якому зазначено, що продукція поставлена згідно договору № Д39/53-124-01-21-16022 від 25.10.21 та який підписано начальником РБУ ЕРП ВП ХАЕС.
13.01.22 позивач направив відповідачу лист-претензію про сплату простроченої заборгованості від 11.01.22 № 65, де позивач просить провести повний розрахунок за договором № Д39/53-124-01-21-16002. Доказ направлення листа - фіскальний чек пошти від 13.01.22 де адресат - відповідач.
За платіжними дорученнями: від 28.01.22 № 1003 на суму 200 000 грн., від 08.02.22 № 1538 на суму 216 600 грн., від 15.02.22 № 1718 на суму 341 434 грн., від 18.02.22 № 1851 на суму 53 820 грн., від 18.02.22 № 1867 на суму 14 976 грн. платник - ВП „Хмельницька АЕС", ВП ХАЕС оплатив на користь ТОВ „Браво Н.В." 826 830 грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, давши їм оцінку в сукупності при аналізі норм діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 826 830 грн., що підтверджується: видатковою накладною № БРОО-010113 від 01.11.21. Зокрема, прийняття товару відповідачем підтверджується підписами головного бухгалтера та зав. складом на накладній в графі - „отримав", яка (накладна) відповідає всім законодавчим ознакам (Закон „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") первинного бухгалтерського документа, який підтверджує проведення господарської операції.
Обов'язок оплати поставленого товару, відповідно до договору, виникає у відповідача протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 „Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".
Як вбачається з матеріалів справи Ярлик на придатну продукцію складено 02.11.21. Таким чином, оплата поставленого товару мала бути здійснена до 02.01.22.
Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата у вказаний вище строк не проведена. Оплата, згідно поданих платіжних доручень проведена у період з 28.01.22 по 18.02.22, тобто, з порушенням строку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строк оплати товару пропущено, у відповідача, в період з дати виникнення обов'язку оплати до моменту фактичної оплати, виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 826 830 грн. за накладною.
Слід зазначити, що оплата вказаного товару проведена відповідачем з порушенням строків, за платіжними дорученнями: від 28.01.22 № 1003 на суму 200 000 грн., від 08.02.22 № 1538 на суму 216 600 грн., від 15.02.22 № 1718 на суму 341 434 грн., від 18.02.22 № 1851 на суму 53 820 грн., від 18.02.22 № 1867 на суму 14 976 грн. Разом 826 830 грн.
В зв'язку з цим, провадження у справі, в цій частині, ухвалою суду від 28.07.22 закрито.
Оплата заборгованості відповідачем є фактичним визнанням боргу, у зв'язку з чим доводи відзиву у цій частині не аналізуються.
Враховуючи існування заборгованості у відповідача щодо оплати поставленого товару (період з дати виникнення обов'язку оплати до дати фактичної оплати), обґрунтованими є нарахування річних та інфляційних. Так, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, доданий позивачем розрахунок вищевказаних нарахувань приймається судом, як такий, що відображає можливий до стягнення розмір таких нарахувань.
Зокрема, інфляційні позивач нарахував з 04.01.22 по 04.02.22 на суму 826 830 грн. Суд зазначає, що згідно практики Верховного Суду відносно нарахування інфляційних, такі нарахування здійснюються виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. Таким чином, враховуючи що оплата у даному випадку мала бути здійснена в січні 2022 року, для розрахунку інфляційних в дійсності має бути обраний розмір боргу, що існував на останній день цього місяця. Враховуючи, що перша часткова оплата здійснена 28.01.22 на суму 200 000 грн. (платіжне доручення номер 1003), сума боргу на кінець місяця - 626 830 (а не 826 830) (подальші платежі проведено поза обраний позивачем період нарахування). Також, слід вказати, що позивач обрав для нарахування інфляційних індекс інфляції 1, 008. Проте, враховуючи, що для нарахування має обиратись індекс інфляції за місяць, наступний за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж - лютий, дійсним індексом інфляції є 101, 6. Отже, дійсним розміром інфляційних є 10 029, 28 грн. (з урахуванням вищевказаних уточнень). Тому, враховуючи, що заявлено 8 334, 44 грн., задоволенню підлягає саме така сума (суд не виходить за межі позовних вимог).
Річні позивач нарахував за період з 04.01.22 по 04.02.22. Слід зазначити, що сума боргу 826 830 грн., як вказано вище існувала лише до першої часткової оплати 200 000 грн., яка відбулась 28.01.22. тому, розрахунок річних належить уточнити: з 04.01.22 по 28.01.22 (розмір боргу 826 830, річні 1631 грн.) і з 29.01.22 по 04.02.22 (розмір боргу 626 830, річні 412, 16 грн.). Отже, разом розмір річних - 2 043, 16 грн., що також свідчить про необхідність задоволення заявленої до стягнення суми 1984, 39 грн.
Судом не приймаються доводи відповідача щодо неврахування позивачем при нарахуванні річних і інфляційних висновків Верховного Суду, викладених у справах № 918/631/19 та 905/21/19, оскільки такі висновки стосувалися нарахування річних та інфляційних при здійсненні авансового платежу та нарахування інфляційних при часткових погашеннях заборгованості, чого в даних спірних відносинах не відбувалось. При цьому, часткова оплата в 200 000 грн. врахована судом під час перевірки розрахунку, решта оплат, здійснювалась вже поза межами періоду нарахування, вказаного позивачем.
Не приймаються до уваги також доводи відповідача щодо необґрунтованості нарахування річних та інфляційних на суму ПДВ, оскільки підстави застосування ст. 625 ЦК України виникають саме за наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання (яке, як встановлено судом - має місце), незалежно від виду платежу. При цьому, простроченням з точки зору ст. 625 ЦК України є нездійснення в передбачений договором строк оплати будь-якого грошового платежу, в тому числі вартості товару за договором, зі всіма її (вартості) складовими, в тому числі ПДВ. З точки зору законодавчого поняття заборгованості (до якої можливе застосування ст. 625 ЦК України) вид складових простроченого платежу немає значення.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати, з урахуванням закриття провадження у справі, в частині основного боргу, покладаються на відповідача, в частині задоволених вимог. В частині закриття провадження у справі - підлягають поверненню позивачу за п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону „Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20, ЄДРПОУ 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Н.В." (11703, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 106, ЄДРПОУ 43174564) 8 334, 44 грн. (вісім тисяч триста тридцять чотири грн. 44 коп.) інфляційних, 1 984, 39 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 39 коп.) 3% річних, 150, 68 грн. (сто п'ятдесят грн. 68 коп.) судових витрат.
Судовий збір у розмірі 12 406, 52 (дванадцять тисяч чотириста шість грн. 52 коп), сплачений за платіжним дорученням номер 4476 від 24.01.22 (платник - ТОВ "Браво Н.В.", код 43174564, банк - Житомирське обл АТ Ощад, отримувач - Казначейство України) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Н.В." (11703, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 106, ЄДРПОУ 43174564) з державного бюджету України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Суддя Ю.В. Гладюк
Повний текст рішення складено 11.08.22.
Віддруковано/надіслано 3 прим.:
1- до справи
2- позивачу (bravonovograd@gmail.com)
3 - відповідачу (office@khnpp.atom.gov.ua)