вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.08.2022 Справа № 904/1122/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Гусейнова Ельмана Вахід огли (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 у загальному розмірі 2 900 грн. 10 коп.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Гусейнова Ельмана Вахід огли (далі - відповідач) (далі - відповідач) заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 у загальному розмірі 2 900 грн. 10 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 2 805 грн. 83 коп. - основний борг;
- 48 грн. 17 коп. - пеня;
- 37 грн. 83 коп. - інфляційні втрати;
- 8 грн. 27 коп. - 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 в частині повного та своєчасного розрахунку з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна за період з вересня 2021 року по січень 2022 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 2 805 грн. 83 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 2.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 в сумі 48 грн. 17 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року в сумі 37 грн. 83 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 у сумі 8 грн. 27 коп.
Ухвалою суду від 16.05.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 17564/22 від 13.06.2022), в якому він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем було отримано дозвіл орендодавця на ремонт орендованого майна, який було здійснено відповідачем (орендарем) за власний рахунок на суму близько 180 000 грн. і в результаті чого об'єкт оренди був значно поліпшений, що дозволило орендодавцю виставити його на аукціон та продати за суму 840 000 грн. 00 коп. Таким чином, відповідач вважає, що понесені ним витрати на ремонт об'єкта оренди мають бути зараховані в рахунок оплати заявленої до стягнення заборгованості (основного боргу по договору). Вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, на думку відповідача, не підлягають задоволенню, оскільки нараховані на неіснуючу заборгованість.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 22022/22 від 13.07.2022), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не надано жодного доказу виконання ним ремонту орендованого майна на суму 180 000 грн. 00 коп. Також позивач зазначає, що відповідач не звертався до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору, а умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 не передбачають можливості зарахування витрат, понесених орендарем на поліпшення орендованого майна в рахунок оплати відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як було вказано вище, відповідачем 13.06.2022 було надано відзив на позовну заяву, на який позивачем 13.07.2022 було надано відповідь.
Ухвалою суду від 16.05.2022, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на відзив на позовну заяву була направлена відповідачу на його юридичну адресу - 12.07.2022. Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013.
Однак, станом на 10.08.2022 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Одним із елементів права на судовий захист в контексті частини 1 статті 6 Конвенції є право на розгляд справи, тобто право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюкав проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що станом на 15.07.2022 (закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) в матеріалах справи були відсутні заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та строк для їх надання відповідачем не закінчився, а також тривав воєнний стан, у зв'язку з чим, судом було надано додатковий час для висловлення, зокрема, відповідачем своєї правової позиції щодо наведених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву обставин, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставин.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Гусейновим Ельманом Вахід огли (далі - відповідач, орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В (до договору оренди від 02.07.2020 № ПР/ДН-2-2020-024/НКМ-дч) (далі - договір, а.с.7-10), відповідно до умов якого балансоутримувач здійснює обслуговування майна, що знаходиться в оренді за адресою: Дніпропетровська обл., вул. Магістральна (колишня Кириленка), 10 б, загальною площею 85, 5 кв.м. (пункт 1.1. договору), а орендар користується майном загальною площею 85, 5 кв.м, а саме: частина нежитлової будівлі - кафе (літ. А-1, прим. №№1-5, 7), загальною площею 41,10 кв.м. та частина майданчику біля кафе, площею 44, 40 кв.м. структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна (колишня Кириленка), 10 б, (далі-майно), відповідно до планів розміщення орендованого майна, що додаються до договору (додаток 1) для розміщення торгівельних та складських приміщень (пункти 1.1. та 1.2. договору).
Згідно з пунктом 1.3. договору орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на утримання орендованого майна (експлуатаційні, адміністративні витрати, комунальні послуги, компенсацію плати податку на землю та нерухоме майно) згідно з додатком 2 до договору.
Відповідно до пункту 2.2.3. договору, орендар зобов'язався не пізніше останнього банківського дня звітного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача за утримання та обслуговування орендованого майна згідно фактично наданих послуг; за несвоєчасно оплату наданих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період , за який нараховується пеня.
Згідно з пунктом 2.2.6. орендар зобов'язався щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця підписувати акт виконаних робіт (послуг).
В пункті 7.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту фактичної передачі майна в оренду ( згідно з актом приймання-передачі від орендодавця орендарю) з 17.07.2020 та діє протягом строку дії договору оренди до моменту повернення майна орендарем балансоутримувачу згідно з актом приймання-передачі від орендаря орендодавцю (а.с.29-34).
Так, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури за період з вересня 2021 року по січень 2022 року на загальну суму 2 805 грн. 83 коп. (а.с.26-30), а також Акти наданих послуг за період з вересня 2021 року по січень 2022 року на загальну суму 2 805 грн. 83 коп. (а.с.33-37).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/ДН-2-20-029/НКМ-в від 24.07.2020, не здійснював відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна за період з вересня 2021 року по січень 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2 805 грн. 83 коп., розрахунок якої наявний в матеріалах справи та узгоджується з наявними в матеріалах справи Актами наданих послуг та рахунками-фактурами за період з вересня 2021 року по січень 2022 року (а.с.20).
Окрім того, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 2.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 в сумі 48 грн. 17 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року в сумі 37 грн. 83 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 у сумі 8 грн. 27 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна за період з вересня 2021 року по січень 2022 року в загальному розмірі 2 805 грн. 83 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував, що вказані витрати ним у спірний період не відшкодувались, посилаючись на те, що відповідачем було отримано дозвіл орендодавця на ремонт орендованого майна (лист № НГ-2-3/831 від 25.08.2020), який було здійснено відповідачем (орендарем) за власний рахунок на суму близько 180 000 грн. і в результаті чого об'єкт оренди був значно поліпшений, що дозволило орендодавцю виставити його на аукціон та продати за суму 840 000 грн. 00 коп. Таким чином, відповідач вважає, що понесені ним витрати на ремонт об'єкта оренди мають бути зараховані в рахунок оплати заявленої до стягнення заборгованості (основного боргу по договору).
Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, з огляду на те, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодного доказу, крім того, умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 не передбачають можливості такого зарахування; будь-яких змін до договору сторони щодо вказаних обставин не вносили.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 805 грн. 83 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 2.2.3. договору, зокрема, за несвоєчасно оплату наданих послуг, орендар зобов'язався сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період , за який нараховується пеня.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 2.2.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 в сумі 48 грн. 17 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним місяцем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 22-25), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 48 грн. 17 коп.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2021 року по січень 2022 року в сумі 37 грн. 83 коп.,
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.22-25), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним місяцем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 37 грн. 83 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 30.09.2021 по 17.01.2022 у сумі 8 грн. 27 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 22-25), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним місяцем окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 8 грн. 27 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Фізичної особи - підприємця Гусейнова Ельмана Вахід огли про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020 у загальному розмірі 2 900 грн. 10 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гусейнова Ельмана Вахід огли ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49600, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 2 805 грн. 83 коп. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № ПР/ДН-2-20-029/НКМ-В від 24.07.2020, 48 грн. 17 коп. пені, 37 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 8 грн. 27 коп. 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 10.08.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко