вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.08.2022 м. Дніпро Справа № 904/8551/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: Захаров О.В.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (м. Київ)
про стягнення збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп.
Комунальне підприємство "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (далі - відповідач) суму завданих позивачу збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 28.01.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ, який вступив в дію з 01.02.2020, за умовами якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії;
- у пункті 3.4. договору сторони погодили місце поставки, яке відображено у додатку 2 до договору, а саме: 49000, м. Дніпро, вулиця Космічна, 21 та вулиця Гавриленка, 1;
- пунктом 13.1. договору визначено, що останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків за спожиту електричну енергію - до повного їх здійснення;
- у подальшому сторонами були підписані додаткові угоди №№ 9, 10, 11 до договору, відповідно до яких дію договору про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 було продовжено до 31.03.2021;
- відповідно до вимог законодавства для забезпечення підприємства позивача еклектичною енергією на 2021 рік останнім були проведені відкриті торги, переможцем за якими визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "АС", з яким позивачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1156(21)Е від 24.02.2021, термін дії договору з 01.03.2021 по 31.12.2021;
- позивач зазначає, що до укладення нового договору, поставку електричної енергії підприємству позивача повинен був здійснювати відповідача згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 та додатковими угодами №№ 10, 11 до нього;
- у лютому відповідачем було надано позивачу акт на оплату електричної енергії за спірним договором за січень 2021 року, який був оплачений позивачем, проте у березні 2021 року акт прийому-передачі електричної енергії на оплату за поставлену підприємству позивача електричну енергію у лютому 2021 року відповідачем надано не було;
- бажаючи дотримуватися умов договору щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до відповідача листом № 214 від 16.03.2021 з проханням надати на оплату рахунок за спожиту електричну енергію за лютий 2021 року;
- у кінці березня 2021 року від працівників АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" позивачу стало відомо, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 та додаткових угод № 10 від 30.12.2020, № 11 від 02.02.2021 до нього. При цьому від відповідача не надходило жодних пояснень, повідомлень, пропозицій щодо внесення змін до існуючих договорів або про припинення договірних відносин;
- у подальшому працівниками АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було повідомлено про те, що підприємство позивача віднесено до постачальника "останньої надії" та надано позивачу копію листа ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" №41/21 від 11.01.2021, яким було повідомлено останнього про припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 з 00:00 підприємству позивача. Також, цим листом ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" повідомило АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 різним 23 споживачам;
- тариф постачальника "останньої надії" перевищував тариф, який був встановлений підприємству позивача за спірним договором до додатковими угодами до нього;
- відповідачем своїм листом № 41/21 від 11.01.2021 до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" підтвердило той факт, що не мало намір виконувати положення додаткової угоди № 11 від 02.02.2021 до основного договору № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020, чим свідомо порушили пункт 5 частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" та умови спірного договору;
- неналежне виконання відповідачем умов договору № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 та додаткових угод до нього № 10 та № 11 в частині постачання позивачу електричної енергії за тарифами та протягом визначеного умовами договору строку, призвело до того, що підприємству позивача завдано збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп., які є різницею між вартістю електричної енергії, яка мала постачатись відповідачем згідно з умовами договору, та вартістю електричної енергії, яка фактично у лютому 2021 року постачалась позивачу постачальником "останньої надії", у зв'язку з відмовою відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 25.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 56602/21 від 25.11.2021), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- згідно з актом приймання - передачі електричної енергії № 607 від 31.01.2021 позивач спожив у січні 2021 року електричну енергію в обсязі 93 164,006 кВт, а згідно з актом приймання - передачі електричної енергії № 606 від 31.01.2021 - 2 609,994 кВт; сумарно -95 774 кВт, тобто залишок за товаром, що підлягав би поставці у лютому становив 70 526 кВт. При цьому, як вбачається з обсягу споживання відповідача у січні та відповідно до наданих самим же відповідачем документів до позовної заяви, обсяг споживання у лютому склав 82 683 кВт*год. Отже, обсяг споживання який мав отримати позивач більше, ніж той що міг поставити відповідач, а тому зобов'язання підлягало припиненню у зв'язку з неможливістю його виконання, адже обсяг плановий до споживання у лютому був більшим, ніж той, що становив залишок за договором;
- підписанням договору з передбаченим процесом попереднього замовлення (планування) обсягів споживання електричної енергії споживачем на наступний місяць, що встановлює обов'язковість надання відповідних графіків, сторони погодилися з визначеним порядком, проте, позивачем так і не було надано відповідачеві вищевказаний графік до 20-го січня 2021 року з даними прообсяги замовлення електричної енергії на лютий місяць 2021 року, чим позивачем самим було порушено умови договору;
- внаслідок протиправної бездіяльності споживача, у постачальника була відсутня можливість здійснювати постачання електричної енергії споживачу відповідно до умов договору у лютому місяці 2021 року;
- враховуючи відсутність протиправної поведінки відповідача, яка (відсутність) полягала у непостачанні електричної енергії, зокрема, через відсутність відповідного замовлення (не надіслання графіку), виключається і причинно-наслідковий зв'язок між діями постачальника та завданням збитків споживачеві;
- постачальник останньої надії після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи мав скласти та направити акт купівлі - продажу електричної енергії споживачу за лютий місяць 2021 року, який в подальшому мав бути підписаним уповноваженими представниками сторін та оплачений споживачем протягом 30 календарних днів. В свою чергу, на підтвердження постачання та сплати за поставлену у лютому місяці 2021 року електричну енергію, споживач надає копію акту купівлі-продажу електричної енергії № 011478 від 23.06.2021, рахунок на оплату № 000002007265/03/О02/17298 від 24.03.2021 та платіжне доручення № 46 від 24.06.2021, за яким грошові кошти сплачено 25.06.2021, тобто, постачальнику не зрозуміло, яке відношення до даної справи мають документи, датовані червнем 2021 року та надані споживачем як обґрунтування, якщо мова йде про лютий 2021 року.
Проаналізувавши подані сторонами заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами докази, суд вбачав підстави для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також доцільність початку розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.12.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 18.01.2022.
Від позивача надійшов лист (вх. суду № 2512/22 від 18.01.2022), в якому він просив суд долуичти до матеріалів справи витяг з протоколу комісії НКРЕКП та постанову НКРЕКП від 27.01.2021.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №2576/22 від 18.01.2022), в якому він просив суд відкласти підготовче засідання посилаючись на те, що внаслідок неотримання ухвали суду від 24.12.2021, відповідач не мав можливості своєчасно звернутися до суду із клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак представник відповідача бажає прийняту участь у судовому засіданні.
У підготовче засідання 18.01.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Також представником позивача у вказаному підготовчому засіданні було повідомлено про намір найближчим часом подати відповідь на відзив на позовну заяву, а також долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, додаткову угоду про розірвання договору з відповідачем.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.01.2022 підготовче засідання було відкладено на 15.02.2022.
Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 4495/22 від 28.01.2022), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи наступні документи: додаткову угоду № 12 від 31.03.2021 та звіт про виконання договору про закупівлю від 05.05.2021.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 4492/22 від 28.01.2022), в якій він зазначив наступне:
- жодних листів про порушення позивачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу від відповідача не надходило. Також, від відповідача не надходило на адресу позивача жодних зауважень, претензій про збільшення обсягу споживання електричної енергії.
- на лист позивача № 554 від 23.07.2021 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надала відповідь № 10113/20.1/7-21 від 03.09.2021, в якій вказано, що норми договору та наведені у зверненні позивача дані і матеріали обґрунтовані, підстави у відповідача для припинення дії чи розірвання договору у спірний період лютого 2021 року були відсутні, а також зазначено, що електропостачальник не мав обґрунтованих підстав припиняти постачання електричної енергії споживачу у лютому 2021 року, і таке припинення вказує на безпідставне невиконання ним умов договору;
- дії електропостачальника щодо припинення постачання електричної енергії позивачу містять ознаки порушення вимог законодавства про електроенергетику в частині недоотримання вимог НПА, зокрема норм частини 2 статті 57 Закону та положень підпункту 1 пункту 5.2.2 ПРРЕЕ, а також порушення Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, а саме: підпункту 13 пункту 2.2, згідно з яким при провадженні ліцензійної діяльності ліцензіат повинен укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.
Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 5331/22 від 02.02.2022), в якій він просив суд вирішити питання про участь представника відповідача - адвоката Марченко О.П. в судовому засіданні 15.02.2022 в режимі відеоконференції та забезпечити проведення відеоконференції в Східному апеляційному господарському суді.
Ухвалою суду від 08.02.2022 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 15.02.2022 об 12:00 год. (зайнятістю залів судових засідань облаштованих відповідними технічними засобами).
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшов лист (вх. суду № 6946/22 від 10.02.2022), до якого додані докази надсилання заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції на адресу позивача.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 7271/22 від 14.02.2022), в якій він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 15.02.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 22.02.2022, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.02.2022 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 24.03.2022 включно; підготовче засідання відкладено на 15.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.
Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.
Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 25.03.2022, не відбулися.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Судом було відзначено, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 20.06.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.
Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 20.06.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у вказане засідання необов'язковою та роз'яснення можливості подання заяв по суті справи, додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв'язку, зокрема, електронними.
Разом з тим, суд відзначив, що на даний час, враховуючи існування воєнного стану, у Господарському суді Дніпропетровської області існують проблеми з фінансуванням витрат на відправку поштової кореспонденції суду, а також на території України існує велика кількість внутрішньо переміщених осіб, що ускладнює передачу процесуальних документів до представників, їх належне повідомлення про день, час та місце судових засідань, а також надання часу для висловлення правової позиції по справі.
Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне призначити наступне підготовче засідання в межах розумного строку.
Враховуючи все вищевикладене, ухвалою суду від 20.06.2022 підготовче засідання було призначено на 12.07.2022; явку у вказане засідання було визнано необов'язковою.
У підготовче засідання 12.07.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.
Судом відзначено, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання, оскільки, ухвала суду від 20.06.2022 була надіслана відповідачу у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: на електронні пошти підприємства та адвоката, які зазначив для суду сам відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.108), що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (а.с. 182, 183). Крім того, додатково відповідача було повідомлено про призначене на 12.07.2022 підготовче засідання шляхом передачі телефонограми, яка була отримана представником підприємства (адвокатом, який підписав відзив на позовну заяву) - 22.06.2022 (а.с. 181).
У вказаному засіданні представником позивача повідомлено про те, що підприємство відповідача змінило місцезнаходження, що було підтверджено долученим до матеріалів справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого новим місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" є: 04119, м. Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139.
У підготовчому засіданні 12.07.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.07.2022 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.08.2022; явку у вказане засідання було визнано необов'язковою.
Вказана ухвала суду була надіслана всім учасникам справи у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а саме: на офіційні (відомі суду) електронні пошти позивача та відповідача, а також шляхом передачі телефонограми на всі відомі суду засоби зв'язку з ним.
У судове засідання 09.08.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив.
Судом відзначено, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд відзначає, що у відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 12.07.2022 на електронну пошту відповідача, яку він зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.108) - sgroup-ltd@ukr.net, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа, з якої вбачається, що ухвала суду від 12.07.2022 доставлена до електронної пошти відповідача 12.07.2022 (а.с.195).
Додатково відповідача було повідомлено про призначене судове засідання шляхом розміщення на офіційному сайті Судової влади України оголошення про виклик особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД"(а.с.192-193).
Крім того, додатково відповідача було повідомлено про призначене на 09.08.2022 судове засідання, шляхом передачі телефонограми, яка була отримана представником підприємства (адвокатом, який підписав відзив на позовну заяву) - 13.07.2022 (а.с. 196), отже завчасно.
Таким чином, судом було здійснено всі можливі дії щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи; вказане повідомлення було здійснено судом за всіма відомими суду засобами зв'язку з відповідачем (електронним, телефонним та шляхом розміщення оголошення на сайті).
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу у судовому засідання без участі його представника.
При цьому, суд звертає увагу, що явка у судове засідання 09.08.2022 обов'язковою судом не визнавалась.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв'язку з чим судове засідання, що було призначено на 15.03.2022 не відбулося, що зумовило збільшення строку розгляду справи по суті; крім того, відповідачем своєчасно не було подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській та Київській області (місцезнаходження відповідача та суду). Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
З приводу долучення до матеріалів додаткових доказів з порушенням строку, а також на стадії розгляду справи по суті суд зазначає таке.
В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 09.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання електричної енергії, строк дії договору, умови постачання електроенергії, наявність підстав для стягнення збитків у заявленій до стягнення сумі.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до пункту 3.1.8 ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення відкритих торгів 28.01.2020 між Комунальним підприємством "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 6/20-ЕЛ (далі - договір, а.с.14-20).
Пунктом 1.1. договору встановлено, що договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору.
У пункті 13.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків за спожиту електричну енергію - до їх повного здійснення. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору.
Так, в матеріалах справи наявна заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.01.2020 (а.с.21-22).
У додатку 1 до договору вказано, що початком постачання електричної енергії є 01.02.2020.
Згідно з умовами пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія).
Відповідно до пункту 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до договору, до 31.12.2020.
Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з пунктом 3.4. договору місце поставки - згідно з Додатком № 2 до договору.
У додатку 2 до договору - Комерційні пропозиції визначено, що місцем поставки є: 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Космічна, 21 та вулиця Гавриленка, 1 (а.с.23).
У пункті 5.1. сторони погодили, що ціна договору становить 1 878 261 грн. 00 коп., крім того ПВ - 375 652 грн. 20 коп., всього з ПДВ - 2 253 913 грн. 20 коп.
В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 9 від 16.12.2020, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 3 договору пункту 23. та викласти в наступній редакції: "Кількість - 966 040,000 кВт/год.". У вказаній додатковій угоді сторони передбачили показники щодо обсягів та ціни електроенергії на кожен календарний місяць, починаючи з лютого по грудень 2020 року. Зокрема, ціна у грудні 2020 року становить 2,494036 грн. з ПДВ (а.с.25).
Також між сторонами було укладено Додаткову угоду № 10 від 30.12.2020 та Додаткову угоду № 11 від 02.02.2021 до договору.
Так, пунктом 1 Додаткової угоди № 10 від 30.12.2020 визначено: "Враховуючи частину 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами) та пункт 13.10. договору, сторони дійшли взаємної згоди укласти цю Додаткову угоду про продовження строку дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме - до 31.03.2021 в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 10 від 30.12.2020 внесено до основного договору такі зміни:
а) доповнити абзац пункту 5.1. текстом такого змісту: "Сума цього договору з 01.01.2021 по 28.01.2021 не перевищує 20% загальної суми договору за 2020 рік;
б) абзац пункту 13.1. викласти в такій редакції: "Дія цього Договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме - до 31.03.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків." (а.с.28-29).
Пунктом 3 вказаної Додаткової угоди визначено, що решта умов договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами.
Пунктом 1 Додаткової угоди № 11 від 02.02.2021 визначено: "Враховуючи частину 5 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (зі змінами) та пункт 13.10. договору, Сторони дійшли взаємної згоди укласти цю Додаткову угоду про продовження строку дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Пунктом 2 Додаткової угоди № 11 від 02.02.2021 визначено: що, вартість цієї Додаткової угоди складає: 414 758 грн. 19 коп., з ПДВ 69 126 грн. 37 коп. Відповідно кількість становить 166 300 кВт/год, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році.
Пунктом 3 вказаної Додаткової угоди визначено, що Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до 31.03.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (а.с.31-32).
Пунктом 4 вказаної Додаткової угоди визначено, що решта умов договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання сторонами. Отже, вказаними вище додатковими угодами дія договору сторонами була продовжена до 31.03.2021.
Як зазначає позивач, у період з січня по лютий 2021 року постачання електричної енергії йому мало відбуватись за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ, який вступив в дію з 01.02.2020, укладеним з відповідачем.
Однак, як зазначав позивач під час розгляду справи, у лютому 2021 року відповідачем було надано позивачу акт на оплату електричної енергії за спірним договором за січень 2021 року, який був оплачений позивачем. Проте у березні 2021 року акт прийому-передачі електричної енергії на оплату за поставлену підприємству позивача електричну енергію у лютому 2021 року відповідачем надано не було. Бажаючи дотримуватися умов договору щодо своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, позивач звернувся до відповідача листом № 214 від 16.03.2021 з проханням надати на оплату рахунок за спожиту електричну енергію за лютий 2021 року. Як зазначав позивач, у кінці березня 2021 року від працівників АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" позивачу стало відомо, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх обов'язків за договором про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 та додаткових угод №10 від 30.12.2020 та № 11 від 02.02.2021 до нього. При цьому від відповідача не надходило жодних пояснень, повідомлень, пропозицій щодо внесення змін до існуючих договорів або про припинення договірних відносин. У подальшому працівниками АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" було повідомлено про те, що підприємство позивача віднесено до постачальника "останньої надії" та надано позивачу копію листа ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" до АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" № 41/21 від 11.01.2021, яким було повідомлено останнього про припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 з 00:00 підприємству позивача. Також, цим листом ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" повідомило АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про припинення постачання електричної енергії з 01.02.2021 різним 23 споживачам. Як зазначає позивач, тариф постачальника "останньої надії" перевищував тариф, який був встановлений підприємству позивача за спірним договором до додатковими угодами до нього, укладеним з відповідачем. таким чином, позивач вважає, що неналежне виконання відповідачем умов договору № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 та додаткових угод до нього № 10 та № 11 в частині постачання позивачу електричної енергії за тарифами та протягом визначеного умовами договору строку, призвело до того, що підприємству позивача завдано збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп., які є різницею між вартістю електричної енергії, яка мала постачатись відповідачем згідно з умовами договору, та вартістю електричної енергії, яка фактично у лютому 2021 року постачалась позивачу постачальником "останньої надії", у зв'язку з відмовою відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Так, судом встановлено, що відповідач зобов'язався постачати позивачу електроенергію, з урахуванням Додаткової угоди № 10 від 30.12.2020 та Додаткової угоди № 11 від 02.02.2021 до договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме: до 31.03.2021. Строк дії вказаних Додаткових угод - до 31.03.2021 (а.с.28-32).
Отже, позивач мав правомірні очікування щодо виконання відповідачем його обов'язків по договору про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 в частині постачання йому електроенергії на умовах договору, що були погоджені сторонами з урахуванням Додаткових угод від 30.12.2020 та від 02.02.2021.
З приводу листа ТОВ "Сервіс Групп ЛТД" вих. № 41/21 від 11.01.2021, який було направлено АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі", а також під час надання оцінки діям відповідача щодо припинення постачання електроенергії позивачу у лютому 2021 року, суд зазначає таке.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності.
Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Враховуючи викладене, суд відзначає, що споживач, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента - постачальника, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.
Так, підписаний позивачем та відповідачем Акт прийому-передачі електричної енергії № 607 від 25.07.2021 на суму 232 354 грн. 38 коп. був у повному обсязі оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 8 від 25.02.2021 на суму 232 354 грн. 38 коп. (а.с.197-198).
Отже, не може вважатися добросовісною поведінка постачальника за договором, яка проявляється у тому, що, як встановлено судом, він спочатку укладає Додаткові угоди від 31.12.2020 та від 02.02.2021, які містять умови, що узгоджуються між собою та закріплюють обов'язок постачальника (відповідача) здійснювати постачання електричної енергії до 31.03.2021 споживачу (позивачу), а листом від 11.01.2021 такий постачальник (відповідач), не повідомивши жодним чином споживача (позивача), в односторонньому порядку приймає рішення припинити постачання електричної енергії позивачу, не наводячи жодної причини та правової підстави такого рішення (а.с.34-35).
Слід також відзначити, що Комунальне підприємство "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" є медичним закладом, який надає високотехнологічну третинну медичну допомогу онкохворим, і відключення, чи перебої у енергопостачанні це безсумнівно надзвичайна подія, наслідки якої можуть призвести до аварійної ситуації, пов'язаною з роботою лінійних прискорювачів, апаратів, що працюють на кобальті, відключення хворих від системи управління диханням та блокуванням роботи хірургічних та реанімаційних відділень. При відключенні електроспоживання є ризик втрати дороговартісного обладнання з непередбаченими наслідками.
Посилання відповідача під час розгляду справи на ненадання позивачем інформації щодо очікуваних обсягів споживання електричної енергії відхиляються судом з огляду на таке.
Пунктом 2.4.3 ПРРЕЕ встановлено, що відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються всіма споживачами (крім побутових) оператору системи у термін, обумовлений договором, у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу.
Щодо об'єктів побутових споживачів, а також у разі ненадання непобутовим споживачем зазначених відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік визначається оператором системи за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Обсяги очікуваного споживання повинні об'єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Таким чином, ненадання інформації щодо очікуваних обсягів споживання електричної енергії позивачем не могло бути підставою для припинення електропостачання.
Критично судом розцінюються також посилання відповідача на те, що постачання позивачу електроенергії у лютому 2021 році в обсязі 82 683 кВт/год. призвело б до перевищення обсягу, який було узгоджено сторонами в Додаткових угодах від 30.12.2020 та від 02.02.2021 до договору, оскільки відповідач в момент фактичної відмови від виконання своїх зобов'язань по договору не міг знати про фактичний майбутній обсяг споживання позивачем електроенергії у лютому 2021 року. Більше того, вказана обставина також не є підставою для відмови від виконання своїх зобов'язань по договору.
З приводу заперечень відповідача щодо дати складання Акту купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2021, рахунку на оплату №000002007265/03/О2/17298 від 24.03.2021, який у повному обсязі було оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 46 від 24.06.2021, суд зазначає, що дати складання вказаних документів не спростовують того факту, що вказані документи складені стосовно спожитої позивачем у лютому 2021 року електричної енергії, про що прямо вказано, як в Акті купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2021, в рахунку на оплату №000002007265/03/О2/17298 від 24.03.2021, так і в платіжному дорученні № 46 від 24.06.2021 в призначенні платежу - "за електроенергію за лютий 2021 року".
Отже вказані заперечення відповідача відхиляються судом, як такі, що спростовуються наявними у справі доказами.
Крім того, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується протиправна поведінка відповідача.
Слід відзначити, що про протиправність поведінки відповідача зазначено також в листі НКРЕКП № 101113/20.1/7-21 від 03.09.2021 (а.с.96-98), який було надано на звернення позивача № 554 від 23.07.2021 з приводу дії відповідача щодо припинення електропостачання позивачу у лютому 2021 року (а.с.86-95).
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у виді покладення на нього обов'язку відшкодування збитків.
Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, порушує імперативні норми права та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи (тобто спричиняє шкоду).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком винної поведінки заподіювача шкоди.
З приводу шкідливого результату поведінки відповідача (збитків) суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами відкритих торгів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС" було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1156(21)Е від 24.02.2021 (а.с.57-65).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, і про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Судом також встановлено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", який виконує функції постачальника "останньої надії" та Комунальним підприємством "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (далі - споживач, позивач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (а.с.36-43) на умовах договору про постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору позивачу у лютому 2021 року було поставлено електричну енергію по 2 класу напруги обсягом 82 683 кВТ/год. на суму 233 280 грн. 16 коп. з ПДВ, про що сторонами було складено Акт купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2021 та виставлено рахунок на оплату №000002007265/03/О2/17298 від 24.03.2021 (а.с.50-51), який у повному обсязі було оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення № 46 від 24.06.2021 (а.с.52).
При цьому, судом враховано, що як в Акті купівлі-продажу електроенергії від 23.06.2021 так і рахунку на оплату № 000002007265/03/О2/17298 від 24.03.2021 в загальну суму включені послуги з розподілу електричної енергії АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі", за виключенням яких вартість поставленої у лютому 2021 року електроенергії склала саме 233 280 грн. 16 коп. з ПДВ.
Слід відзначити, що тариф постачальника "останньої надії" - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" перевищував тариф, який був узгоджений позивачем та відповідачем у договорі про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020, з урахуванням внесених до нього Додатковими угодами змін.
Так, у Додатку 2 до договору у пункті 1 сторони визначили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): 2,494036 грн. за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.
Таким чином, у випадку належного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020 у лютому 2021 року вартість електроенергії, спожитої позивачем у лютому 2021 року, склала б - 206 214 грн. 38 коп. (82 683 кВТ/год (спожитий позивачем у лютому 2021 року обсяг електроенергії) х 2,494036 грн. (ціна за договором).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №60/20-ЕЛ від 28.01.2020 у лютому 2021 року позивач поніс збитки в розмірі 27 065 грн. 78 коп., які складають різницю між фактично сплаченою вартістю спожитої електроенергії та вартістю, яку б він сплатив, у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором (233 280 грн. 16 коп. (фактично сплачено) - 206 214 грн. 38 коп. (вартість спожитої електроенергії на умовах договору про постачання електричної енергії споживачу № 60/20-ЕЛ від 28.01.2020, від виконання кого безпідставно ухилився відповідач у лютому 2021 року)).
Враховуючи вказане, матеріалами справи підтверджується розмір збитків в сумі 27 065 грн. 78 коп., а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також вина відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" про стягнення збитків у розмірі 27 065 грн. 78 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (04119, м.Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139) на користь Комунального підприємства "Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер" Дніпропетровської обласної ради" (49055, м. Дніпро, вулиця Гавриленка, будинок 1; ідентифікаційний код 02007265) - 27 065 грн. 78 коп. - збитків та 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 10.08.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко