ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8527/22
провадження № 1-кс/753/1444/22
"11" серпня 2022 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022100060000869 від 09.08.2022 року, -
В провадження слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , яка є захисником та діє в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне затримання, у якій вона, посилаючись на п.2 ч.1 ст. 208, ст. 206 КПК України, просила визнати незаконним затримання ОСОБА_3 .
Скаргу адвокат обґрунтовувала тим, що 08.09.2022 року о 13 год. 25 хв. за адресою: м.Київ, бульв. Дружби народів слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві було затримано ОСОБА_3 , 1999 року народження, який добровільно повідомив працівників поліції про наявність у нього заборонених в обігу наркотичних речовин.
09.08.2022 року слідчим СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Згідно з цим протоколом, ОСОБА_3 фактично затриманий о 13 год. 25 хв. 09.08.2022 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Вважає затримання більше, ніж на 24 години, без вручення повідомлення про підозру незаконним. Без об'єктивних на те підстав ОСОБА_3 тримається в ізоляторі тимчасового утримання більше 24 годин без вручення підозри.
З протоколу про затримання вбачається, що ОСОБА_3 затриманий за п. 2 ст.208 КПК України, проте він не вчиняв злочину, посилання слідчого на п. 2 ст.208 КПК України, як підставу затримання, вважає безпідставним.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Положеннями ст.ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права. Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 4 ст. 208, п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Положеннями ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Аналіз наведених норм свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання. Крім того, за приписами ст. 206 КПК України, слідчий суддя може прийняти рішення лише про звільнення особи у разі його незаконного затримання.
Слідчим суддею встановлено, що протокол затримання ОСОБА_3 від 09.08.2022 року о 14 год. 26 хв. - 14 год. 56 хв. складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_3 був затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, а саме, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Крім того, протокол затримання містить зазначення місця, дати і точного часу (години і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України.
Оскільки відповідно до положень ч. 2, ч. 6 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність; слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов'язаний її виконати, порушення місця проведення досудового розслідування не вбачається.
Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_3 слідчим суддею не встановлено, а слідчим в повному обсязі доведені обставини, визначені ч. 5 ст. 206 КПК України.
Істотних порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу захисником не доведено та слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до ч.ч. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Положенням статті 615 КПК України визначені правила особливого режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.7 ст. 615 КПК України у разі наявності об'єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі письмового повідомлення про підозру у строки, встановлені статтею 278 цього Кодексу, якщо такі процесуальні дії здійснюються в умовах воєнного стану, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до сімдесяти двох годин. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж сімдесяти двох годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Також, слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду». Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу. Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
За результатом попередньої перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи слідчим суддею встановлено, що 10.08.2022 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_2 вручено повідомлення про підозру, що підтверджується їх підписами, й слідчим подано до суду клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню.
Відтак, за встановлених обставин та підстав, вищезазначена скарга з огляду на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), не може бути предметом розгляду в порядку ст. 206 КПК України, оскільки може бути предметом розгляду під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, таким чином, у відкритті провадження за скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), керуючись ст.ст. 3, 8, 29, 55 Конституції України, ч.3 ст. 26, ст.ст. 206-213, ч. 4 ст. 304, ст.ст. 309, 615 КПК України, слідчий суддя,-
У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на незаконне затримання за матеріалами кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022100060000869 від 09.08.2022 року, - відмовити.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Слідчий суддя: