Справа № 128/1648/17
Іменем України
11 серпня 2022 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2017 за № 12017020100000673 та 28.08.2020 за № 120200251000000102, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, неодруженого, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389 та ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016, який набув законної сили 26.01.2017, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, до покарання у виді 200 годин громадських робіт.
28.02.2017 ОСОБА_4 прибув до Вінницького міжрайонного відділу з питань пробації Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України за викликом старшого інспектора ОСОБА_6 , де йому було роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, а також він був попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, про що в цей же день він надав відповідну підписку, однак в подальшому змінив своє місце проживання, при цьому не повідомив Вінницький МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації.
16.06.2017 ОСОБА_4 повторно з'явився до Вінницького МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації для вручення йому направлення на відбування громадських робіт на території Вороновицької селищної ради. Від отримання направлення на відбування громадських робіт ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився, про що власноручно зазначив у своєму письмовому поясненні від 16.06.2017 та на бланку направлення на відбування громадських робіт від 16.06.2017.
Таким чином, ігноруючи вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 та вимоги працівників Вінницького МРВ з питань пробації ЦЗМУ з питань ВКП та пробації, із призначених вироком суду 200 годин громадських робіт ОСОБА_4 , починаючи із 28.02.2017 до 16.06.2017 включно, не відбув жодної години громадських робіт, не вжив будь-яких заходів стосовно виконання вироку суду, внаслідок чого невідбута частина покарання ОСОБА_4 складає 200 годин громадських робіт.
Крім того, ОСОБА_4 21.08.2020 близько 22 год 50 хв, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , маючи вільний доступ до будинку, виконуючи ремонтні роботи, помітив в одній із кімнат мотокосу марки «VITALS MASTER» моделі «ВК522s black edition» червоно-чорного кольору, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу вчинив крадіжку мотокоси марки «VITALS MASTER» моделі «ВК522s black edition» червоно-чорного кольору, належну ОСОБА_7 , вартість якої відповідно до висновку експерта НДЕКЦ МВС України у Вінницькій області № 638 від 01.09.2020 станом на 23.08.2020 становить 1370 грн 00 коп. Залишивши місце вчинення злочину, ОСОБА_4 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на зазначену суму.
В судовому засіданні 10.08.2022 обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389 та ч. 2 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі. Суду показав, що після винесення вироку в 2016 році він не віпрацьовував громадські роботи, бо весь час був зайнятий та не хотів їх відпрацьовувати. Мотокосу викрав у свого дядька, в будинку якого робив ремонт. Мотокосу продав, щоб мати гроші для власних потреб. У вчиненому розкаюється, зробив для себе належні висновки. Просив його суворо не карати, вважає достатнім для себе покарання у виді громадських робіт.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання 10.08.2022 не з'явився, попередньо через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутність, цивільний позов подавати не буде, просить обрати ОСОБА_4 найбільш м'яку міру покарання, претензій не має.
Враховуючи думки учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом установлено, що під час досудового розслідування дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт; за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує, що він на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, характеризується посередньо, за місцем реєстрації та за місцем проживання скарг на нього не надходило, не працює, раніше судимий.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та з'явлення із зізнанням (щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України).
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.
Суд також приймає до уваги, що під час судового розгляду ОСОБА_4 ухилявся від явки до суду, в зв'язку з чим оголошувався в розшук.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Законодавець чітко встановив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду і не вчинила нового злочину. Строк давності - це певний проміжок часу з моменту вчинення особою злочину і до моменту набрання чинності обвинувального вироку суду.
Кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, було вчинено ОСОБА_4 16.06.2017.
Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 05.06.2018 та від 13.12.2018 у зв'язку з неявками в судові засідання оголошувався розшук обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2021, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.08.2020 за № 120200251000000102, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що перебіг давності зупинявся у зв'язку з неодноразовим розшуком, а також вчиненням обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, у суду є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України на загальних підставах, без застосування статті 49 КК України.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, враховуючи позицію державного обвинувача щодо можливості виправлення і перевиховання обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства, думку потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, думку захисника, яка просить обмежитися мінімальним покаранням, суд вважає, що достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді арешту та позбавлення волі в межах санкції статтей обвинувачення, з застосуванням положень статей 70, 71, 72 КК України. В даному випадку покарання в умовах ізоляції від суспільства повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2020 арешт слід скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
З обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню за проведення товарознавчої експертизи в сумі 653,80 грн.
У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2021 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалами суду.
У листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» роз'яснено, що у п. 74 рішення ЄСПЛ (у справі «Харченко проти України») зазначено: «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі» № 28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від 08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обґрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008).
Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме: набрання цим вироком законної сили, не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Отже, з врахуванням вищезазначених роз'яснень, суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув'язнення з 11.01.2021 (з моменту затримання, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину) до дня винесення вироку.
Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 389 КК України - у виді 3 (трьох) місяців арешту;
за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 71, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 та остаточно ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки 10 (десять) днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_4 зарахувати період попереднього ув'язнення з 11.01.2021 до дня ухвалення даного вироку -11.08.2022.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2020 на майно, що вилучено під час огляду місця події 22.08.2020 в рамках кримінального провадження № 12020025100000102, внесеного до ЄРДР 22.08.2020, а саме: сумку темно-синього кольору, мобільний телефон «Бравіс» у картонній коробці білого кольору, які вилучені та упаковані до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 7263556, - скасувати.
Речові докази: сумку темно-синього кольору, мобільний телефон «Бравіс» у картонній коробці білого кольору, які вилучені та упаковані до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 7263556 та передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути по належності.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 653 (шістсот п'ятдесят три) грн 80 коп.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА