Справа № 625/315/21
Провадження № 2/625/5/22
11 серпня 2022 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лосєв Д.К.,
за участю секретаря - Рахімової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с. Різуненкове у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги з розподілу природного газу,
18 жовтня 2021 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі - позивач, Оператор ГРМ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природнього газу.
Вимоги позовних вимог обґрунтовано тим, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, що надає послуги з розподілу природного газу в межах абсолютно всієї території Харківської області, тобто є єдиним підприємством, що здійснює розподіл та транспортування природного газу на території Харківської області, в тому числі стосовно відповідача.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні заради функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2494.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору на розподіл, тобто переміщення природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Отже, актом згоди споживача про приєднання до умов цього договору та підтвердження його укладення можуть бути як заява-приєднання до умов договору, так і сплата рахунка Оператора ГРМ, так і факт споживання природного газу споживачем.
Фактом приєднання побутового споживача - відповідача ОСОБА_1 до умов вказаного Договору є щомісячне споживання певних об'ємів природного газу, підписання заяви приєднання до умов договору розподілу природного газу від 24.06.2016, а також часткова сплата рахунків АТ «Харківгаз».
Однак, споживач - ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання по своєчасному розрахунку за послуги з розподілу природного газу, у зв'язку з чим за період з 01.01.2020 по 31.08.2021 у нього утворилася заборгованість, яка склала 6150, 22 грн та непогашена боржником, що підтверджується розшифруванням розрахунку річної замовленої потужності. Тому позивач просить стягнути із відповідача вказану суму заборгованості.
Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що між відповідачем та позивачем не укладався договір розподілу природного газу, також зазначив, що долучено до позовної заяви заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) ОСОБА_1 не підписував, із розміром нарахувань об'єму спожитого газу ОСОБА_1 не згодний, адже він не відповідає фактично використаному ним згідно даних лічильника та значно завищений. Крім того в довідці про заборгованість зазначено про заборгованість, проте не вказується з чого вона складається та за який період нарахована (а.с. 36-40).
Позивач в свою чергу надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що АТ «Харківгаз» не виконує функції постачальника природного газу та не здійснює нарахування за послуги з постачання природного газу, як зазначено у відзиві на позовну заяву. Також зазначив, що розмір плати з розподіл газу розраховується індивідуально для кожного абонента. За основу розрахунку береться обсяг споживання газу за минулий «газовий рік» (період з початку жовтня до кінця вересня). Цей індивідуальний об'єм використаного природного газу розділяється на 12 рівних частин та помножується на встановлений НКРЕКП для Оператора ГРМ тариф на послуги з розподілу природного газу. Внаслідок систематичного нехтування відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати послуг у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка складає 6150, 22 грн, у зв'язку з чим позивач вважає, що факт існування заборгованості ним доведений, а тому просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Також зазначив, що факт договірних відносин між сторонами підтверджується забезпеченням його домоволодіння природним газом, підписанням відповідачем заяви приєднання до умов договору розподілу природного газу від 24.06.2016 та частковою сплатою рахунків АТ «Харківгаз» (а.с. 53-55).
21.06.2022 на адресу суду надійшла заява АТ «ОГС «Харківгаз» про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача вартість послуги з розподілу природного газу за період з 01.11.2020 по 31.05.2022 в сумі 10205 гривень 28 копійок, а також витрати по сплаті судового збору (а.с. 111-112).
Представник позивача в судове засідання не з'явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, просила суд розглядати справу за її відсутності.
Відповідач та його представник - адвокат Власенко В.І. у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з його зайнятістю у інших судових засіданнях.
Проте, суд не вбачає підстав для відкладення слухання справи, оскільки представником відповідача не надано доказів його зайнятості у інших судових засіданнях, а також з урахуванням того, що справа тривалий час знаходиться на розгляді в суді, а тому з урахуванням строків розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.
Відповідач про причину неявки суд не сповістив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши думки сторін, викладені у їх заявах по суті справи, суд доходить наступних висновків.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст. 2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824, 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; -доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; - оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб'єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб'єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу, та належних розрахунків за надані послуги.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:
1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб'єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника;
2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;
3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу, за адресою: АДРЕСА_1 , номер особового рахунку НОМЕР_1 (а.с. 13, 103).
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, які полягають в своєчасній оплаті надання послуг з розподілу природного газу, відповідно до наданого позивачем розрахунку, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» в період з 01.01.2020 року по 31.05.2022 року, у розмірі 10205,28 грн (а.с. 113).
За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно із п. 1 ч. 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов даного договору є щомісячне споживання певних об'ємів природного газу та зміна показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу, а також підписання відповідачем заяви про приєднання до умов договору розподілу природного газу від 24.06.2016 (а.с.103).
До доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_1 заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу від 24.06.2016 не підписував, суд відноситься критично, у зв'язку з тим, що дане твердження не підтверджено жодним доказом по справі.
З довідки про розрахунок заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2020 по 31.05.2022 ОСОБА_1 фактично споживає природній газ та сплачує його вартість, а також має заборгованість розміром 10205, (а.с. 113).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт приєднання відповідача ОСОБА_1 до умов Типового договору розподілу природного газу, оскільки ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу, періодично оплачував їх, та відповідно і отримував послуги з розподілу природного газу до об'єкту газопостачання.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 сплачував вартість отриманих ним послуг періодично та не в повному обсязі, у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», керуючись вимогами Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Харківгаз», об'ємів споживання відповідачем природного газу.
07 жовтня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №2080, відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу, зокрема до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, яким встановлено порядок розрахунків за договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Відповідно до умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 розділу VI даного Договору).
Так, тариф на послуги розподілу природного газу складає: з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 1,236 грн. за 1 м3 (з НДС); з 01.07.2020 - 1,356 грн. з 1 м3 (з НДС), з 01.01.2021 - 2,280 грн. за 1 м3 (з НДС), з 01.02.2021 - 2,148 грн. 1 м3 (з НДС).
Відповідно до умов абзацу 2 пункту 6.3 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, які кореспондуються з положеннями абз.2 п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Отже, оцінивши всі обставини справи в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Харківгаз» є обґрунтованими, оскільки відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання перед позивачем по сплаті послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Розрахунок вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 проведений позивачем відповідно до положень діючого законодавства та ОСОБА_1 не спростований.
Положеннями статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
За приписами ч.2 ст.37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
Відповідно до Закону України «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» - НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із п.3 ч.1 ст.17 ЗУ «Про НКРЕКП» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти та ініціює внесення змін до нього.
Регулятор здійснює державне регулювання, у тому числі, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями (ч. 5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).
У силу ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.
Порядок підготовки рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів визначено положеннями ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якими визначено, що підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов'язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
У разі внесення до проекту рішення суттєвих змін Регулятор може повторно провести процедуру оприлюднення проекту рішення, збору і розгляду зауважень та пропозицій до нього.
Зауваження і пропозиції до проектів рішень Регулятора та інформація про результати їх розгляду Регулятором з обґрунтуванням прийняття або відхилення оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за три робочих дні до прийняття Регулятором рішення. Зазначені матеріали повинні залишатися у публічному доступі протягом одного року з дня прийняття відповідного рішення Регулятора.
Так, частиною шостою статті 14 Закону про НКРЕКП передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
Тобто, законодавцем прямо передбачено відсутність необхідності державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень НКРЕКП, що повністю нівелює посилання позивача на Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затверджене постановою КМУ від 28.12.1992 №731 та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, оскільки як було зазначено вище, Закон має вищу юридичну силу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 3 ЗУ «Про НКРЕКП» НКРЕКП здійснює виконання покладених на неї функцій, зокрема, шляхом здійснення державного контролю та застосування заходів впливу.
Згідно із п.5 ч.1 ст. 17 ЗУ «Про НКРЕКП» контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб'єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов'язань відповідно до закону.
При цьому, відповідно до ч.9 ст. 14 ЗУ «Про НКРЕКП» рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
АТ «Харківгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 19.06.2017 року №809 зі змінами внесеними Постановою НКРЕКП від 06.03.2018 № 290, від 02.07.2019 № 1322, від 20.01.2021 № 56), в межах території Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Харківгаз» та оприлюднено на сайті Регулятора.
На підставі вищевикладеного суд, визначивши характер спірних правовідносин, погоджується із доводами позивача, та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» задоволені в повному обсязі, тому слід стягнути з ОСОБА_1 понесені позивачем витрати пов'язані із розглядом справи у суді у розмірі 2270 гривень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 142, 235, 258, 259, 263- 265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості послуги з розподілу природного газу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 10 205 (десять тисяч двісті п'ять) гривень 28 копійок заборгованості з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 31.05.2022 на рахунок: код ЄДРПОУ - 03359500, IBAN НОМЕР_2 ХОУ АТ «Ощадбанк».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судових витрат по сплаті судового збору на рахунок № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ - 03359500 АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.08.2022.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (код ЄДРПОУ - 03359500, адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Лосєв Д.К.