Справа № 567/1277/21
01 серпня 2022 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя Василевич О.В.
секретар Клімович О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Бартосевича Б.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат з оплати професійної правової допомоги у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу, -
Представник позивачки ФОП ОСОБА_1 - адвокат Бартосевич Б.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №567/1277/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу, яким вирішити питання про стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат з оплати професійної правової допомоги у розмірі 7 920 грн.
Заяву мотивує тим, що згідно рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01.12.2021 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено та стягнуто фактичні витрати в порядку регресу в розмірі 41 947,66 грн. та витрати з оплати судового збору в розмірі 908 грн. Вказує, що позивачка при зверненні до суду додала до позовної заяви орієнтовний розрахунок судових витрат, які складаються з професійної правничої допомоги в розмірі 8 000 грн. та судового збору у розмірі 908 грн. Зазначає, що фактично понесені позивачкою витрати з оплати правової допомоги становлять 7920 грн., на підтвердження яких представник позивачки надав копію договору №5 про надання професійної правової допомоги від 20.05.2021 року, копію акту приймання-передачі послуг професійної правової допомоги від 19.01.2022 року, копію банківської квитанції від 22.02.2022 року про оплату 7920 грн., копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера серії КВ №818074 від 02.02.2022 р.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися. В поданій до суду заяві представник позивачки просив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснювати у його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22.11.2021 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат в порядку регресу задоволено та вирішено питання судових витрат, а саме, з відповідачки на користь позивачки стягнуто судовий збір.
Судом встановлено, що позивачка при зверненні до суду не зазначила у тексті позовної заяви розміру попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи, окрім того прохальна частина позовної заяви не містить вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат з оплати професійної правової допомоги.
Разом з тим, судом встановлено, що до позовної заяви було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 21.09.2021 року на суму 8 908 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Бартосевича Б.В. від 24.02.2020 року та копію ордера від 03.06.2021 року на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 адвокатом Бартосевичем Б.В. у судах усіх інстанцій.
З копії ордера від 03.06.2021 року, виданого адвокатом Бартосевичем Б.В. на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що його було видано на підставі договору про надання правової допомоги № 03/06-1 від 03.06.2021 року.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат від 21.09.2021 року розмір професійної правничої допомоги становить 8 000 грн. і така допомога надається клієнту (позивачу/відповідачу) на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 03/06-1 від 03.06.2021 року.
Таким чином, судом встановлено, що перед зверненням до суду з вищевказаним позовом договірні відносини між позивачкою та її представником - адвокатом Бартосевичем Б.В. з приводу надання правової допомоги визначались умовами договору про надання професійної правничої допомоги № 03/06-1 від 03.06.2021 року, проте ні позивачем, ні її представником такий договір суду надано не було, що позбавляє суд можливості встановити як предмет договору, так і умови і розмір оплати за надані послуги.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Ні позивачка, ні її представник до моменту виходу суду у нарадчу кімнату не подавали нових доказів на підтвердження розміру судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а також не робили заяв про надання таких доказів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що 22.11.2021 року у зв'язку з повторною неявкою відповідачки, за згодою позивачки, було ухвалено заочне рішення та складено його короткий текст.
01.12.2021 року було складено повний текст заочного рішення, яке позивачка отримала 20.12.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В поданій до суду заяві від 04.01.2022 року позивачка просила видати їй виконавчий лист та рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили, які вона отримала 17.01.2022 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
11.07.2022 року, тобто через більш як 7 місяців, представник позивачки з використанням засобів електронного зв'язку звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про стягнення понесених витрат з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 7 920 грн., долучивши до заяви нові докази : копію договору №5 про надання професійної правової допомоги від 20.05.2021 року, копію акту приймання-передачі послуг професійної правової допомоги від 19.01.2022 року, копію банківської квитанції від 22.02.2022 року про оплату 7920 грн. та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера серії КВ №818074 від 02.02.2022 р.
Таким чином, судом встановлено, що представник позивачки в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу подав нові докази з пропуском строку, передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України.
Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачка та її представник не вказали про наявність у них обставин, які з об'єктивних причин перешкоджали їм подати нові докази у строк, встановлений законом.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що з нового ордера від 02.02.2022 року (тобто після ухвалення та отримання позивачкою рішення суду від 22.11.2021р.), виданого адвокатом Бартосевичем Б.В. на представництво інтересів ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що він був виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 5 від 20.05.2021 року, тобто на підставі іншого договору, аніж договір, зазначений у наданому позивачкою попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.
Як вбачається з договору №5 про надання професійної правової допомоги від 20.05.2021 року, він був укладений між позивачкою ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , а не адвокатом Бартосевичем Б.В., предметом якого є надання правової допомоги з усіх питань щодо провадження господарської діяльності клієнта (п.1.1 договору).
З акту приймання-передачі послуг професійної правової допомоги №49/01-Б від 19.01.2022 року, також вбачається, що він складений між позивачкою ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , а не адвокатом Бартосевичем Б.В., та згідно банківської квитанції від 22.02.2022 року позивачка ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату в розмірі 7920 грн. на підставі вищевказаного акту на користь ФОП ОСОБА_3 , а не адвоката Бартосевича Б.В.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Як вже було вище встановлено судом, на підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивачки - адвокат Бартосевич Б.В. надав нові докази : копію договору №5 про надання професійної правової допомоги від 20.05.2021 року, копію акту приймання-передачі послуг професійної правової допомоги від 19.01.2022 року, копію банківської квитанції від 22.02.2022 року про оплату 7920 грн. та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера серії КВ №818074 від 02.02.2022 р., та з урахуванням положень ч.8 ст.83, ч.8 ст.141 ЦПК України суд їх до розгляду не приймає.
Наданий позивачкою при зверненні з позовом до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 21.09.2021 року суд також до уваги не приймає, оскільки позивачка та її представник не надали суду договір про надання професійної правничої допомоги №03/06-1 від 03.06.2021 року, посилання на який здійснено у такому розрахунку судових витрат.
Враховуючи, що позивачкою та її представником - адвокатом Бартосевичем Б.В. не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують заявлені до стягнення витрати з оплати професійної правової допомоги, наданої ОСОБА_3 як адвокатом, суд приходить до переконання про наявність фактичних та правових підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат з оплати професійної правової допомоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.260, 261, 270, 273, 353 ЦПК України, -
постановив :
У задоволенні заяви представника позивачки ФОП ОСОБА_1 - адвоката Бартосевича Б.В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрат з оплати професійної правової допомоги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.