Справа №949/753/22
11 серпня 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Висоцька сільська рада Сарненського району Рівненської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою та просить встановити факт його проживання із спадкодавцем - матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю на час відкриття спадщини.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Починаючи з 29 травня 2014 року і до дня смерті матері він проживав без реєстрації разом із нею в її будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина на спадкове майно для спадкоємців першої черги за законом.
Коли він звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, при ознайомленні із документами, нотаріус відмовив йому у видачі такого свідоцтва у зв'язку з відсутністю доказів про постійне проживання (реєстрацію) разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, що необхідні згідно частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.
У судовому засідання, яке відбулося 02 серпня 2022 року, заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богельський І.В. заявлені вимоги підтримали.
В судове засідання 11 серпня 2022 року заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богельський І.В. не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують.
Представник заінтересованої особи - Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечень щодо задоволення заяви не має.
Судове засідання, яке було призначене на 11 серпня 2022 року, проводилося без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи та встановивши, що вимоги заявниці не зачіпають інтереси третіх осіб, а прийняте рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити з таких підстав.
Згідно частини 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, в судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно для спадкоємців першої черги за законом.
Згідно довідки №637 від 30 травня 2022 року, виданої виконавчим комітетом Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області вбачається, що ОСОБА_1 з 29 травня 2014 року проживав зі своєю матір'ю ОСОБА_2 без реєстрації в її будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вів з нею спільне господарство і доглядав її до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку і поховав (а.с.10).
Постановою приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю доказів про постійне проживання (реєстрацію) разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, що необхідні згідно частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України (а.с.9).
Відповідно до вимог частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Допитані 02 серпня 2022 року в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду показали, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 в її будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , поховав матір та продовжує користуватись будинком та присадибною земельною ділянкою і на даний час.
Статтею 1296 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно із статтею 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Отже, ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому, важливою ознакою є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Наявні у матеріалах справи докази підтверджують в повному обсязі той факт, що заявник ОСОБА_1 проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка була його матір'ю, в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 та вів з нею спільне господарство.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту, в тому числі і постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Таким чином, оскільки встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини для заявника має юридичні наслідки, з урахуванням всіх встановлених обставин справи, в суду наявні законні підстави встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 13, 81, 89, 259, 263-265, 294, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем - матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор