єдиний унікальний номер справи 546/792/20
номер провадження 1-кп/546/1/22
11 серпня 2022 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка кримінальне провадження № 12020175310000038 відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 16 серпня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ємцево Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не інваліда, не депутата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
15 серпня 2020 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_5 перебував разом із потерпілим ОСОБА_4 на території подвір'я останнього в АДРЕСА_2 , де між ними виникла сварка, на ґрунті якої у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дерев'яною палицею, наніс один удар в область голови справа ОСОБА_4 , чим заподіяв йому відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 922 від 17.08.2020, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, припухання м'яких тканин з саднами шкіри голови справи, які могли утвориться не менш ніж від однократної дії тупого (их) предмета (ів), якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інший предмет з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, та які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав повністю. При цьому пояснив, що близько 10:00 години 15 серпня 2020 року він прийшов на подвір'я потерпілого ОСОБА_4 , щоб знайти свого півня, взявши в руки палицю для того, щоб вигнати півня. На подвір'ї були присутні потерпілий, який йому сказав, що його півня тут немає та дочка потерпілого, яка зазначила, що він немає права заходити на їх приватну власність без дозволу. За вказаних обставин, в подальшому стався словесний конфлікт, однак потерпілого ОСОБА_4 він не бив і не замахувався на останнього. Деталізуючи свої пояснення, ОСОБА_5 пояснив, що він живе по сусідству з ОСОБА_4 за адресою: в АДРЕСА_2 , а ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 . Літом, десь об 10:00 год. в серпні 15 числа 2020 року, він відкрив хвіртку до господарства ОСОБА_4 , бо пішов шукати свого півня. Зайшов до середини двору, потерпілий стояв на пагорбі, збоку від нього стояла його дочка. Під час даного конфлікту, обвинувачений сказав потерпілому замовкнути, бо зараз, як вріже і потерпілий чомусь сів на пагорб. Дочка сказала, що він немає права заходити у приватну власність. Потім викликали поліцію. Працівникам поліції він сказав, що був конфлікт, але потерпілого не бив. Дільничного він не бачив. Десь через два тижні він побачив ОСОБА_7 , і той йому сказав, що ОСОБА_8 написав на нього на суд. В подальшому він дізнався, що ОСОБА_4 подав до поліції заяву про заподіяння йому тілесних ушкоджень. Після цього він приїхав в міліцію, написав заяву, дав свій телефон. Десь через годину він побачив ОСОБА_4 на дорозі, останній від нього втік до ОСОБА_9 на подвір'я. Потім до нього приїхав слідчий та повідомив, щоб він з'явився до нього в приміщення поліції. Він приїхав, слідчий ОСОБА_10 його вимушував зізнатися, що він вдарив ОСОБА_4 . Йому сказали щоб підписався, бо буде сидіти поки не підпише. Оскільки вже була післяобідня година та йому потрібно було йти на автобус, то він підписався та поїхав. Зазначив, що якби хотів то міг би вбити ОСОБА_8 , бо вже вбивав на поїзді людей. Потім зазначив, що ліва рука у нього болить і він не володіє цією рукою, не може її підняти. Доказів вади руки немає. Зазначив, що при слідчому експерименті все було постановочним, він добровільно нічого не пояснював, а вимушено. Він говорив, що не бив. Жодних заперечень, щодо тиску на нього не подавав, клопотань про неправомірні дії не надавав, клопотання про адвоката не заявляв на досудовому слідстві, заявив дане клопотання вже під час судового розгляду. Всі процесуальні документи підписав. Додав, що ОСОБА_4 впав, бо перечепився через бур'ян, він на нього не замахувався. Свідку ОСОБА_11 він розповідав, що він зайшов півня виганяти, а ОСОБА_8 сказав, що він крадій. На що він йому відповів, заткнися, а той потім впав, а він пішов. Не пам'ятає чи він замахувався чи він про це говорив односельчанці ОСОБА_12 . Зазначив, що на уточнюючі питання не буде відповідати, він не замахувався на потерпілого, він не знає чому свідок ОСОБА_11 зазначила під час її допиту в якості свідка, що ОСОБА_13 замахувався на потерпілого. Не знає, чому під час допиту свідка ОСОБА_11 він не задавав їй питання. У нього медичних документів, що в нього хвороба рук немає, він до медичного закладу з цього приводу не звертався. Однак, надавав суду довідку сімейного лікаря, в якій зазначено, що він має захворювання рук. Скарг щодо здійсненого тиску на нього не подавав, бо не знав кому подавати. Доказів щодо здійснення на нього тиску з боку працівників поліції він немає.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнає в повному обсязі, стверджує, що він не наносив жодних тілесних ушкоджень останньому.
Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, його вина в об'ємі обвинувачення, визнаного судом, повністю доводиться показаннями потерпілого, свідків, та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Потерпілий, ОСОБА_4 , в судовому засіданні показав, що 15 серпня 2020 року до нього за адресою: АДРЕСА_3 приїхала дочка ОСОБА_14 , вони пішли зранку викопати картоплю, хвірточка була відчиненою. Коли він розпочав перебирати картоплю, він був сам, дочки не було видно, якби було видно дочку, ОСОБА_5 не зайшов би до нього на подвір'я. Потерпілий почув, що щось затріщало, дочка запитала хто там такий? ОСОБА_5 переліз до нього через паркан, через хвіртку не пішов, а пішов через паркан. Хвіртка на огороді в той день була відчинена. Зазначив, що ОСОБА_5 з різних поводів неодноразово без дозволу заходить до нього на подвір'я та кожного разу вчиняє скандали. Потерпілий його боїться, бо вже було таке, що він наносив йому тілесні ушкодження в 2010 році, була порушена кримінальна справа, однак її закрили, бо тоді слідчим був знайомий ОСОБА_5 . У цей день 15 серпня 2020 року ОСОБА_5 в черговий раз зайшов до його подвір'я буцімто шукав свого півня. Потерпілий сказав йому, що ніякого півня у нього немає, обвинувачений взяв та вдарив його по голові в праву сторону. Удар завдав палкою у праву сторону голови. Від цього удару потерпілий втратив зір. Від удару почав присідати на коліно. В цей час підбігла його дочка, щоб його підтримати. Після отриманого удару потерпілий не впав, а присів на коліно. Після цього дочка почала виганяти обвинуваченого з двору. Обвинувачений Сидоренко продовжував цю конфліктну ситуацію, ще чинив опір словесно. В подальшому обвинувачений палку перебив, одна половина палки залишилася на подвір'ї потерпілого, а другою половиною цієї палки дочка вигнала його з подвір'я. Після цього обвинувачений залишив господарство через центральний вхід, а заходив через паркан. Зазначив, що їх господарства межують, у них огорожа через огород. Обвинувачений зайшов через огорожу, яка біля огороду, а вийшов через центральний вихід домогосподарства. Після цього, потерпілий попросив свою дочку викликати швидку медичну допомогу та поліцію. Обвинуваченого ОСОБА_5 в дворі вже не було. В подальшому потерпілий проходив лікування, отримав тілесні ушкодження, у зв'язку з чим ним було заявлено цивільний позов. На момент вчинення кримінального правопорушення потерпілий вже погано бачив, ще не повністю втратив зір, але сусіда - обвинуваченого ОСОБА_13 , впізнав за рисами обличчя, по голосу. На даний час збитки обвинуваченим не відшкодовані і він не намагався нічого відшкодувати. Зазначив, що з ОСОБА_13 вони знайомі з 2004 року, який постійно вчиняє з ним сварки з різних причин, хоча потерпілий й намагається їх уникати, оскільки побоюється обвинуваченого. Між ними склалися неприязні стосунки. Пояснив, що є інвалідом ІІ групи з 2015 року через втрату зору. Під час проведення працівниками поліції відповідних дій, ними ні на кого тиску не здійснювалося. Зазначив, що такими діями обвинувачений окрім матеріальної шкоди, завдав йому моральну шкоду. Він взагалі боїться стикатися з обвинуваченим, оскільки побоюється за своє здоров'я так як обвинувачений постійно застосовує до нього фізичну силу та образливо висловлюється на його адресу. Просив покарати обвинуваченого та задовольнити його цивільний позов.
У подальшому потерпілий ОСОБА_4 подав до суду клопотання про проведення усіх судових засідань у його відсутності, підтримує цивільний позов та просить його задовольнити, при призначенні покарання наполягає на суворій мірі покарання (а.с.142).
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що 15 серпня 2020 року близько 10:00 години вона була з батьком на подвір'ї в АДРЕСА_3 , займалися справами, коли почула із задньої частини подвір'я якийсь шум, зокрема, що хтось йде. Потім вона помітила, що зайшов сусід ОСОБА_5 з палицею в руках і почав запитувати відносно своєї птиці чи вони її не бачили. Сталася словесна суперечка та ОСОБА_5 вдарив батька - потерпілого ОСОБА_4 , палицею по голові. Коли батько почав падати, вона підхопила його за руку, щоб він все таки не впав на землю і намагалася підняти, в подальшому сусід ще залишався на подвір'ї та сперечався з нею. Покинув подвір'я через основні ворота. Після побаченого, а саме, як ОСОБА_5 завдав удару потерпілому, вона викликала швидку і поліцію. Швидка допомога надала медичну допомогу, однак спочатку вони відмовилася від госпоталізації бо думали, що стан здоров'я покращиться. Однак у зв'язку із погіршення самопочуття батька вона зателефонувала своєму братові ОСОБА_15 , який приїхав на своєму автомобілі та відвіз батька до лікарні. Зазначила, що ОСОБА_4 є вітчимом її старшого брата. На момент коли вона побачила ОСОБА_5 на їх подвір'ї він вже був з палицею в руках. На момент удару, вона від батька була за метр, була прямим свідком цього удару. Це був удар в праву сторону, тому що батько якраз був повернутий до неї правою стороною, удар завдавався ОСОБА_5 лівою рукою. Працівники поліції її залучали в якості учасника до огляду місця події, в ході якого вилучалася частина зламаної палиці. До вказаної слідчої дії також залучалися поняті, це були односельчани батька. Будь-який тиск під час вилучення частини обламаної палиці працівниками поліції на понятих не здійснювався. Внаслідок завданого удару батько не впав повністю на землю, вона встигла його підхопити, він присів на коліно. Домогосподарство її батька межує з домогосподарством ОСОБА_5 через огород. ОСОБА_5 зайшов через огород, точно не через центральні ворота, тому що вона сиділа фактично спиною до нього, бачила його попереду, а виходив він після завдання удару через центральні ворота. Також її було залучено в якості свідка, коли проводився слідчий експеримент, під час якого проводилося фактично відтворення події, до його проведення також залучалися поняті. Під час цього експерименту, як на неї так і на понятих працівниками поліції тиску не здійснювалося. Об'єктивно, правдиво відтворили обставини вчинення кримінального правопорушення.
Зазначила, що на момент вчинення кримінального правопорушення, станом на 15.08.2020, за станом здоров'я - зору її батько бачив краще, на даний час він взагалі майже не може самостійно проживати, тому що стан зору погіршився значно після цього випадку. Вважає, що після цього удару по правій стороні голови стан погіршився, в тому числі і зір.
Після завдання ОСОБА_5 удару батькові вона викликала швидку і поліцію. ЇЇ батька після цього помістили на лікування до лікарні. Частина палиці, якою ОСОБА_5 ударив потерпілого та яка відломилася від удару, залишилася у них на подвір'ї. ОСОБА_5 пішов з їх подвір'я з іншою частиною палиці. Ту частину палиці, яка залишилася на подвір'ї потерпілого, вилучили працівники поліції. На момент удару обвинувачений ОСОБА_5 тримав палицю у лівій руці.
Знає зі слів батька, що між ним та ОСОБА_5 бувають періодично сварки, або за птицю, або за межі їх ділянок, сусіди також говорять, що є суперечки відносно сільської птиці. Сусіди зазначають, що зазвичай ініціатором цих суперечок є ОСОБА_5 .
Коли відбувся удар, вона стояла за метр від ОСОБА_5 та від батька, які стояли рівноцінно один навпроти одного. Удар був здійснений в праву сторону голови з боку.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що 15.08.2020 зателефонувала сестра її чоловіка ОСОБА_15 - ОСОБА_17 , та сказала, що батька побили, вона викликала швидку допомогу, але в подальшому батьку стало гірше. Свідок про це повідомила чоловіка та він поїхав до села Пустовари. Чоловік є пасинком потерпілого, ОСОБА_14 є його сестрою.
Пояснила, що вони підтримують родинні зв'язки з потерпілим, приїжджають до нього на вихідні, свята. Обвинуваченого ОСОБА_5 вона може лише охарактеризувати з чужих слів. Про конфліктні ситуації їй розповідав її дядько - ОСОБА_4 , потерпілий по даній справі. Окрім того зазначила, що вона обробляла декілька років подвір'я ОСОБА_4 , висаджувала його огород, та дуже часто бачила, що їм на подвір'я викидали сміття, могли поламати помідори, відбувалися деякі господарські пошкодження. На зазначене вона не звертала увагу у зв'язку з тим, що вона не знала хто саме це робив. ОСОБА_5 є сусідом по господарству ОСОБА_4 . Їх огороди розташовані поруч. Вказані нею пошкодження відбувалися зі сторони сусіда - ОСОБА_5 , вона обробляла ту сторону огороду, яка знаходиться біля вказаного сусіда. Але вона не може ствердно сказати, що це робив саме ОСОБА_5 . Вона приїжджала у село раз у тиждень, але пошкодження постійно знаходила. Конфліктні ситуації полягали в тому, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йшли постійні перепалки то за господарство, то за ще щось. Особисто вона ні куди не втручається. Пояснила, що не може сказати, хто саме є ініціатором цих конфліктних ситуацій.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що обставин, які відбулися 15.08.2020, вона особисто не бачила. На наступний день, якщо вона не помиляється, в ранці вона йшла з рейсового автобуса, бо приїхала з Полтави. Коли поверталася, то бачила чи у дворі, чи біля двору ОСОБА_4 стояла швидка медична допомога. Пізніше в магазині почула, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_4 . Більше вона нічого не чула і не бачила. В момент конфлікту її не було вдома, вона були в Полтаві. Очевидцем цих подій вона не була, не бачила нічого. Знає про обставини отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з чужих слів, а саме зі слів мешканців села. Мовби ОСОБА_5 ударив ОСОБА_4 ціпком чи палицею. Вона є сусідом обох. Підстав для якихось обмов у неї немає. Будь-яких конфліктів з ними не було жодного разу. На даний момент вона в селі проживає вже 9 років. І вона чула від інших людей, і навіть її бабуся говорила, що ОСОБА_5 конфліктний. Щоб особисто вона чула, що у нього з кимось конфлікти, то вона не чула такого. Особисто з нею не конфліктний, конфліктів не було.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що 15.08.2020 року вона перебувала у себе в будинку, займалася прибиранням. Живе з обвинуваченим та потерпілим по сусідству. Прибирала в хаті, та почула, що собака гавкає, вона виглянула у вікно, нікого не побачила і далі продовжила прибирання, але собака продовжувала гавкати. Вона вже на третій раз не витримала і вийшла на вулицю подивитися, що відбувається. Почула, що ОСОБА_20 кричить « ОСОБА_21 викликай швидку». Вона вийшла на дорогу, щоб дізнатися, що трапилося, та побачила, що ОСОБА_22 дійшов до абрикоси, де він там взявся вона не може цього сказати. Потім приїхала швидка медична допомога. Лише після того як машина швидкої медичної допомоги від'їхала, свідок запитала у ОСОБА_23 , дочки ОСОБА_4 , що трапилося. На що та їй розповіла, що ОСОБА_5 побив її батька якоюсь палицею, що він зайшов до них на подвір'я з огороду. Свідок пояснила, що абрикоса, біля якої вона бачила ОСОБА_5 , знаходиться на межі біля господарства обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 , на дорозі. І ОСОБА_5 прямував до себе додому. Чи було щось в руках ОСОБА_5 , вона не може сказати, бо не пам'ятає, він був на відстані. Особисто вона конфлікту не бачила, приблизно це все відбувалося до обіду. Вона точно не пам'ятає коли це все відбувалося, приблизно десь о 10:00 год. чи о 09:30 годині, точно не пам'ятає бо вже рік минув. Пояснила, що завжди за потерпілого ОСОБА_4 заступається, щоб ОСОБА_5 не ображав його. Підстав обмовляти ОСОБА_5 у неї немає. Конфліктних ситуацій з обвинуваченим у неї немає. З ОСОБА_5 вітаємося, як із сусідом. ОСОБА_5 може охарактеризувати, як скандального чоловіка. Щодо конфліктних ситуацій між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , чує як і всі сусіди, що вони сваряться. Зазначила, що вона залучалася в якості понятої під час проведення процесуальних дій - огляду місця події, під час якої вилучалася частина палиці. При ній слідчий все це показував, вилучав, пакував, вона була присутньою при цьому. Вказану палицю видавали в домогосподарстві ОСОБА_4 . Також її залучали в якості понятої під час слідчої дії - слідчого експерименту за участі свідка - дочки потерпілого ОСОБА_14 . Під час якого ОСОБА_14 фактично показувала як відбувалася ця подія, бо була свідком цих подій. В якості понятої її запросили працівники поліції, ніякого тиску з боку працівників поліції не було, все проводили та фіксували, протоколи вона підписувала.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 вона знає 30 років, до того вони були знайомі ще з м. Полтави. А тепер вони переїхали в с. Пустовари, він до своїх батьків, вона до своїх. Вони перебувають у дружніх стосунках, спілкуються. Вона може охарактеризувати ОСОБА_5 тільки з хорошої сторони, він дуже правдива людина і чесна, вона не може його охарактеризувати по-іншому. Вона свідком подій не була. Однак їй стало відомо про це на наступний день. Вона прийшла до ОСОБА_5 та він їй розповів, що було вчора 15.08.2020 року. З його слів, вона почула про цей конфлікт. ОСОБА_5 їй розповів, що пішов до ОСОБА_4 у двір шукати свого півня, а ОСОБА_4 сказав, що у нього його немає. У ОСОБА_5 не витримали нерви та він замахнувся на ОСОБА_4 рукою. Говорив, що у нього не було палки, а ОСОБА_4 спотикнувся і впав. ОСОБА_5 не заперечує, що був там. ОСОБА_5 замахнувся, через те, що ОСОБА_4 заперечував, що півень у нього, а дочка ОСОБА_4 виганяла його з двору, тому він замахнувся. З ОСОБА_5 кожного дня розмовляє. ОСОБА_5 розповідав, що його викликали до поліції та не відпускали поки не підпише, що вдарив ОСОБА_4 . Вона давала письмові пояснення захиснику обвинуваченого - адвокату ОСОБА_6 . Їй ніхто не пропонував дати пояснення в поліції. ОСОБА_5 її не просив, щоб вона дала пояснення в поліції. ОСОБА_5 її попросив, щоб вона виступила в суді.
Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що на час здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, він перебував у групі дізнавачів, був старшим групи і здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження. Під час досудового розслідування, були проведені ним ряд слідчих дій, в ході яких ним було встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_4 . Після цього, в даному кримінальному провадженні після зібрання ряду доказів було повідомлено про підозру ОСОБА_5 та дане провадження скеровано до суду. З ОСОБА_25 він познайомився, вже після того, як на нього надійшла заява від потерпілого ОСОБА_4 , такого змісту, що ОСОБА_5 15.08.2020 року перебуваючи на території господарства потерпілого заподіяв йому тілесні ушкодження, а саме: наніс дерев'яною палицею удар по голові потерпілого внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. У свідка немає будь-яких мотивів обмовляти даного чоловіка, він з ним познайомився у робочий час і більше контактів з ним не мав. У даному кримінальному провадженні були проведені слідчі дії, а саме: огляд предмету, а саме частини палиці, якою ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, був допит потерпілого, допит свідка, яка бачила саме цю подію, слідчий експеримент з свідком, допит самого підозрюваного та проведено слідчий експеримент із підозрюваним. Під час допиту підозрюваного, ОСОБА_5 визнав свою провину. Коли він став наводити йому рядь запитань, перед цим зібравши доказову базу, ОСОБА_5 розповів про обставини які відбувалися саме цього дня. В подальшому він свої покази підтвердив під час слідчого експерименту, ОСОБА_5 відобразив у присутності понятих та статиста, як саме він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 . Шматок палиці вилучався під час огляду місця події, цей огляд відбувався у с. Пустовари на території господарства потерпілого. Під час огляду місця події залучалися поняті, свідок, яка видавала частину цієї палиці. Свідком була ОСОБА_14 , яка являється донькою потерпілого. Поняті залучалися, їх було запрошено, роз'яснено обов'язки, вони погодилися і були залучені, безпосередньо приймали участь і були присутні під час огляду місця події. За результатами складався протокол огляду місця події та вилучалася ця частина палиці. Фіксування здійснювалося за допомогою фотоапарату і протоколу огляду місця події. Після складання протоколу огляду місця події, ним була виготовлена фото таблиця. Поняті, які були присутніми під час даної слідчої дії підписували протокол своїм особистим підписом і пакет з речовими доказами. Ні з боку сторони досудового розслідування, ні з його сторони, ні з боку його колег, або будь- кого під час досудового розслідування та в подальшому будь-який тиск на понятих не здійснювався. Слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_14 було проведено, тому що вона була прямим свідком кримінального правопорушення і була очевидцем цих події, і бачила як ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 . Під час проведення слідчих експериментів залучалися статисти і поняті, їм також було роз'яснено їх права та обов'язки, вони також були запорошені на добровільній основі, вони це все бачили і можуть підтвердити. Зібрані докази, він оцінив, що мають достатні підстави для повідомлення ОСОБА_5 підозри. ОСОБА_5 давав показання добровільно, був допитаний ним в якості підозрюваного, він задавав йому відповідні запитання, що стосуються цього кримінального правопорушення, обставини які в цілому збігаються з обставинами, які він отримав в результаті досудового розслідування, і в подальшому ним було виготовлено протокол допиту підозрюваного, роздруковано і перед тим було роз'яснено його права і обов'язки, і засвідчено його своїм підписом. Після повідомлення про підозру, ОСОБА_5 добровільно погодився на проведення слідчого експерименту з ним, в якому він відобразив його дії, також під час цієї слідчої дії було залучено понятих і статиста, складався відповідний протокол, фіксувався протокол слідчого експерименту і фотографуванням. Абсолютно ніякого тиску на понятих, статиста, ОСОБА_5 не здійснювалося. Свідку не зрозуміла зміна позиції ОСОБА_5 і чому він так намагається уникнути відповідальності за вчинення свого діяння. У ОСОБА_5 була звичайна поведінка під час проведення слідчого експерименту, останній спочатку розповів про обставини які відбулися, надалі йому було запропоновано відобразити дану подію умовно за допомогою статиста. ОСОБА_5 без будь-якого тиску, без будь-яких вагань при понятих відобразив як він наносив тілесні ушкодження потерпілому. Всім все було зрозуміло, додаткових питань не було, всі поставили свої підписи в протоколі, всі все бачили. В якості підозрюваного ОСОБА_5 давав покази добровільно, це були викривальні покази, так він повністю визнав свою вину як особа яка вчинила дане кримінальне правопорушення. Також ОСОБА_5 поставив підписи добровільно.
ОСОБА_5 не заперечував абсолютно нічого. ОСОБА_5 не казав, шо не міг ударити, бо хворі руки. Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 відобразив всі його дії і вони відповідають дійсності. Будь-якого тиску на ОСОБА_5 не здійснювалося, ніхто йому не казав, що він не вийде з поліції доки не підпише. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторони кримінального провадження були з ними ознайомлені. Підозрюваний не просив залучити йому захисника, якби він звернувся з таким проханням, то виконали б. На стадії досудового розслідування ОСОБА_5 був ознайомлений зі своїми правами, захисника не просив, це право йому було роз'яснено, вину визнав і добровільно приймав участь у слідчому експерименті. Заяв і скарг від ОСОБА_5 на нього чи будь-кого із його колег не було. Щодо ОСОБА_5 тиску психологічного чи фізичного характеру ніким не застосовувалося. ОСОБА_5 не звертався з клопотаннями про допит свідків, які б свідчили на його користь, ні в усній формі, ні в письмовій формі.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що він був присутнім на слідчому експерименті за участі свідка ОСОБА_14 , де відтворювалися події. Він був запрошений в якості понятого, це відбувалося у вересні 2020 року в дворі потерпілого ОСОБА_4 . Він добровільно надав згоду на участь бути понятим, йому роз'яснювалися його права. На слідчому експерименті був присутнім він, інші сусіди, статист, свідок ОСОБА_14 - дочка потерпілого ОСОБА_4 . Додатково зазначив, що згоду він надавав добровільно, на нього і на інших учасників слідчої дії тиску не здійснювалося. За результатами слідчого експерименту складався протокол. Він його підписав особисто, без примусу, у нього підстав для обмов ОСОБА_5 немає. Свідком побиття ОСОБА_4 він не був. Жодного тиску з боку працівників поліції не було.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2020 року він приймав участь в слідчих діях, був у ролі статиста. На ньому показували, як відбувався цей конфлікт, куди завдавалися удари. Також він залучався понятим в огляді куска палиці на подвір'ї потерпілого ОСОБА_4 . Приймав участь у даній слідчій дії в якості понятого. Речовий доказ передавала дочка потерпілого - ОСОБА_14 , при ньому видавався цей доказ. Бути статистом він погодився добровільно. Жодного тиску здійснено не було, ані на нього, ані на інших учасників слідчої дії. Протокол огляду місця подій він підписував добровільно, своїм підписом, без жодного примусу. Потім приймав участь під час слідчого експерименту, добровільно надав згоду, це було в домогосподарстві потерпілого, там були відтворені обставини цієї події. Під час проведення слідчих дій на нього і на інших тиску не здійснювалося. Він знайомий з ОСОБА_5 , у них нейтральні відносини, вони є сусідами через одну хату. Зазначив, що ОСОБА_5 шумний, конфліктний, часто чути, як свариться з жінкою. Знає, що ОСОБА_4 побоюється ОСОБА_5 і намагається уникати з ним контакту. Пояснив, що ОСОБА_4 півтора місяці тому попросив його подивитися, чи дійде він додому, бо ОСОБА_5 його нецензурно облаяв. Обставини правопорушення йому відомі зі слів своєї матері. Вона говорила, що ОСОБА_5 ударив ОСОБА_4 палицею по голові. Підстав обмовляти в нього немає. З боку працівників поліції жодного тиску не було. Все підписав власноручно та добровільно. Його мати не була очевидцем цих подій, знає скоріше за все зі слів дочки потерпілого - ОСОБА_14 , бо остання прибігала в той день, просила якісь ліки.
Свідок, ОСОБА_28 , в судовому засіданні пояснив, що у вересні 2020 року йому запропонували працівники поліції бути статистом, коли він проходив повз відділу поліції. Він добровільно надав на це свою згоду. Зазначив, що далі приймав участь в якості статиста у вересні, десь в 20-х числах 2020 року. Обвинувачений ОСОБА_5 розказував як завдавав удар, показував на ньому. Під час проведення слідчої дії йому права роз'яснювалися. Слідчий проводив дану слідчу дію. Обвинувачений ОСОБА_5 там був присутнім, під час слідчої дії розказував обставини та що відбулося. Сказав, що з сусідом часто скандалять і пішов за куркою, бо вона зайшла на чужий двір. І під час цього виник серйозний конфлікт. Обвинувачений зайшов в двір до сусіда, взяв палку і вдарив сусіда в голову в праву сторону. Обвинувачений про це розповів в присутності двох понятих і на ньому показував. Обвинувачений ОСОБА_5 взяв в руки палку і показував, як свідок повинен стояти по відношенню до нього, показував уявний удар в праву сторону голови. Жодного тиску з боку поліції під час даної слідчої дії не здійснювалося. ОСОБА_5 добровільно казав, де, коли і як відбулося. ОСОБА_5 був спокійний. Зазначив, що фіксування слідчої дії відбувалося шляхом фотографування, протокол складався і вони всі розписувалися. Додатково пояснив, що ОСОБА_5 показував нанесення удару лівою рукою, при цьому не зазначав, що у нього хворі руки, і що він лівою рукою не міг бити. ОСОБА_5 на витребувані медичної документації не наполягав.
Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що він запрошувався до слідчої дії, в 2020 році, приблизно у вересні. Він добровільно надав згоду приймати участь у слідчій дії - слідчому експерименті за участі підозрюваного, йому права як понятого роз'яснювалися. Інші поняті, статист приймали участь, також добровільно. Примусу до нього та інших не здійснювалося. Обвинувачений ОСОБА_5 добровільно приймав участь. ОСОБА_5 розповідав фактичні обставини, його стан був спокійний. Тиску на ОСОБА_5 не здійснювалося, про обставини він спочатку пояснив як відбувалося, а потім показував як бив сусіда дерев'яною палкою. Казав, що між ними виник конфлікт через курку. Все підозрюваний показував на статисті. Обвинувачений показував, як він схватив палку і ударив по голові потерпілого. Будь-якого тиску під час слідчого експерименту ні на кого з учасників не здійснювалося. Слідча дія фіксувалася шляхом фотографування, складався протокол, всі учасники добровільно без застережень його підписали. Емоційний стан обвинуваченого був спокійний. ОСОБА_5 надавав пояснення про те, що у нього із сусідом давно був конфлікт, а коли його курка перебігла за паркан сусіда ОСОБА_4 , почався конфлікт, і ОСОБА_5 ударив потерпілого дерев'яною палицею. Механізм як саме ударив, показував на статисті. Статист стояв на місці, ОСОБА_5 показував напрями його руху, що з лівої руки ударив в голову палицею. Зауважень, скарг до працівників поліції обвинувачений не висловлював. ОСОБА_5 перечитав протокол, обмеження часу для цього у нього не було. Обвинувачений, як прочитав, то добровільно підписав, незгоди не озвучував.
Також вина ОСОБА_5 в об'ємі обвинувачення, визнаного судом, повністю підтверджується:
- витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12020175310000038 від 19.08.2020, в якому зазначено дата реєстрації провадження 17.08.2020, дата надходження заяви 15.08.2020, дата внесення до ЄРДР 16.08.2020, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 15.08.2020 близько 10.00 год. заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Пустовари Решетилівського району Полтавської області, правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 192);
- витягом з ЄРДС по кримінальному провадженню № 12020175310000038 від 28.09.2020, в якому зазначено дата реєстрації провадження 17.08.2020, дата надходження заяви 15.08.2020, дата внесення до ЄРДР 16.08.2020, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 15.08.2020 близько 10.00 год. заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Пустовари Решетилівського району Полтавської області, правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 193);
- протоколом огляду місця події від 14.09.2020 року, з якого вбачається, що предметом огляду являється надана ОСОБА_14 в АДРЕСА_3 , частина палиці. В ході огляду встановлено, що довжина палиці становить 23см, діаметри близько 3 см, кінці палиці перебувають не правильної форми, перебувають зубчасті. Одна сторона палиці: в середині перебуває світлішою, інша сторона із нашаруванням пляму бруду. Поверхність палиці темного кольору. В ході огляду вилучено вищевказану частину дерев'яної палиці (а.с. 195). Фото таблиця № 1 до огляду місця події від 14.09.2020 (а.с. 196-197);
- постанова про визнання речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 14.09.2020, якою визнано речовим доказом по кримінальному провадженні № 12020175310000038 частину дерев'яної палиці, яка запакована до пакету НПУ ГСУ № 4302349, приєднано вказаний речовий доказ до матеріалів кримінального провадження та поміщено речовий доказ до камери зберігання речових доказів Решетилівського ВП (а.с. 198);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.09.2020 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що за участю свідка ОСОБА_14 , за участю інших осіб ОСОБА_27 та у присутності понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_26 свідок ОСОБА_14 розповіла і показала механізм нанесення обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 (а.с. 200-201, 202-205);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.09.2020 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що за участю ОСОБА_5 , за участю інших осіб ОСОБА_28 та у присутності понятих ОСОБА_29 , ОСОБА_30 обвинувачений ОСОБА_5 розповів та показав механізм нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 (а.с. 206-207, 208-209);
- висновком експерта № 922 від 21.09.2020 року з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, припухання м'яких тканин з саднами шкіри голови справи, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії тупого(их) предмету(ів) якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Не можливо повністю виключити і механізм утворення тілесних ушкоджень у підкспертного гр. ОСОБА_4 і при падінні тіла на площину (а.с. 210-211).
У судовому засіданні був оглянутий речовий доказ, а саме: частина дерев'яної палиці, яка була видана безпосереднім свідком конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_4 - ОСОБА_14 та яка постановою старшого інспектора сектору дізнання Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_24 від 14.09.2020 визнана речовим доказом по кримінальному провадженню № 12020175310000038.
Разом з цим суд враховує, що слідів фрагмент палиці не містить.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд дійшов переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст. 17 КПК України).
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Зокрема, суд бере до уваги показання потерпілого, свідків, які надані в межах обвинувачення та відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті.
Протокол огляду місця події від 14.09.2020 року, протокол проведення слідчого експерименту від 14.09.2020 року, протокол проведення слідчого експерименту від 28.09.2020 року складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Разом з тим, досліджений в судовому засіданні висновок судово-медичного експерта, наданий компетентним спеціалістом, який відповідно до Закону України «Про судову експертизу», має право на проведення експертизи, узгоджується з іншими об'єктивними доказами, а також показаннями потерпілого, свідків та у своїй сукупності з іншими доказами по справі підтверджує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Всі вище перелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов'язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з їх невідповідності та суперечливості іншим доказам по матеріалах кримінального провадження, алогічності його поведінки та сумнівності у відповідності тверджень дійсності.
Суд критично ставиться до показань обвинуваченого в тій частині, що обвинувачений не наносив потерпілому тілесні ушкодження, що це наклеп на нього, що на останнього здійснювали тиск та, що за станом здоров'я - хвороби рук він не міг завдати удару потерпілому ОСОБА_4 в момент конфлікту, який відбувся 15.08.2020, а останній їх отримав при падінні коли перечепився, під час конфлікту з обвинуваченим на території свого господарства та в результаті, якого потерпілий упав, оскільки дані твердження не узгоджуються з висновками експерта та показаннями наданими самим потерпілим та свідками в судовому засіданні, які в сукупності спростовують можливість отримання тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого в результаті падіння.
Оцінюючи твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування щодо нього тиску з боку працівників поліції, що вплинуло на його процесуальну поведінку, в зв'язку з чим він змушений був на стадії досудового розслідування давати неправдиві свідчення відносно себе, визнаючи свою причетність до скоєного, суд виходить з того, що будь-яких об'єктивних доказів, які б безперечно підтверджували факт застосування будь-якого тиску щодо обвинуваченого з боку працівників поліції в ході судового розгляду не встановлено.
Сукупність наведеного, на переконання суду, свідчить про алогічність тверджень обвинуваченого ОСОБА_5 , їх як внутрішню суперечливість, так і не відповідність іншим доказам по матеріалах кримінального провадження, а тому дає підстави суду поза розумним сумнівом прийти до висновку про неправдивість його показань, в зв'язку з чим не приймати їх до уваги та розцінювати як спосіб захисту від обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене.
Стосовно наданих стороною захисту у судовому засіданні інших доказів, а саме: листка зворотного зв'язку від 20.07.2021 та довідки від 21.05.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_5 має захворювання рук (а.с. 86, 87), суд зазначає наступне.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (частина 1 статті 89 КПК).
Згідно з приписами статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення; жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Надавши оцінку цим доказам, суд визнає їх неналежними та недопустимими, оскільки під час судового розгляду не знайшли підтвердження обставини, що обвинувачений має відповідні захворювання, які б завадили йому чи унеможливили б нанесення останнім тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 . Ані обвинуваченим, ані його захисником суду не надано висновку експерта чи висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про наявність в обвинуваченого відповідного захворювання рук, які б унеможливили б нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому по кримінальному провадженню у момент скоєння кримінального правопорушення. Окрім того, про зазначені обставини ОСОБА_5 не заявляв на досудовому розслідуванні та не наполягав на призначенні відповідних експертиз для встановлення певних обставин щодо неможливості ним здійснення замахування лівою рукою через об'єктивний стан здоров'я.
Аналізуючи показання потерпілого в сукупності з іншими доказами по справі, суд враховує їх повну відповідність в частині, що стосується часу, місця та обставин нанесення йому тілесних ушкоджень, що дає підстави суду розцінювати його показання як правдиві та прийняти їх такими до уваги.
Отже, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.
Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин у їх сукупності, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у заподіянні потерпілому ОСОБА_4 умисних легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, повністю доведена та дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 125 КК України.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повністю доведена наявними доказами. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 надав суду плутані показання, які містять явні протиріччя та свідчать про відсутність у обвинуваченого щирого каяття, його намір ввести суд в оману та ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинене діяння. Окрім цього, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 не відшкодував потерпілому ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Просив суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати відсутність пом'якшуючих та наявності обтяжуючих обставин, та призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді арешту на строк три місяці. Також зазначив, що судові витрати відсутні. Вважає, що цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід задоволити на суму, яка підтверджена долученими потерпілим доказами. Долю речових доказів просив вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку та позицію свого підзахисного щодо вказаного кримінального провадження, та щодо заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_4 . Просив суд виправдати свого підзахисного - ОСОБА_5 у вчиненні даного проступку.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом обставин, які пом'якшують покарання не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю.
Суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до кримінального проступку, особу винного, який раніше не судимий, пенсійного віку, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, пенсіонера, процесуальну поведінку обвинуваченого, думку потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, думку прокурора щодо призначеного покарання, не усунення наслідків вчиненого кримінального правопорушення, заборону кримінальним законом призначення особам пенсійного віку покарань у виді виправних, громадських робіт та обмеження волі, а тому виходячи з наведеного, суд дійшов переконання, що ОСОБА_5 необхідно обрати покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту та строк один місяць.
Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Щодо заявленого цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ст. 129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Потерпілим ОСОБА_31 заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 , в якому останній просить стягнути з ОСОБА_5 на його корить в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8441,50 гривень та моральної шкоди 3000, 00 гривень.
Свої вимоги аргументує тим, що спричинені йому тілесні ушкодження, від яких він зазнав сильного фізичного болю, потягли за собою необхідність лікування задля відновлення стану здоров'я, а також діями обвинуваченого йому завдано моральної шкоди, яка призвела до позбавлення можливості реалізації своїх звичок та побутових потреб у зв'язку із значним погіршенням зору. Окрім цього зазначає, що весь період намагання поновити свої порушені права, його життя перенасичене негативними емоціями та психологічними переживаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України та надання потерпілим доказів спричинення матеріальної шкоди, що підтверджуються наявними письмовими доказами: виписний епікриз з історії хвороби № 2120/393, копіями чеків на придбання ліків (а.с. 60, 61-62), суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, виходячи з наступного.
Окрім копій фіскальних чеків на придбання ліків, які визначені у медичній виписці стаціонарного хворого, потерпілим надано розрахунок оплати за послугами МЦ «Медіон» від 17.08.2020, а також мультиспіральну комп'ютерну томографію від 17.08.2020 року (а.с.63, 64). Разом з цим потерпілим не наданого належних та допустимих доказів на підтвердження фактів того чи здійснювалося зазначене обстеження за направленням лікаря під час перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні після отримання тілесних ушкоджень, чи об'єктивно потерпілий за медичними показаннями потребував саме такого обстеження та неможливості його проведення у медичному закладі, в якому потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні.
Із наданої виписки епікрізу з історії хвороби № 2120/393, вбачається, що потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП "Решетилівська ЦРЛ" з 15.08.2020 по 26.08.2020. Однак з даної виписки не вбачається, що потерпілому видавалося лікарем направлення на проходження мультиспіральної комп'ютерної томографії.
Окрім цього, з наданих чеків за 25.08.2020 року на придбання ліків в аптечному пункті № 1, розташованого за адресою: вул. Грушевського, буд. 76, м. Решетилівка, Полтавської області, вбачається, що вони ідентичні та придбавалися одинакові ліки на суму 233,70 гривень, що унеможливлює їх прийняттям судом, як різних чеків на придбання ліків потерпілим (а.с. 62).
З огляду на викладене в частині стягнення витрат у розмірі 1140 грн та 233,70 грн, як компенсації понесеної матеріальної шкоди, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вимог в цій частині.
На підтвердження понесених матеріальних витрат потерпілим надано копію акту послуг № 40 від 26.08.2020 на суму 2450,00 грн, з якого не вбачається, хто та кому сплатив зазначені кошти за транспортні послуги по перевезенню с. Пустовари Полтавської області - за загальним маршрутом (м. Решетилівка - м. Полтава - м. Решетилівка - с. Пустовари Полтавської області). Окрім того на підтвердження понесення транспортних послуг, потерпілим не зазначено детальний розрахунок про перевозці та не надано доказів, що саме потерпілий ОСОБА_4 користувався наданими послугами, які зазначені в даному акті (а.с. 65). Окрім того, не надано доказів на підтвердження необхідності отримання транспортних послуг на зазначеному маршруті з огляду на те, що станом на 26.08.2020 потерпілий ще перебував на стаціонарному лікуванні.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат у сумі 2450, 00 грн на надання транспортних послуг по перевозці.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 4 617,8 грн, згідно квитанцій на придбання ліків (від 15.08.2020 на суму 1146,10 грн, від 15.08.2020 на суму 568,07 грн, від 17.08.2020 на суму 704,63 грн, від 17.08.2020 на суму 44,00 грн, від 20.08.2020 на суму 449,80 грн, від 24.08.2020 на суму 14,90 грн, від 21.08.2020 на суму 263,26 грн, від 25.08.2020 на суму 233,70 грн, від 22.08.2020 на суму 645,04 грн, від 26.08.2020 на суму 548,30 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9 зазначеної Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 3000,00 гривень, суд вважає встановленим той факт, що потерпілому протиправними діями обвинуваченого спричинена моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілого в зв'язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які потребували певного часу для відновлення і необхідності відшукувати додаткові зусилля в зв'язку з лікуванням, порушенням звичного укладу життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок та побутових потреб, психологічним переживанням та негативним емоціям весь період намагання поновити свої порушені права.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому суд вважає, доведеним потерпілим розмір моральної шкоди у 3000,00 грн. та враховує факт завдання шкоди, характер та обсяг страждань потерпілого, завданих внаслідок отримання тілесних ушкоджень, а також ступінь вини обвинуваченого внаслідок якої потерпілому спричинено тілесні ушкодження.
Окрім того, оцінюючи вимоги щодо заявленого ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_5 та шкодою, яка заподіяна здоров'ю потерпілого у виді легких тілесних ушкоджень, в результаті яких потерпілому завдано моральних та душевних страждань, що негативно вплинуло на його звичайний спосіб життя, характер та обсяг фізичних страждань потерпілого, морально-психологічні хвилювання у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, внаслідок яких ОСОБА_4 звертався до медичного закладу для лікування, внаслідок чого не міг займатися своїми звичними справами.
Вищевказані обставини свідчать про завдання кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_4 моральної шкоди, а тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди потерпілому та приймаючи до уваги, що здоров'ю потерпілого ОСОБА_4 було заподіяно шкоду, він зазнав фізичного болю та страждань, витрачав час і зусилля для відновлення попереднього стану свого здоров'я, вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 3 000 гривень, який відповідає принципу моральності, співмірності та достатності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів слід визначити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 368-371, 373, 374, 376, 393, 395, 532 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
Строк покарання засудженому ОСОБА_5 обраховувати з дня набрання вироком законної сили, але не раніше фактичного затримання ОСОБА_5 .
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 4 617,8 грн (чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень вісімдесят копійок) .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити за недоведеністю.
Речові докази по справі, а саме:
- частину дерев'яної палиці, яка запакована до пакету НПУ ГСУ № 4302349, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1