Справа № 541/1564/22
Провадження № 1-кп/541/194/2022
11 серпня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022170550000403 від 26.06.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юріївка Джувалинського району Джамбульської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого у ФОП ОСОБА_6 , неодруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
В квітні 2022 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи на блок-посту, що при в'їзді в с. Бакумівку Миргородського району Полтавської області від невідомої особи чоловічої статі отримав корпус ручної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні (зборі) із уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим УЗРГМ.
Після цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що переданий йому предмет являється вибуховим пристроєм, діючи в порушення вимог «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, забрав її собі, обернувши їх у своє володіння, тим самим незаконно придбав.
В подальшому, ОСОБА_4 , в невстановлений час та спосіб, перевіз вибуховий пристрій, до місця свого проживання ( АДРЕСА_2 ), тим самим незаконно носив і зберігав при собі, та в подальшому почав зберігати за місцем свого проживання, вибуховий пристрій.
26 червня 2022 року в ході проведення огляду місця події на підставі заяви ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживає ОСОБА_4 , виявлено та вилучено: корпус ручної осколкової гранати Ф-1 в конструктивному поєднанні (зборі) із уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим УЗРГМ, який відповідно до висновку експерта від 15.07.2022 №СЕ-19/117-22/9255-ВТХ придатний до вибуху та відноситься до категорії вибухових пристроїв, який ОСОБА_4 незаконно придбав, носив, зберігав при собі та в подальшому за місцем проживання, без передбаченого дозволу.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне носіння, зберігання та придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
Разом з обвинувальним актом прокурор надіслав до суду угоду про визнання винуватості укладену 27 липня 2022 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участі захисника, адвоката ОСОБА_5 , згідно умов якої підозрюваний під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості підозрюваному ОСОБА_4 буде призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Наслідки укладання та затвердження означеної угоди згідно ст.ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України та ст. 389-1 КК України оговорені та зрозумілі сторонам.
У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений та захисник підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний; характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: незаконному носінні, зберіганні та придбанні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу - за ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю.
Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого обвинуваченим правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення підготовчого судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого не встановлено. Суд переконаний, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним і не вбачає необхідності витребовувати додаткові документи та викликати в судове засідання інших осіб і опитувати їх, обмежуючись наданими суду доказами у підготовчому провадженні.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 472 КПК України, суд враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів будь-яких осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з того, що її умови відповідають КПК України та кримінальному закону, тому вважає, що є підстави для її затвердження.
Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення - незаконне носіння, зберігання та придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу - вказує на кваліфікацію діянь за ч. 1 ст. 263 КК України, обвинувачений визнав свою вину повністю.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає: визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим за ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
За таких обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе з призначенням йому покарання, узгодженого угодою про визнання винуватості, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року слід скасувати.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити в порядку визначному ст. 100 КПК України.
Питання відшкодування витрат пов'язаних із залученням експерта вирішити відповідно до положень ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 314, 368, 370, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену в м. Миргород 27 липня 2022 року, між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності з п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати пов'язані із залученням експерта для проведення експертизи в сумі 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 36 копійок.
Речові докази: рештки від ручної осколкової грати Ф-1, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Оскарження вироку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1