Справа № 529/559/22
Провадження № 3/529/296/22
09 серпня 2022 року смт Диканька
Суддя Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С.,
за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Нагайника М.Г.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05 липня 2022 року о 21 год. 56 хв. по вул. Уютна в с. Стасі Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, який встановлено за допомогою газоаналізатора Drager 6810 та проведений зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Результат огляду позитивний і складає 0,33 проміле, тест № 939 від 05.07.2022. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що він не визнає свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що працівник поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього документів грубо порушив закони України. Не роз'яснив йому право проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння при ньому взагалі не складав, копію протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручав. Працівник поліції також не надавав йому для розпечатування трубку алкотестера, хто і за яких обставин її розпечатав він не бачив. Алкотестер для продуття працівник поліції надав йому вже з установленою в нього сумнівної якості трубкою. ОСОБА_1 вказав, що має сумніви у достовірності відеозаписів з бодікамери поліцейського, так як вони додані до матеріалів справи на 7 окремих відеофайлах, а не одним безперервним відеозаписом, як того вимагає закон. До того ж, ці відеозаписи не завірені електронним підписом працівника поліції. ОСОБА_1 зазначив, що копія акта огляду на стан алкогольного сп'яніння йому не вручалася. Письмове пояснення писалося не з його слів, йому не зачитувалося, ним також не прочитано. Підпис у ньому він поставив на вимогу працівника поліції. Час фіксації одних і тих самих подій на роздруківці з Драгера, на відеозаписах з бодікамер та відеореєстратора поліцейських зовсім різний, що також дає підстави для обґрунтованих сумнівів у законності дій працівника поліції. Посилаючись на вказане та те, що всі докази, надані працівником поліції, є незаконними, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі у зв'язку із недоведеністю його вини. При цьому ОСОБА_1 , у присутності свого представника - адвоката Нагайника М.Г., не заперечував факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але вважав, що працівниками поліції, цей факт не доведено належними та достатніми доказами.
Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Нагайник М.Г. в судовому засіданні вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена, а докази, надані працівником поліції, не є належними та допустимими. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції не вказав жодної з ознак алкогольного сп'яніння, які передбачені розд. І п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП працівник поліції не вручив ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_1 , а також факт вручення протоколу не зафіксовано на відеозаписах з бодікамер поліцейських. Письмове пояснення ОСОБА_1 , додане працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, не є належним та допустимим доказом вини у вчиненні правопорушення, так як воно відібрано якимось поліцейським ОСОБА_2 , а не працівником, який виявив та оформлював факт правопорушення - поліцейським ОСОБА_3 . Тобто, вказані пояснення відібрані сторонньою особою, яка не мала ніякого відношення до факту виявлення та фіксації цього правопорушення. На відеофайлах під номерами 5 та 6 видно, що поліцейський ОСОБА_2 пише вказане пояснення самостійно, без опитування ОСОБА_1 . В кінці не зачитує дане пояснення вголос і не надає можливості ОСОБА_1 його прочитати особисто, а просто примушує останнього зробити запис: "Написано вірно" та розписатися. В Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутня дата та місце його складання. У цьому акті зазначено неіснуючу ознаку алкогольного сп'яніння - "різкий запах алкоголю з порожнини рота". Згідно розд. І п. 3 вказаної вище Інструкції такої ознаки алкогольного сп'яніння не існує. Вказаний Акт огляду при ОСОБА_1 у двох примірниках не складався, другий примірник останньому не вручався, другий примірник Акта також відсутній у матеріалах справи. Це підтверджується як поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні, так і відсутністю фіксації цього на наданих поліцейським відеозаписах. У Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не вказано місце його складення, на жодному із наданих поліцейським відеозаписів не зафіксовано те, хто, коли та при яких обставинах виписував це Направлення. Факт його складання та пропозицію пройти огляд у медичному закладі також заперечував у судовому засіданні сам ОСОБА_1 . Роздруківка з алкотестера не є допустимим та належним доказом, так як трубку для продуття алкотестера для її розпечатування з упаковки ОСОБА_1 не давали, хто і при яких обставинах її розпечатував він не бачив. ОСОБА_1 надали алкотестер для продуття з вже вставленою у нього трубкою, що ставить під сумнів результати освідування. В роздруківці з алкотестера у графі "До протоколу № ..." відсутні будь-які записи. В роздруківці зазначено, що тест проведено в 22 год. 09 хв. При цьому, на відеозаписі на відеофайлі під № 2, факт продуття Драгера ОСОБА_1 зафіксовано відповідним звуковим сигналом алкотестера в 22 год. 04 хв. 16 сек., тобто у зовсім інший час, ніж зазначено в роздруківці. Газоаналізатор "Alkotest 6810" є спеціальним технічним засобом для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі, а згідно з п. 7 розд. ІІ зазначеної вище Інструкції встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться відповідно до вимог цієї Інструкції, з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Допустима норма алкоголю у видихуваному повітрі зазначеним нормативно-правовим актом не передбачена. Працівником поліції надано суду диск не з одним безперервним відеозаписом, як передбачено п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, а надано 7 окремих фрагментів відеозаписів з бодікамери та 1 фрагмент відеозапису з відеореєстратора, що ставить під сумнів їх достовірність. Ці копії відеозаписів, як електронні докази, не засвідчені електронним цифровим підписом працівника поліції. Крім цього, час зупинки автомобіля поліцейського біля автомобіля ОСОБА_1 на відеофайлі № 1 (з бодікамери) зафіксовано в 21 год. 56 хв. 11 сек., а на відеофайлі № 8 (з відеореєстратора) зафіксовано в 21 год. 58 хв. 16 сек. Тобто, фіксація одних і тих же фактів проведена у різний час, що ставить під сумнів належність і допустимість цих доказів.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , доводи його представника - адвоката Нагайника М.Г., дослідивши та оцінивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується наступною дослідженою судом сукупністю доказів:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 05.07.2022 серії ДПР18 № 160764, відповідно до якого 05 липня 2022 року о 21 год. 56 хв. по вул. Уютна в с. Стасі Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, який встановлено за допомогою газоаналізатора Drager 6810 та проведений зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Результат огляду позитивний і складає 0,33 проміле, тест № 939.
- результатами тесту, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу Drager 6810, згідно якого вміст алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі становив 0,33 проміле, тест № 939 від 05.07.2022;
- відеозаписами із відеореєстратора та нагрудної бодікамери поліцейського від 05.07.2022, на яких зафіксовані керування ОСОБА_1 автомобілем та проходження цією особою огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager із фіксацією цієї процедури із застосуванням технічних засобів відеозапису, результат огляду якого показав 0,33 проміле. На відеозаписі ОСОБА_1 спочатку заперечував факт керування ним транспортним засобом, але в ході подальшої розмови з поліцейськими він підтвердив, що саме він керував автомобілем та при цьому керував у стані алкогольного сп'яніння, адже перед тим, як сісти за кермо він пив пиво.
Працівниками поліції дотримані вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735.
Дослідивши та оцінивши вищевказані докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження ОСОБА_1 та його представника в судовому засіданні про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом у справі, так як у ньому на вказано жодних ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , адже такі ознаки повинні зазначатися у протоколі саме тоді, коли особа керувала транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак відмовилася від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння. Натомість, ОСОБА_1 пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу - газоналізатора Drager 6810, результат якого був 0,33 проміле, тобто вже було встановлено факт того, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а не просто мав ознаки такого сп'яніння.
Нероз'яснення ОСОБА_1 певних його прав та невручення протоколу про адміністративне правопорушення не призвело до суттєвих порушень прав останнього, оскільки його права, передбачені у відповідних нормативно-правових актах, були ним реалізовані в судовому порядку, зокрема право на правовий захист. Крім того, невручення протоколу про адміністративне правопорушення не спростовує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі "Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані - правильні) вказано власноручний підпис ОСОБА_1 . Ні на відеозаписах, ні в судовому засіданні ОСОБА_1 не оспорював дійсність свого підпису у цьому протоколі.
Твердження ОСОБА_1 та його представника в судовому засіданні про те, що письмове пояснення ОСОБА_1 , надане при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не є належним та допустимим доказом, суд вважає необґрунтованим, так як вказаними особами не було надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували те, що поліцейський примусив ОСОБА_1 зробити у цьому поясненні запис: "Написано вірно" та розписатися. Крім того, вказані у цьому поясненні факти, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні у присутності свого представника підтвердив.
Суд зауважує, що наявні у матеріалах справи Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів та Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препратів, що знижують увагу та швидкість реакції дійсно не містять всіх необхідних реквізитів та відомостей, однак вони не являються єдиними доказами вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у них лише фіксувалися дані, встановлені у процесі оформлення вчиненого правопорушення, тому суд досліджує їх у сукупності з іншими доказами у справі, за допомогою яких саме зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом і саме у стані алкогольного сп'яніння. До того ж, твердження представника ОСОБА_1 про те, що в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів зазначено неіснуючу ознаку алкогольного сп'яніння - "різкий запах алкоголю з порожнини рота", суд вважає безпідставним, так як відповідно до п. 3 розд. І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, однією з ознак алкогольного сп'яніння є "запах алкоголю з порожнини рота". Дописування до цієї передбаченої відповідним нормативно-правовим актом ознаки алкогольного сп'яніння слова "різкий" не тягне за собою визнання такої ознаки неіснуючою, а лише підкреслює існування такої ознаки.
Твердження ОСОБА_1 та його представника про сумнівність результатів огляду на стан сп'яніння, так як мундштук, у який дихав ОСОБА_1 , перед початком огляду поліцейський не надав йому для розпаковування і він не бачив, хто і при яких саме обставинах його розпакував, суд вважає необґрунтованими, так як із відеозапису не вбачається, що цей мундштук вже використовувався, доказів, які б це підтверджували суду не надано. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 стояв зовсім близько від поліцейського, який дістав мундштук та Драгер, та бачив як той вставляв мундштук. Крім того, ОСОБА_1 не вказував поліцейським про те, що прилад Драгер несправний та не пред'являв жодних претензій щодо мундштука. Із відеозапису вбачається, що після продуття Драгера і до складення протоколу у ОСОБА_1 було достатньо часу, щоб висловити свою незгоду із результатами огляду за допомогою Драгера та виявити бажання пройти такий огляд у медичному закладі, однак останній цього не зробив.
Твердження представника ОСОБА_1 про недопустимість доказу у вигляді роздруківки із Драгера про стан алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , так як у цій роздруківці відсутні записи до якого саме протоколу вона додається, а також має місце неспівпадіння у часі, вказаному на роздруківці та на відеозаписі, суд вважає необґрунтованим, оскільки відсутність вказаного запису та неспівпадіння у часі близько п'яти хвилин не спростовують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено за допомогою приладу Драгер та надано роздруківку з цього приладу, яка не оспорювалася ОСОБА_1 і ним самим власноручно підписана.
Суд не погоджується з доводами представника ОСОБА_1 про неналежність та недопустимість доказу у вигляді інформації, яка зафіксована на DVD-R диску, наданому суду поліцейським, який складав протокол, з таких підстав.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 по справі 751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Долучений працівником поліції до матеріалів провадження в якості доказу DVD-R диск з відеозаписами обставин події був виготовлений у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у провадженні про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді, у вигляді файлів.
Крім того, під час судового розгляду справи, учасниками справи, зокрема ОСОБА_1 , походження вказаного відеозапису не оспорювалось, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не заперечував, що саме він зображений на відеозаписі.
Розбіжності у часі у декілька хвилин на відеозаписах з бодікамер та відеореєстратора поліцейських не спростовують достовірності інформації, відображеної на цих відеозаписах, які були досліджені судом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представником не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. До того ж, суд зауважує, що ОСОБА_1 , у присутності свого представника - адвоката Нагайника М.Г., в судовому засіданні не заперечував факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, але вважав цей факт недоведеним належними та достатніми доказами.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Дослідивши та оцінивши вищевказані докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена належними та допустими доказами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому обставини зазначені в ч. 2 ст. 33 КУпАП судом не враховуються.
Враховуючи те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення повністю підтверджується доказами по справі в їх сукупності, вказане правопорушення являється грубим порушенням водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, приходжу до висновку, що за вчинене ОСОБА_1 необхідно призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що буде достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 496,20 грн, як з особи, на яку накладено адміністративне стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 266, 268, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ст. ст. 287, 289 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір",
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.
Повний текст постанови складено 10 серпня 2022 року.
Суддя О.С. Кириченко