Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/3636/22
3-зв/357/5/22
"09" серпня 2022 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О. О. розглянувши заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Юрія Євгеновича, про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення № 357/3636/22, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
05 серпня 2022 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмаку Юрію Євгеновичу передано для розгляду справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
05 серпня 2022 року до канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Ю.Є. про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
08 серпня 2022 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Ю.Є. про самовідвід передана для розгляду судді Гребінь О.О.
Заява судді Буцмака Ю.Є. мотивована тим, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є чоловіком керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Джафарової-Юрковської Т.Г.К., тому розгляд суддею Буцмаком Ю.Є. зазначеної справи може викликати сумнів в його неупередженості.
Дослідивши заяву про самовідвід, суд приходить до наступного висновку.
Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість самовідводу судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону.
Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.
Згідно ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
З практики ЄСПЛ слідує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки самої судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству, і насамперед сторонам у процесі (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року за заявою № 4785/05).
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого З'їздом суддів України від 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно з п.12 Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача.
Під час судового розгляду встановлено, що доводи судді Буцмака Ю.Є. у заяві про самовідвід зводяться до можливих сумнівів у його об'єктивності та неупередженості, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є чоловіком керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Джафарової-Юрковської Т.Г.К., що може викликати недовіру до судді, а також може тлумачитися як упереджене ставлення до однієї із сторін у справі.
З огляду на викладене, виходячи з обставин якими суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмак Ю.Є. обґрунтовує свою заяву про самовідвід, з метою забезпечення умов, за яких у будь-кого із сторін не виникло б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, суд приходить до висновку про те, що заяву судді Буцмака Ю.Є. про самовідвід слід задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,-
Заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Юрія Євгеновича про самовідвід - задовольнити.
Відвести суддю Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Буцмака Юрія Євгеновича від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 357/3636/22, провадження № 357/2521/22, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення № 357/3636/22, провадження № 357/2521/22, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, передати до відділу документального обігу і контролю по кримінальним справам та адміністративним правопорушенням апарату Білоцерківського міськрайонного суду для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Постанова оскарженню не підлягає.
СуддяОлег ГРЕБІНЬ