Справа № 216/2569/22
Провадження № 1-кп/216/643/22
08 серпня 2022 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022080030000100 від 22.06.2022 року відносно:
ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокиївка, Каланчацького району, Херсонської області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 ,«сержант», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Наказом начальника 79 прикордонного загону ПУ ДПСУ № 363-ОСвід 16.07.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 »НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з часу видання Президентом України Указу № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердження його Законом України № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, сержант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, проходячи військову службу та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, 24 лютого 2022 року сержант ОСОБА_5 , вирішив тимчасово ухилитись від військової служби та самовільно залишити розташування НОМЕР_1 прикордонного загону ПУ ДПСУ, що дислокувавсяза адресою: АДРЕСА_2 , мотивуючи свої дії не бажанням приймати участь у проведенні бойових дій.
Реалізуючи свій умисел, сержант ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, в порушення статутних вимог, 24 лютого 2022 року, самовільно залишив розташування НОМЕР_1 прикордонного загону ПУ ДПСУ, що дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 .
В період з 24 лютого 2022 року по 13 травня 2022 року сержант ОСОБА_5 , без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього. При цьому, сержант ОСОБА_5 документів, підтверджуючих поважність та законність відсутності на військової службі, до військової частини не надавав.
В подальшому, 13 травня 2022 року сержант ОСОБА_5 прибув до пункту тимчасової дислокації НОМЕР_1 прикордонного загонута приступив до виконання своїх службових обов'язків.
Таким чином ОСОБА_5 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, а саме - як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
08.08.2022 року в ході підготовчого розгляду між прокурором та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали, при чому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин і кваліфікації.
За змістом угоди сторони погоджуються на призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений, захисник в судовому засіданні також просять затвердити угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину за викладених обставин.
Перед затвердженням угоди учасникам кримінального провадження роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, відповідно до якої наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є:
1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Згідно із ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на відповідність вимогам Кримінального Кодексу України та Кримінально-процесуального Кодексу України. Підстав для відмови в затвердженні угоди не вбачається, оскільки:
1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;
2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) не існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості укладену 08.08.2022 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря - нарколога не перебував і не перебуває.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим в судовому засіданні згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та призначення обвинуваченому узгодженої між сторонами угоди міри покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08.08.2022 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62022080030000100 від 22.06.2022 року.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому за ч.5 ст. 407 КК України узгоджену сторонами угоди міру покарання штраф в розмірі 5000 (п'ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1