Справа № 0426/9028/2012
Провадження № 6/0182/53/2022
Іменем України
11.08.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Багрової А.Г., за участю секретаря судового засідання Снєгульської В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ Європейська агенція з повернення боргів” про заміну стягувача за виконавчим листом, -
Заяви по суті.
Представник ТОВ „ФК „ЄАПБ” звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача її правонаступником по цивільній справі №0426/9028/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором(а.с.1-3).
В обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що 21.11.2012 року Нікопольський міськрайонний суд у цій справі ухвалив рішення, яким позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк” були задоволені та з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року у розмірі 6682,32 грн. 07.05.2020 року між АТ „Дельта Банк” та ТОВ „ФК „ЄАПБ” було укладено договір №2242/К про відступлення права вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року. Таким чином, ПАТ „Дельта Банк” вибуло з правовідносин, що виникли за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року. Заміна стягувача відбувається незалежно від того чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений виконавчий лист до виконання. Первісний стягувач не надав інформації щодо наявності виконавчий документів та не передав їх новому кредитору. Сума заборгованості за виконавчим листом у даній справі не стягнута, а тому виконавчий лист є невиконаним. Зазначені обставини є правовою підставою для заміни сторони стягувача ПАТ „Дельта Банк” її правонаступником ТОВ „ФК „ЄАПБ” за виконавчими документами, виданими Нікопольським міськрайонним судом у цивільній справі № 0426/9028/2012 за позовом ПАТ „Дельта Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судове засідання учасники не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, представник заявника подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.26).
Судом встановлено.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2012 року по справі № 0426/9028/2012, позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року задоволено - стягнуто заборгованість у розмірі у розмірі 6682,32 грн. (а. с. 19). Вказане рішення отримано відповідачем, не оскаржувалось та набрало законної сили 02.12.2012 року.
07.05.2020 року між АТ „Дельта Банк” та ТОВ „ФК „ЄАПБ” було укладено договір №2242/К про відступлення права вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року. Таким чином, ПАТ „Дельта Банк” вибуло з правовідносин, що виникли за кредитним договором №001-03026-151107 від 15.11.2007 року.
Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Як на підставу заміни посилається на заміну кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення від стягувача до заявника на підставі договору прав вимоги до боржника.
Як вбачається з матеріалів справи та відомостей з АСВП виконавче провадження з виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2012 року по справі № 0426/9028/2012 відсутнє.
Норми права та мотиви їх застосування.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Зазначені висновки щодо застосування норм права, викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 року по справі справа № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ (аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду. Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судовою рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-УІІІ, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІУ).
Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 910/10031/13 від 25.06.2019.
Враховуючи вище викладене, встановивши, що відсутні відомості в АСВП про виконавче провадження з виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2012 року по справі № 0426/9028/2012, яке набрало законної сили 02.12.2012 року, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для заміни стягувача на його правонаступника у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ Європейська агенція з повернення боргів” про заміну стягувача за виконавчим листом відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня її повного складення апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 11.08.2022 року.
Суддя: А. Г. Багрова