Справа № 204/724/22
Провадження № 1-кс/204/124/22
Іменем України
31 травня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого -судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника установи - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, в режимі відеоконференції, заяву засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України,-
встановив:
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України.
В судовому засіданні, в режимі відео конференції, засуджений ОСОБА_5 підтримав свою заяву і просив задовольнити, застосувавши відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, на підставі ст.81 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви засудженого, зазначивши, що підстави для застосування ст.81 КК України відносно засудженого ОСОБА_5 на даний час відсутні.
Представник установи не заперечував проти заяви засудженого.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали особової справи засудженого та надані до суду докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків.
Статтею 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, має право, зокрема, вирішити питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокове звільнення від відбування основного покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Статтею 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
За змістом зазначеного кримінального закону становлення особи на шлях виправлення -це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці, добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2015 року ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75,104 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на один рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016 року ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2015 року, у вигляді одного місяця та остаточно призначено покарання у вигляді чотирьох років одного місяця. Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, враховуючи невідбуте покарання, призначене засудженому вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016 року, шляхом часткового складання призначених покарань та призначено остаточне покарання у вигляді чотирьох років двох місяців позбавлення волі. Вирок Приморського районного суду м. Одеси набрав законної сили 14 серпня 2019 року.Відповідно до протоколу затримання особи, ОСОБА_5 було затримано на підставі вироку Приморського районного суду м. Одеси набрав законної сили 14 серпня 2019 року.
Згідно характеристики Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 18 вересня 2019 року. Під час тримання у СІЗО м. Одеса характеризував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 09 жовтня 2019 року відбував покарання в БВК-77 де характеризував себе позитивно та отримав два заохочення. З 25 січня 2022 року відбуває покарання складі господарчої обслуги Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4». За період відбування покарання характеризується позитивно. Дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, правил внутрішнього розпорядку установи, за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має три заохочення, стягнень не має. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги адміністрації. Працевлаштований підсобним робітником. До праці відноситься сумлінно, виконує норми виробітку, виявляє корисну ініціативу. Дбайливо ставиться до виробничого обладнання, майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки та техніки безпеки праці, виконує правила виробничої санітарії. Додержується трудової дисципліни. До виховних заходів відноситься відповідально. Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом листування та побачень, отримує від них посилки та передачі, зв'язки з рідними міцні, цінує. У відношенні до засуджених неконфліктний, підтримує рівні та доброзичливі стосунки. Вину у скоєному усвідомив, глибоко кається.
Відповідно до наряду Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 08 жовтня 2021 року про переведення засудженого з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань ОСОБА_5 було переведено для подальшого відбування покарання з Державної установи «Бердянська виправна колонія № 77» до Державної установи «Божковська виправна колонія № 16». Згідно витягу з наказу начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» ОСОБА_6 від 24 січня 2022 року № 4-1/АГ-22 ОСОБА_5 з 25 січня 2022 року було зараховано до числа господарської обслуги установи на посаду підсобного робітника. Слід окремо зазначити, що ОСОБА_5 будучи офіційно зарахованим до складу господарчої обслуги установи на посаду підсобного робітника, фактично працює на кухні установи на посаді кухаря, що в судовому засіданні 23 травня 2022 року, підтвердив як сам засуджений, так і представник установи. Згідно довідки про заохочення і стягнення засудженого ОСОБА_5 він має три заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці.
Слід зазначити, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України. Тобто, висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, наявність заохочень не є єдиною обставиною, яка є підставою для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно-дострокове звільнення, так як існує ряд обставин які враховані судом при розгляді подання.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого та встановлено в судовому засіданні, за сумлінну працю та зразкову поведінку, за підсумками 2 кварталу 2021 року, 3 кварталу 2021 року, а також за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за підсумками роботи за 2021 рік, а також заготівлі продовольчого забезпечення у період воєнного стану, засудженому ОСОБА_5 були надані подяки, тобто засуджений має 3 заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці.
Також, в судовому засіданні встанолвено, що засуджений ОСОБА_5 на теперішній час не відбув належну частину строку покарання, яка надає можливість для застосування відносно нього статті 81 КК України, оскільки ОСОБА_5 вироком Приморського районного суду м.Одеси від 13 червня 2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України. Відповідно до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2019 року ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, на підставі ст. 71 КК України було зараховано невідбуте покарання, призначене засудженому вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2016 року. Таким чином, фактично ОСОБА_5 засуджений судом за вчинення тяжкого та нетяжкого кримінального правопорушення, а тому задля можливості застосування до засудженого ст. 81 КК України, останньому необхідно відбути ?/? частини призначеного покарання.
Сам факт, що засуджений за час відбування покарання з липня 2021 року по теперішній час має три заохочення за сумлінне ставлення до праці не може свідчити, що він став на шлях виправлення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого відповідно до ст. 9 КВК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що не зважаючи на наявність позитивної характеристики, термін покарання який відбув ОСОБА_5 є недостатнім для висновку про виправлення засудженого та можливість застосування пільги, передбаченої ст. 81 КК України, а тому в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 67, 103 КВК України, ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539, ст.ст.369-372 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1