Справа № 199/2611/22
(2/199/1529/22)
Іменем України
08.08.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., за участі: представника позивача Коробкова С.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 21.02.2017 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який був збільшений до 8000,00 грн.
ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Станом на 10.08.2020 року заборгованість позичальника перед банком становить 7232,10 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_2 , помер. Садкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 .
28.09.2021 року спадкоємцю було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2017 року у розмірі 7232,10 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 22.06.2022 року відкрито провадження по справі.
27.07.2022 року відповідач подала суду відзив на позов, у якому проти позову заперечувала, оскільки позивачем не встановлений обсяг спадкового майна та його вартості. Крім того, позивач не надав суду доказів, що між спадкодавцем та банком виникли кредитні відносини., розрахунок ціни позову не надав
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, оскільки свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 вона не отримувала та коштів на погашення заборгованості не має. При цьому пояснила суду, що спадщина складається з будинку по АДРЕСА_1 .
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 21.02.2017 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який був збільшений до 8000,00 грн. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що здійснено актовий запис № 1148 Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 12 серпня 2020 року.
На час смерті ОСОБА_2 зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не було виконано, в зв'язку з чим станом на день відкриття спадщини перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7232,10 грн., що складається з простроченого тіла кредиту.
Згідно до ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
В матеріалах справи міститься копія спадкової справи № 770/2020, що відкрита після смерті ОСОБА_2 за заявою дружини померлого - ОСОБА_1 , яка містить претензію кредитора АТ КБ «Приватбанк», отриману нотаріальною конторою 17.06.2021 року.
Відповідно до матеріалів спадкової справи спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є відповідач по справі, дружина - ОСОБА_1 , та неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які прийняли спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У ст. 1267 ЦК України зазначено, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а отже кожному зі спадкоємців ОСОБА_2 належить по 1/2 частині спадкового майна.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 у справі є спадкоємцем першої черги за законом, доказів того, що вартість успадкованого майна становить менш, ніж розмір вимог кредитора, суду не надала, тому з неї на користь позивача підлягають стягненню боргові зобов'язання спадкодавця у межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі, який відповідає її частці у спадщині. Підстав для звільнення спадкоємця за законом після смерті позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором від 21.02.2017 року судом не встановлено.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, станом на час відкриття спадщини заборгованість позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором становить 7232,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту, частка відповідача у спадщині складає Ѕ, таким чином з неї на користь позивача підлягають стягненню боргові зобов'язання спадкодавця у розмірі 3616,05 грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності кредитних правовідносин між спадкодавцем та банком з огляду на наступне.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції держава захищає права споживачів.
Частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України засадами цивільного судочинства зокрема є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Таким чином, оскільки спадкодавець звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 21.02.2017 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, та фактично отримав кредитні кошти, таким чином між ними склались кредитні правовідносини. Матеріали позову містять розрахунок заборгованості, яка складається з простроченого тіла кредиту, доказів на спростування вказаного розрахунку відповідач суду не надала.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.
Отже зі спадкоємця ОСОБА_1 підлягає стягненню борг у розмірі 1/2 частини вказаної заборгованості - 3616,05 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1240,50 грн.
Керуючись ст.ст.12,81, 133,141,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (м.Київ, вул. Грушевського,1д, код ЄДРПОУ 14360570) борг спадкодавця за кредитним договором в розмірі 3616,05 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1240,50 грн., а всього 4856 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) гривень 55 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя Руденко В.В.