Справа № 276/1180/22
Провадження по справі №2-о/276/27/22
04 серпня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Збаражського А.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з відповідною заявою, в якій просила:
1. Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього наступні обов'язки, а саме:
-зобов'язати усунути перешкоди (не перешкоджати) у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності її, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а саме: житловим будинком із прибудовами (літньою кухнею, хлівом, вбиральньою) та прибудинковою земельною ділянкою, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 ;
-заборонити наближатися на відстань ближче 50 (п'ятдесят) метрів до місця її перебування у домоволодінні (будинок та прибудинкова територія) за адресою: АДРЕСА_2 ;
-заборонити в будь-який спосіб спілкуватися із нею.
2.Встановити строк дії обмежувального припису шість місяців.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що з 06.06.1987 року вона з ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі. З 2021 року ОСОБА_2 до неї та спільних дітей почав здійснювати домашнє насильство.
З осені 2021 року ОСОБА_2 перешкоджає їй проживати в їхньому спільному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вона вимушена проживати в іншому домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 . Дане домоволодіння придбала їхня дочка ОСОБА_3 , і вона проживає там з її дозволу.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засідання підтримала заявлені вимоги з підстав зазначених в заяві при зверненні до суду.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви вказавши, що ОСОБА_1 повідомляє суду неправдиву інформацію.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи та письмові докази, наявні у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки не можливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого повторно 18.02.2022 роу Хорошівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області копій постанов в справах про адміністратвині правопорушення, а саме: постанови від 19.04.2021 року (справа №276/631/21); постанови від 19.04.2021 року (справа №276/784/21); постанови від 07.10.2021 року (справа №276/1699/21).
Відповідно до витребуваних постанов встановлено, що ОСОБА_2 19.04.2021 року та 27.01.2021 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї доньки ОСОБА_3 .
Тобто, в зазначених випадках, факт вчинення домашнього насильства відносно заявника ОСОБА_1 судом не встановлено.
При дослідженні постанови Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 07.10.2021 року (справа №276/1669/21) встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.173-2 КУпАП за фактом вчинення 19.09.2021 року домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , яке виразилось у формі образ нецензурною лайкою та штовханні, було закрито за малозначністю вчиненого правопорушення.
Крім цього, вказане правопорушення було вчинено понад десять місяців до звернення з даною заявою про видачу обмежувального припису.
Інших доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , що має регулярний та постійний характер, яке загрожує здоров'ю особи, починаючи від 19.09.2021 року до дня звернення до суду з відповідною заявою, заявницею суду не надано.
За вказаних обставин, судом не вбачається достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 є кривдником по відношенню до ОСОБА_1 , оскільки факт вчинення ним домашнього насильства відносно заявниці має одиночний епізодичний характер, який визнано судом малозначним.
Щодо вимоги зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди (не перешкоджати) у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, то заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, того що будинок АДРЕСА_1 , є об'єктом права спільної сумісної власності.
Крім того, зазначена вимога про усунення перешкод у користуванні житлом, де постійно проживає ОСОБА_2 , прямо суперечить вимогам не наближатись до заявника ближче 50 метрів та заборони у будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Також, суд вважає, що видача обмежувального припису не є належним захистом порушених, якщо такі мали місце, прав заявника щодо усунення перешкод у здійсненні нею права користування майном.
З огляду на викладене, суд вважає недоведеним факт того, що вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 носить систематичний, постійний характер і загрожує життю чи здоров'ю заявника. Також, інші посилання заявника, викладені у її заяві, залишились не підтвердженими, а тому відповідно, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення її заяви про видачу обмежувального припису.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263-265, 293, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса місцепроживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП:НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено та проголошено 09.08.2022 року
Головуючий суддя: А.М. Збаражський