Справа № 458/264/22
3/458/243/2022
10.08.2022 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліцї у Львіввській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, зі слів непрацюючий, за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Обставини справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2022 у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/264/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно вимог ст. 278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно супровідного листа відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за вихідним № 1523/01/60-2022 від 01.07.2022 року на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали на 15 аркушах та з CD диском із відеозаписом події, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 01.07.2022 року за вхідним №1721/22вх.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 045876 від 19.05.2022 року, складеним інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Черчовичем І.І. вбачається, що 19.05.2022 року о 22 год 42 хв в с.Комарники по вул.Дробановець,311 Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом Фіат "Скудо" держаний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" alkotest 6810 та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст.130 КУпАП.
Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку вбачав в діях такої особи порушення.
ОСОБА_2 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст..63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, проходити огляд на предмет алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу або тесту, від дачі пояснень відмовився, про що зроблено відмітка.
Від проставляння підпису в адміністративному протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась.
За приписами ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
За приписами ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
Суд по даній справі враховує практику Європейського суду з прав людини в частині критеріїв розумних строків: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо).
Разом із тим, рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходів для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, причини неявки такої особи невідомі, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів.
В судові засідання призначалися 17.07.2022 року, 21.07.2022 року, 09.08.2022 року, 10.07.2022 року ОСОБА_2 не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся в установленному законом порядку.
Враховуючи наведені обставини та аналізуючи поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про те, що вказана особа ухиляється від явки до суду.
Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2021 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Вимогами п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція); Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 (далі по тексту Порядок).
Згідно диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.
Особу, відносно якої складено протокол і яку суд викликав в суд, заяв про перенесення слухання справи на адресу суду не надала, після отримання викликів в суд, не повідомила про поважність неприбуття в судове засідання.
У разі неприбуття особи, яку викликає суд, суд має право вирішити матеріали за наявними доказами і неявка у судове засідання такої особи за умови, що таку особу належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N 326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заяви (клопотання) учасників справи.
В судові засідання ОСОБА_2 не прибув.Через канцелярію суду не подавав клопотання, яким просив справу слухати у його відсутність. Інших заяв і клопотань на адресу суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
За змістом ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 припустився до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 припустився до порушення вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки її дії підпадають під дію диспозиції даної статті.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В діях ОСОБА_2 відобразилася об'єктивна сторона такого виду правопорушення - відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Діями ОСОБА_2 проявилася суб'єтивна сторона - умисні дії у формі умислу.
За ч. 1 ст. 266 КУпАП правовою підставою для проведення огляду водія на стан сп'яніння є наявність обґрунтованої підозри у співробітників поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння.
Матеріалами справи встановлено, що працівник поліції, при зупинці транспортного засобу, маючи підозру того, що водій перебуває у стані сп'яніння, мав правову підставу для проведення огляду водія на стан сп'яніння - запах з порожнини рота; зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, за ч. 5 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, згідно з п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. (п.7 розділ І Інструкції).
Як видно з матеріалів долучених до протоколу про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції було складено інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Черчовичем І.І. на ім'я ОСОБА_2 , проте огляд не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від такого огляду.
Згідно п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом, діючи вмисно, маючи на меті не проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції при наявності обґрунтованої підозри у співробітника поліції, що водій перебуває у стані сп'яніння, припустилася до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті у вигляді відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки 19.05.2022 року о 22 год 42 хв в с.Комарники по вул.Дробановець,311 Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом Фіат "Скудо" держаний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" alkotest 6810 та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст.130 КУпАП.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру.
Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 .
Провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно записів в протоколі про адміністративне правопорушення у ОСОБА_2 посвідчення водія не вилучалося, оскільки, як вона сама визнала, що зафіксовано на відеозаписі події, керує автомобілем без прав.
Проте згідно наявної інформації, яка долучена до матеріалів справи ОСОБА_2 є такою особою, що отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідних категорій серії НОМЕР_2 виданого 24.03.2011 року з терміном дії до 24.03.2047 року ТСЦ 4648, проте таке посвідчення не вилучалося в передбачений законом порядок, і йому не було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, оскільки таке посвідчення водієм не було представлено, з приводу чого відносно водія винесено постанову про притягнення його до відповідальності.
З наявних документів вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка має право на керування транспортними засобами, оскільки отримував посвідчення водія на керування транспортними засобами відповідних категорій,.
На місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_2 було запропоновано пройти обстеження на стан сп'яніння за допомогою аналізатора вмісту парів алкоголю. Проте ОСОБА_2 відмовився від такого проходження щодо визначення стану алкогольного сп'яніння, причиною відмови назвала факт вживання нею алкогольних напоїв.
Також ОСОБА_2 відмовився від проходження щодо визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі, причин відмови не пояснив.
З наявних документів вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка 19.05.2022 року о 22 год 42 хв в с.Комарники по вул.Дробановець,311 Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом Фіат "Скудо" держаний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" alkotest 6810 та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився.
19.05.2022 року інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Черчовичем І.І. складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що 19.05.2022 року о 22 год 42 хв в с.Комарники по вул.Дробановець,311 Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом Фіат "Скудо" держаний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Drager" alkotest 6810 та проходження такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення з приводу виявленого адміністративного правопорушення був складений в присутності ОСОБА_2 , який порушник відмовилася підписувати.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 045876 від 19.05.2022 року як належний і допустимий доказ.
В дотримання вимог ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення сладався і був складений в присутність правопорушника.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст. 256, 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст. 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.
Окрім цього, факт відмови ОСОБА_2 від проходження на вимогу поліцейського в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова від надання пояснень під час складання процесуальних документів поліцейським - судом розцінюється як спосіб захисту і небажання нести відповідальність за адміністративне правопорушення.
Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення порушниця не оскаржувала в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення така особа не подавала. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_2 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_2 зі складеними відносно неї протоколом про правопорушення.
Крім того, ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено імперативний обов'язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст. 124 і ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп'яніння.
Тобто з системного аналізу ст.ст. 260, 265-1 та 266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп'яніння. З оглянутих матеріалів вбачається, що такі дії поліцейським застосовувалися, оскільки водій не надав документи і такі не були вилучені, вжило заходів до огляду водія на стан сп'яніння.
З приводу виявленого порушення, провина також підтверджується складеними і скерованими на адресу ОСОБА_2 прийнятих поліцейським процесуальних документів 19.05.2022 року постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №070537 за порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Постанову ОСОБА_2 відмовився отримувати, про що зроблена відповідна відмітка, дії працівника поліції ОСОБА_2 не оскаржував в частині правомірності та підставності винесення відносно неї такої постанови в передбаченому законом поряду.
Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих іншими органами (посадовими особами), визначений ст..288 КУпАП. Відповідно до цієї статті постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_2 причетний до адміністративного правопорушення виходячи з вимог п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині дати ДТП, відмови від проходження освідування на стан сп'яніння.
Джерела права застосовані судом.
Відповідно до ст.ст. 1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно вимог ст. 12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.
Відсутні згідно вимог ст.17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В дотримання вимог ст. 280 КУпАП судом з'ясовано, що ОСОБА_2 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 складено протокол, саме вона винна у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав згідно вимог ст. 21 КУпАП для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_2 є суб'єктом правопорушення, в її діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме нею, ОСОБА_2 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, її дії розкривають об'єктивну сторону ч. 1ст. 130 КУпАП у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В дотримання вимог ст. 33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено. Обставиною, що обтяжує відповідальність не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення
Зміни в санкції, передбаченої ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою не тільки збільшення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху ПДР України, а й нові вимоги щодо якості судового процесу в розрізі прямого застосування Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України) та практики Європейського суду з прав людини.
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст. 6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_2 має бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушниці, ступеню її вини, майнового стану, на неї має бути накладено стягнення в межах санкції ст. 130 ч. КУпАП.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Частиною 4 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
Судом вирішується питання вилучених документів, оскільки санцією статті передбачено позбавлення права керуваннями транспортними засобами. Оскільки ОСОБА_2 отримував посвідчення водія про право на керування транспортними засобами, таке посвідчення не надав, таке посвідчення у нього не було вилучене в передбачений законом порядок, з врахуванням того, що маючи в користуванні автомашину, суд вирішує таке питання і застосовує стягнення, передбачене санкцією статті стосовно позбавлення права керуваннями транспортними засобами.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, який станом на 01.01.2022 року становить 2481,00 грн. З 01.01.2022 року цей розмір судового збору становить 496,20 грн (2481 х 0,2 = 496,20).
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 496,20грн.
Керуючись ст.ст. 33,36,40-1, 124,ч.1ст.130, ст. ст. 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф нею має бути сплачений не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львiв/Боринська тг/21081100, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294, Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Номер рахунку: UA108999980314060542000013917, Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, копію платіжного документу необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.
З урахуванням ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_2 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушниці стягнути подвійний розмір штрафу, що становить 34000 грн .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 496,20 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І. Ференц