Провадження № 11-кп/803/2089/22 Справа № 212/2329/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує, що рішення суду є несправедливим, необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурором не обгрунтовано та не надано доказів існування заявлених ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, а клопотання грунтується на припущеннях та має формальні посилання на ризики.
Одночасно вказує, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні закінчено на початку травня та ризики впливу на свідків і знищення речових доказів відсутні, проте судом безпідставно продовжується строк тримання під вартою. Вказує, що потерпілий ОСОБА_9 переслідував ОСОБА_7 на протязі трьох років та здійснював тиск з ціллю вплинути на ОСОБА_10 , при цьому він знав, що обвинувачений не є директором та підписантом ТОВ “Промремонт”
Також посилається на розбіжності у показаннях свідка ОСОБА_11 , що є колишньою жінкою потерпілого, які вона не змогла пояснити.
Оскаржуваною ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 на шістдесят днів, а саме до 03 вересня 2022 року. В задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу відмовлено.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що раніше встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання цьому обвинуваченому виключного запобіжного заходу, продовжують своє існування, а саме вбачаються ризики переховування від органів слідства та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, які на даний час не допитані судом, втім зазначив, що ризик вчинення іншого злочину є не підтвердженим та не доведений прокурором. Також враховано тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та за яке передбачено суворе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості. Зазначено, що дані стосовно ОСОБА_7 , зокрема про його міцні соціальні зв'язки, не свідчать про забезпечення належного виконання ним процесуальних обов'язків в разі обрання до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_12 , який апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, наголошуючи на недоведеності вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_7 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження виключного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 прийшов до об'єктивного висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 небезпідставно обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України за який у разі визнання його винуватим передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, а отже з метою уникнення покарання може переховуватись від суду, намагатися впливати на свідків та потерпілого, які на даний час не допитані судом.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть спростувати або підтвердити його існування, і підлягає оцінці у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Аналізуючи фактичні обставини справи, зокрема тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, та відомості про особу цього обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що ризик переховування останнього від суду існує і є вагомим.
Також щодо останнього існує ризик впливу на свідків та потерпілого з метою надання ними показань певного змісту з огляду на те, що вказані особи на даний час у межах судового розгляду кримінального провадження не допитані. Про вагомість цього ризику свідчить і те, що ОСОБА_7 небезпідставно обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням до потерпілого насильства, небезпечного для життя останнього.
Колегія суддів звертає увагу на відомості про особу ОСОБА_7 , який є пенсіонером, одружений, має місце реєстрації, де і проживає, раніше не судимий, втім вважає, що вказані обставини у сукупності не свідчать про можливість забезпечення його належної процесуальної поведінки в інший спосіб.
Що стосується доводів апелянта стосовно можливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то слід зазначити, що вказаний запобіжний захід, зважаючи на ризики, які продовжують своє існування, та з урахуванням запровадженого на всій території України військового стану, не буде достатнім.
З огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і те, що з часу обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 вони продовжують існувати і не зменшилися, суд першої інстанції прийшов до грунтовного висновку про необхідність продовження строку дії застосованого до цього обвинуваченого запобіжного заходу.
Колегія суддів оцінює вищенаведені обставини як виключно вагомі і такі, що поза розумним сумнівом підтверджують продовження існування встановлених ризиків, і те, що запобігти їх реалізації можливо тільки шляхом продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи нездатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Доводи апеляційної скарги захисника у своїй сукупності не спростовують наявність і вагомість існуючих ризиків з переліку встановлених судом та є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного питання на користь підзахисного, та не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказані доводи полягають головною мірою у запереченні доведеності винуватості ОСОБА_7 , а отже стосуються обставин, які підлягають з'ясуванню судом першої інстанції при розгляді обвинувачення по суті. У той же час обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не є вочевидь безпідставним і на даному етапі підтверджується достатньою мірою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
У зв'язку з викладеним підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2022 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4