Постанова
Іменем України
08 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 727/5996/21
провадження № 61-16923св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») про визнання відсутності права вимоги грошових коштів за кредитним договором та кореспондуючого обов'язку боржника.
ОСОБА_1 просила визнати відсутність у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги до неї щодо усунення порушень умов кредитного договору від 31 липня 2007 року № 014/001/74/40909, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 , і сплати позивачем заборгованості за цим кредитним договором в сумі 9 489 332,71 грн та кореспондуючого обов'язку ОСОБА_1 виконати таку вимогу відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 вересня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для сплати позивачкою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11 350,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 серпня 2021 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 липня 2021 року про направлення справи
за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва та направлено справу до Шевченківського районного суду м. Чернівці для продовження розгляду справи, тобто за місцем знаходження майна.
Таким чином, з огляду на вимоги Закону України «Про судовий збір», позивачу необхідно було сплатити судовий збір у наданий ухвалою суду п'ятиденний строк для усунення недоліків.
Оскільки позивачка не усунула недоліки позовної заяви і вимогу суду про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру не виконала, суд дійшов висновку про наявність визначених цивільним процесуальним законодавством правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно поклав на ОСОБА_1 , яка звернулася до суду за захистом своїх прав як споживач фінансових послуг, обов'язок зі сплати судового збору та передчасно залишив
її позовну заяву без розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2022 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір стосується кредитного договору, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , позивач
не є стороною цього договору та, відповідно, не є споживачем цих послуг. Предметом спору у цій справі є договір про відступлення права вимоги
за іпотечним договором об'єктом якого є нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельна ділянка, а тому позивачу потрібно сплатити судовий збір
за позовну вимогу майнового характеру.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу в якому просила оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначала,
що матеріально-правовою вимогою, щодо якої ОСОБА_1 просила ухвалити судове рішення, є вимога про визнання відсутності у відповідача права вимоги до неї щодо усунення порушень умов кредитного договору, укладеного між
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та іншою особою, та сплати позивачем заборгованості за цим кредитним договором. Правовідносини, які виникають
з кредитних договорів, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 727/5996/21.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», в якому просила визнати відсутність
у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги до неї щодо усунення порушень умов кредитного договору від 31 липня 2007 року № 014 /001/74/40909, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 , і сплати позивачем заборгованості за цим кредитним договором в сумі
9 489 332,71 гривні та кореспондуючого обов'язку ОСОБА_1 виконати таку вимогу відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 31 липня
2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать на праві спільної часткової власності по 1/2 ідеальній частці в житловому будинку, який розташований
на АДРЕСА_1 .
31 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/0001/74/40909, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 148 000,00 дол. США під 13 % річних, строком до 30 липня 2023 року.
31 липня 2007 року між ВАТ «Райффазен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0001/74/40910, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 10 000,00 дол. США під 13,5 % річних, строком
до 30 липня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за указаними кредитними договорами, 31 липня 2007 року банком з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 011/0001/21587/787/588, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 та земельна ділянка, загальною площею 0,0667 га, кадастровий номер 7310136300:16:001:0076, яка розташована за цією ж адресою, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку та господарських будівель.
07 червня 2021 року нею отримано від відповідача, як нового кредитора згідно укладених договорів відступлення права вимоги, вимогу про сплату позивачем заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2007 року № 014/0001/74/40909, укладеним ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»
з ОСОБА_2 , в розмірі 9 489 332,71 грн.
Уважала, що відповідач, не будучи фінансовою установою, не може являтись іпотекодержателем, і, відповідно, пред'являти будь-які вимоги позичальнику.
Окрім того, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Виходячи з наведеного вважала, що у відповідача відсутнє право вимоги до неї щодо виконання умов кредитного договору від 31 липня 2007 року № 014/0001/74/40909.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 15 вересня
2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху і надано п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліку, а саме сплати судового збору у розмірі 11 350,00 грн. При цьому в ухвалі роз'яснено,
що у випадку не усунення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені статтею 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі
№ 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів -
за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб,
як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову».
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині,
що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня
2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося
з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів».
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит,
чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
Споживчій кредит надається кредитором фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг, однак конкретні ознаки такого кредиту законодавцем не встановлено, за винятком надання споживчого кредиту
в іноземній валюті з 16 жовтня 2011 року.
Суд апеляційної інстанції належним чином дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо визнання відсутності у вказаного товариства права вимоги до неї щодо усунення порушень умов кредитного договору від 31 липня 2007 року № 014/001/74/40909, сплати позивачем заборгованості за цим кредитним договором та кореспондуючого обов'язку ОСОБА_1 виконати таку вимогу відповідача.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору від 31 липня 2007 року № 014/001/74/40909, кошти, які отримав ОСОБА_2 за таким кредитним договором від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», призначалися для використання на споживчі цілі, а саме житло в кредит.
Установивши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на вказану позовну вимогу поширюється дія статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції
не спростовують, фактично зводяться до власного тлумачення застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням вимог процесуального, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду
на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених
у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська