Ухвала
Іменем України
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 361/605/20
провадження № 61-6842ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості,
В січні 2020 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в сумі 152 994 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на свою користь грошові кошти в сумі 460 630 грн.
У грудні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява ФОП ОСОБА_1 мотивована тим, що наразі існує реальна ймовірність того, що до закінчення розгляду цієї справи спірне нерухоме майно може бути відчужене відповідачем ОСОБА_2 на користь третіх осіб, права яких як добросовісних набувачів теж потребуватимуть судового захисту в майбутньому. Судова заборона на вчинення будь-яких дій зі спірним майном забезпечить як дотримання її прав позивача у справі, так і недопущення виникнення можливих ризиків для інших осіб.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення грошових коштів у розмірі 152 994 грн. При цьому вжиття зазначених заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_2 не є предметом спору, як помилково вказала позивач в заяві про забезпечення позову. Матеріали справи не містять доказів відсутності у ОСОБА_2 грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду в разі задоволенні позову. Крім цього, пред'явлений розмір вимог до ОСОБА_2 становить 152 994 грн, тоді як ринкова вартість трикімнатної квартири в місті Бровари Київської області такої ж площі, як квартира АДРЕСА_2 , є значно вищою і становить від 1 500 000 до 1 900 000 грн. Отже, заходи забезпечення позову, які просила вжити позивач, є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
20 липня 2022 року ФОП ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Касаційна скарга, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мотивована тим, що скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на квартиру АДРЕСА_2 унеможливить не тільки виконання ймовірного рішення місцевого суду про задоволення позову, але й сам подальший розгляд справи, оскільки це призведе до неминучого відчуження вказаного нерухомого майна. Крім цього, згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України апеляційний суд має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, однак ухвала місцевого суду про забезпечення позову не є судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом фінансового характеру, а саме про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 152 994 грн за додатковою угодою № 2 до договору про надання консультаційно-представницьких послуг від 05 серпня 2016 року та про стягнення з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» грошових коштів у сумі 460 630 грн на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 50 % безпідставно отриманих від ОСОБА_2 коштів на сплату кредитного договору, який рішенням суду визнано припиненим. Отже, предметом спору стосовно відповідача ОСОБА_2 є стягнення грошових коштів у сумі 152 994 грн.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач послалася на те, що у зв'язку з невжиттям заходів забезпечення позову існує реальна загроза того, що спірне нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 може бути відчужене на користь третіх осіб. З прохальної частини заяви вбачається, що позивач просила забезпечити позов шляхом накладення заборони вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації (перереєстрації) права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17 листопада 2021 року №285122930 квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Разом з тим вказана квартира не є предметом спору, як помилково вказала позивач в заяві про забезпечення позову, посилаючись на те, що у разі задоволення позову спірна квартира може бути відчужена ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять доказів відсутності в ОСОБА_2 грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду в разі його задоволення.
Крім цього, до ОСОБА_2 були пред'явлені позовні вимоги в розмірі 152 994 грн, тоді як ринкова вартість трикімнатної квартири в місті Бровари Київської області такою ж площею як квартира АДРЕСА_2 , є значно вищою і становить від 1 500 000 до 1 900 000 грн.
Відповідно до частини першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 646/12215/16-ц зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний з позовними вимогами, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Також суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Встановивши, що місцевим судом було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо нерухомого майна, яке не є предметом позову, а розмір заявлених до ОСОБА_2 позовних вимог є значно меншим, ніж вартість такого майна, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неспівмірність заходів забезпечення позову, які просив вжити позивач, із заявленими до ОСОБА_2 позовними вимогами, і правильно відмовив у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Висновки апеляційного суду щодо необхідності дотримання співмірності застосованого заходу забезпечення позову заявленим позовних вимогам узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Крім цього, апеляційний суд правильно виходив з того, у справі відсутні докази відсутності у ОСОБА_2 грошових коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення суду в разі задоволення позову, а заява ФОП ОСОБА_1 не містить обґрунтованих доводів щодо існування ризику вчинення ОСОБА_2 недобросовісних дій, спрямованих на уникнення можливої фінансової відповідальності.
Доводи касаційної скарги про те, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України апеляційний суд має право скасовувати лише ті ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, а ухвала місцевого суду про забезпечення позову не є судовим рішенням, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд в цій справі не скасовував ухвали місцевого суду на підставі пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України і не направляв справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а ухвалив нову постанову на підставі пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, якою відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко