10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 816/4677/15
адміністративне провадження № К/9901/11257/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (головуючий суддя: Бойко С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (колегія суддів: Спаскін О.А., П'янова Я.В., Любчич Л.В.) у справі №816/4677/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області за участю Прокуратури Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Полтава про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 №0163551702, від 25.09.2015 №0001172301, №0001152301, №0001142301.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 23.12.2019 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" (пров. Спортивний, 4-б, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 32370933) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.09.2015 № 0163551702, від 25.09.2015 №№ 0001172301, 0001152301, 0001142301.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 49388,56 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, указав, що документи, долучені позивачем до авансових звітів, є платіжними документами та підтверджують сплату отримувачем готівкових коштів, відповідно, застосування спірним рішенням від 25.09.2015 №0001172301 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30443,41 грн є безпідставним. З урахуванням попередньо встановлених обставин справи та висновків суду, зроблених під час дослідження обставин прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 №0001172301 щодо підтвердження звітів про використання коштів платіжними документами, суд дійшов висновку, що правові підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб відсутні. Суд також виходив з того, що у ході розгляду справи представником відповідачів не надано суду обґрунтованих та підкріплених доказами пояснень, на підставі яких саме документів та відомостей контролюючим органом сформовано висновок про завищення позивачем витрат операційної діяльності за 2014 рік суму 3193862 грн. Натомість позивачем надано суду первинні документи на підтвердження витрат реалізованих товарів, зокрема за 2014 рік на суму 3292866,66 грн, однак зазначені документи судом не досліджувались у зв'язку із тим, що в акті перевірки не визначено суті порушень, не вказані конкретні господарські операції, по яким виявлені порушення, не зазначено яких саме документів не надано до перевірки. Суд дійшов висновку, що з дати реєстрації Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації 26.03.2012 об'єкт будівництва "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по провулку Спортивний, 11 в м. Полтаві" введений в експлуатацію, а отже відповідно, з урахуванням пункту 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, з квітня 2012 року ТОВ "Квант Пром" мало право здійснювати нарахування амортизації на вказаний вище об'єкт основного засобу та включати суми амортизаційних відрахувань до витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)". Суд указав, що в акті перевірки не вказано та відповідачами у ході судового розгляду справи не обґрунтовано, на підставі яких саме первинних документів здійснювалось нарахування позивачу сум амортизації та не зазначено підстав для включення позивачем до складу первісної вартості об'єкта реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів. Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення платником податків витрат на суму 287658 грн та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 48006 грн.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у період із 20.07.2015 по 31.08.2015 ДПІ у м. Полтаві проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Квант Пром" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933 /а. с. 24-91/.
Згідно із висновками акта від 07.09.2015 № 1573/16-01-22-02/32370933 під час перевірки встановлено, серед іншого, порушення:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 48006,00 грн у тому числі за 2012 рік 48006,00 грн та заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 3193862,00 грн;
- підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого додатково визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5424,73 грн у тому числі за жовтень 2012 року - 1765,45 грн листопад 2012 року - 1411,80 грн травень 2013 року - 2008,50 грн жовтень 2013 року - 238,98 грн;
- пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 30443,41 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 24.09.2015 №0163551702, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, в загальному розмірі 8257,60 грн. з них 5424,73 грн - за основним платежем, 2832,87 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а. с. 15/;
- від 25.09.2015 №0001142301, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в загальному розмірі 60007,50 грн з них 48006 грн - за основним платежем, 12001,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями /а. с. 18/;
- від 25.09.2015 №0001152301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3193862 грн /а. с. 17/;
- від 25.09.2015 №0001172301, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30443,41 грн.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 30443,41 грн по авансових звітах від 19.10.2012 № 69 на суму 9900 грн від 28.11.2012 № 76 на суму 8000 грн. від 31.05.2013 № 19 на суму 11189,21 грн від 11.10.2013 № 46 на суму 357,64 грн. від 15.10.2013 № 47 на суму 159,96 грн від 24.10.2013 № 48 на суму 836,60 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання договірних зобов'язань з купівлі-продажу лісопродукції у ДП "Гадяцьке лісове господарство" та Лубенської дистанції захисних лісонасаджень позивачем укладені із фізичною особою - не працівником підприємства ОСОБА_1 договори доручення від 08.10.2012 N 0810, від 17.05.2013 N 1705, від 21.10.2013 N 2110 /том 1 а. с. 131-138/.
Відповідно до пунктів 2.1.4 та 2.1.5 договорів повірений ( ОСОБА_1 ) зобов'язаний особисто отримати лісопродукцію та оплатити її при потребі готівковими коштами.
Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.2 договорів довіритель (ТОВ "Квант Пром") зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення дій за договором та забезпечити його готівковими коштами для оплати лісопродукції.
Як убачається із матеріалів справи, повіреному видано довіреності на отримання лісопродукції, а також для забезпечення повіреного готівковими коштами довірителем кошти видавалися під звіт директору ТОВ "Квант Пром" ОСОБА_2 .
На виконання договорів доручення ОСОБА_1 здійснив придбання лісопродукції. Проведення закупок підтверджується товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера, квитанціями банків /том 2 а. с. 84-94/.
До звітів про використання коштів від 19.10.2012 N 69 на суму 9900 грн від 28.11.2012 N 76 на суму 8000 грн від 31.05.2013 N 19 на суму 11189,21 грн від 11.10.2013 N 46 на суму 357,64 грн від 15.10.2013 N 47 на суму 159,96 грн від 24.10.2013 N 48 на суму 836,60 грн ТОВ "Квант Пром" додано квитанції до прибуткового касового ордера та квитанції банків.
Згідно з листом ДП "Гадяцьке лісове господарство" від 04.02.2016 N 44 при реалізації ТОВ "Квант Пром" лісопродукції виписувались прибуткові касові ордери та не застосовувався реєстратор розрахункових операцій у зв'язку із його відсутністю за місцем відпуску товарів /том 1 а. с. 191/.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2019 року, судом установлено, що ОСОБА_3 під час проведення оплати у 2013 році від імені товариства являвся штатним працівником ТОВ "Квант Пром", на підтвердження чого позивачем суду надано особову картку ОСОБА_3 . Разом з тим, судом установлено, що ОСОБА_4 у період з 01 жовтня по 31 жовтня 2013 року перебував з позивачем у цивільно-правових відносинах на підставі договору підряду від 01 жовтня 2013 року.
Крім того, суд установив, що позивачем надано суду первинні документи на підтвердження витрат реалізованих товарів, зокрема за 2014 рік на суму 3292866,66 грн /том 2 а. с. 1-41, 84-185/.
Судом встановлено, що 26.03.2012 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області зареєстровано за N ПТ 14312044789 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації /том 1 а. с. 126-130/.
Згідно із указаною декларацією закінчений будівництвом об'єкт "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по АДРЕСА_1 , категорія складності III" готовий до експлуатації.
Отже, з дати реєстрації Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації 26.03.2012 об'єкт будівництва "дільниця по обробці деревини та виготовленню погонажних виробів по АДРЕСА_1 " введений в експлуатацію.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п. 44.1, п. 44.7 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (завищення витрат операційної діяльності при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок не підтвердження їх первинними документами.
Скаржник указує, що в ході перевірки було направлено запит на адресу позивача про надання пояснень і підтверджуючих документів, складено акти про відмову від підпису про отримання такого запиту, про ненадання пояснень та підтверджуючих документів, однак вказані обставини не були оцінені судами попередніх інстанцій.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 ПК України (неутримання податку на доходи фізичних осіб із сум, відшкодованих працівнику згідно з авансовими звітами, та не підтверджених документально, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту).
Крім того, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. позивач уважає, що всі доводи та обставини, наведені скаржником у касаційній скарзі, оцінені судами попередніх інстанцій належним чином. Позивач уважає правильними і обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 15.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
За правилами пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на саме п. 44.1, п. 44.7 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 ПК України. Скаржник указує, що в ході перевірки було направлено запит на адресу позивача про надання пояснень і підтверджуючих документів, складено акти про відмову від підпису про отримання такого запиту, про ненадання пояснень та підтверджуючих документів, однак вказані обставини не були оцінені судами попередніх інстанцій.
При попередньому розгляді вказаної справи Верховним Судом було зазначено, що у спірній ситуації, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач посилався на те, що ним на адресу позивача скеровано лист від 20.08.2015 №4689/10/16-01-22-02-21 з проханням надати письмові пояснення та документальні підтвердження показників, відображених в уточнених деклараціях з податку на прибуток за 2012, 2013 та 2014 роки.
Листом від 01.09.2015 №124 Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Пром" надано пояснення стосовно правомірності складення зазначених уточнюючих розрахунків, однак без жодного документального підтвердження уточнених показників.
Крім того, під час здійснення перевірки контролюючим органом направлено платнику запит від 11.08.2015 №3 про надання пояснень та підтверджуючих документів, а саме - калькуляції (фактичної та/або планової) собівартості продукції, відповідно до якої визначалась ціна готової продукції.
З огляду на відмову в отриманні вказаного запиту посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області складено акт відмови від підпису про отримання запиту від 11.08.2015 №3.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у цій справі вказав, що у розглядуваному випадку судами достеменно не перевірено дотримання позивачем зазначеного у ст. 44 ПК України алгоритму, зокрема не з'ясовано причини ненадання відповіді та витребуваних документів на скеровані органом доходів і зборів запити, не перевірено об'єктивну наявність у платника відповідних документів, позаяк надання перевіряючим доступу до всіх первинних документів, на що посилались попередні судові інстанції, не обумовлює фактичну наявність таких документів, а також не встановлено обставини щодо долучення відповідної документації товариством до заперечення на акт перевірки від 07.09.2015 №1573/16-01-22-02/32370933.
Розглядаючи цей спір після скасування Верховним Судом судових рішень судів попередніх інстанцій, суди вказали, що позивач заперечує факт включення ТОВ "Квант Пром" до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік суму 3193862 грн не підтверджених первинними документами; стосовно ненадання інспекторам-ревізорам під час перевірки планових калькуляцій на продукцію наголошував на тому, що у зв'язку із характером виробництва (відсутність серійного виробництва продукції та виробництво великого асортименту продукції) інспекторам було запропоновано вказати продукцію, на яку необхідно надати калькуляцію, проте, інспекторами не визначено вид товару, на який вимагається калькуляція. Крім того, суди зазначили, що чинне законодавство не містить визначення поняття "калькуляція" і відповідно не вимагає оформлення такого документа. Водночас, суди попередніх інстанцій прийняли до уваги надані позивачем первинні документи на підтвердження витрат реалізованих товарів, зокрема за 2014 рік на суму 3292866,66 грн /том 2 а. с. 1-41, 84-185/.
У той же час, Суд зауважує, що відповідач як на стадії проведення перевірки так у подальшому під час подання заперечень (відзиву) на позовну заяву, подання апеляційної та касаційної скарг, посилається на порушення позивачем приписів матеріального закону, зокрема статті 44 Податкового кодексу України. Як убачається з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач, зокрема, і в касаційній скарзі, однією з підстав для висновку про завищення витрат операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)" слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано відповідних первинних документів, що засвідчено і відповідним актом.
При цьому судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень враховано надані позивачем до суду документи, які, на думку судів, фактично підтверджують витрати операційної діяльності при формуванні "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)". Проте, указаний висновок фактично нівелює приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону щодо стандартів доказування, а саме оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.
Судами попередніх інстанцій повторно (з урахуванням висновків Верховного Суду) не здійснено дослідження доказів щодо наявності чи відсутності в розпорядженні позивача первинних документів, неможливості їх надання контролюючому органу під час перевірки з причин, які в силу приписів статті 44 Податкового кодексу України вважаються поважними. Тобто, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та не досліджено доказів щодо надання позивачем первинних документів на стадії перевірки, відмови контролюючого органу врахувати такі під час перевірки чи взагалі не врахування таких.
Таким чином, колегія суддів уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище контексті та не дотримались принципів процесуального закону. Суд звертає увагу, що вказане має безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Указані вище обставини справи досліджені не в повному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов'язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, надати оцінку таким обставинам в контексті вимог статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд Уважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено вищенаведені обставини, суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Як уже зазначалось Судом, підставою для відкриття касаційного провадження у цій визначено п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас, Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги відповідно до приписів ст. 341 КАС України.
Суд зауважує, що аналогічне правозастосування положень ст. 44 ПК України викладено у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі №520/3503/2020, і такі висновки Суду є необхідними для урахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі.
За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко