10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/24903/19
адміністративне провадження № К/990/18892/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу; поновлення на посаді; стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
21 липня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
13 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України від 15 листопада 2019 року № 438-р «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення його на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області або на іншій рівнозначній посаді (за його згодою); стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 19 листопада 2019 року по день поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржуються судові рішення в касаційному порядку.
Заявник касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення до Верховного суду, покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з частиною другою статті 353 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, неповне, на думку скаржника, з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій та переоцінки доказів.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/24903/19 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу; поновлення на посаді; стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Данилевич