09 серпня 2022 року
м. Київ
справа №9901/478/21
адміністративне провадження № П/9901/478/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Гімона М.М., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Касяневич О.В.,
учасників справи:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: Мовіле О.С.,
представника Ради національної безпеки і оборони України: не з'явився,
представника Служби безпеки України: Зарєчний Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІ Фінанс» до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 в частині, -
18 листопада 2021 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІ Фінанс» (далі - позивач) до Президента України (далі - відповідач, Президент України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рада національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Служба безпеки України (далі - СБУ), в якій позивач просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021«Про рішення Ради національної безпеки і оборони Україні від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІ Фінанс» (Общество с ограниченой ответственностью «КИВИ Финанс») (позиція 71 у Додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Указ прийнятий за відсутності підстав для застосування санкцій, що передбачені ст. 3 Закону України «Про санкції»; у самому Указі та Рішенні РНБО такі підстави не зазначені; Указ прийнято з грубим порушенням принципу пропорційності, що призводить до необґрунтованого, безпідставного та надмірного обмеження основоположного права позивача на мирне володіння своїм майном. Поряд із цим зазначає, що надмірне невиправдане обмеження прав позивача шляхом застосування до нього санкцій є втручанням, яке не переслідує легітимної мети, не є необхідним у демократичному суспільстві.
Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі і призначено її до судового розгляду в судовому засіданні 14.12.2021 на 16:00 год.
06 грудня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти адміністративного позову та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, зокрема, що оскаржуваний Указ від 21 травня 2021 року №203/2021 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вказує, що застосування санкцій до позивача ґрунтується на принципах пропорційності, відповідності меті та ефективності, а також здійснено у зв'язку з наявністю достатніх підстав, визначених статтею 3 Закону України «Про санкції». Наголошує, що Президент України, видаючи цей Указ в оскаржуваній частині, реалізовував свої конституційні повноваження у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.
09 грудня 2021 року від РНБО надійшли пояснення, в яких цей орган зауважує на відсутності у нього адміністративної процесуальної правосуб'єктності.
14 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла відповідь на відзив Президента України.
14 грудня 2021 року, у зв'язку з продовженням за клопотанням СБУ процесуального строку для надання доказів і пояснень, розгляд справи було відкладено на 22 лютого 2022 року на 16:00 год., який не відбувся у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Шишова О.О.
10 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від Служби безпеки України надійшли пояснення на адміністративний позов Товариства.
18 лютого 2022 року від представника позивача на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на пояснення Служби безпеки України, а 21 лютого 2022 року - письмові пояснення.
29 червня 2022 року суд направив учасникам справи повістку про виклик в судове засідання на 26 липня 2022 року об 16:00, які вручені у строки та порядку, встановлені КАС України, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 2 а. с. 80-82).
19 липня 2022 року від представників позивача адвоката Шкаровського Дениса Олеговича та адвоката Єни Станіслава Олександровича надійшли заяви про відмову від представництва. Інші представники Товариства, не зважаючи на отримання повістки про виклик в судове засідання, до Суду не прибули.
26 липня 2022 року судове засідання відкладено на 09 серпня 2022 року на 16:30 год., судові повістки про виклик направлені на адреси учасників справи. Представник СБУ та представник Президента України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку.
09 серпня 2022 року представник позивача не з'явився, представник відповідача заявив усне клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі частини п'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши це клопотання, Суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Отже, навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим, внаслідок чого суди продовжують відправляти правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 131 цього Кодексу визначено учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною п'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до частини третьої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Згідно з частиною десятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина одинадцята статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом установлено, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення №0102935944543 про вручення 30 червня 2022 року представнику позивача судової повістки, у якій повідомлено, що судове засідання відбудеться 26 липня 2022 року о 16:00 хв, яка надіслана на поштову адресу представника позивача зазначену в адміністративному позові: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22 БЦ «Башта 5», під'їзд 13 (том 2, а. с. 81).
У подальшому повістка про виклик в судове засідання на 09 серпня 2022 року о 16:30 направлена позивачу за зазначеною вище адресою, та вручена за довіреністю 01 серпня 2022 року, що є належним повідомленням позивача в розумінні процесуального закону (том 2, а. с. 99).
До суду від позивача не надходило заяв та клопотань про поважність причин щодо неможливості прибуття в судове засідання або про розгляд справи за його відсутності, Суд вжив всі можливі від нього заходи щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
Також усі учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Слід звернути увагу на те, що договір про надання правової допомоги від 5 жовтня 2021 року укладений між позивачем Акціонерним товариством «КІВІ» та Адвокатським об'єднанням «ВБ ПАРТНЕРС», отже відмова представника Шкаровського Дениса Олеговича та Єни Станіслава Олександровича від представництва не впливає на дію самого договору, оскільки надати професійну правничу допомогу клієнту може інший адвокат, який представляє Адвокатське об'єднання.
Суд доходить до переконання, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.
Пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на неприбуття представника позивача в судове засідання повторно, неповідомлення про причини неприбуття до суду повторно, за умови неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, Суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Водночас, під час подання позовної заяви позивач просив судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, зокрема, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям).
Ураховуючи зазначене, судовий збір не підлягає поверненню.
Керуючись статтями 2, 22, 126, 194, 205, 240, 248, 255, 262, 266, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КІВІ Фінанс» до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021 в частині.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала складена та підписана 09 серпня 2022 року.
Головуючий суддя І.В. Дашутін
Судді: І.Л. Желтобрюх
М.М. Гімон
О.О. Шишов
М.М. Яковенко