09 серпня 2022 року
м. Київ
справа №808/299/17
адміністративне провадження № К/990/19493/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Пасічник С.С.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 808/299/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022.
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008811702 від 12.03.2015.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0008811702 від 12.03.2015 частково в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 752,97 грн, в тому числі за основним платежем на суму 466,37 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 286,6 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 16.01.2015 по 21.01.2015 податковим органом проведено невиїзну позапланову перевірку ОСОБА_1 на підставі акта перевірки № 245/08-27-17-02-20-2930803116 від 28.01.2015.
На підставі вищезазначеного акта перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0008811702 від 12.03.2015 щодо визначення податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 16983,73 грн, у тому числі за основним платежем 13450,98грн, за штрафними фінансовими санкціями 3532,75 грн, і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення № 0008811702 від 12.03.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 752,97 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Головне управління ДПС у Запорізькій області не погодившись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 808/299/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 248100 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0008811702 від 12.03.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 752,97 грн.
За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 808/299/17 не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 808/299/17 відмовити.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Л. Желтобрюх С.С. Пасічник