Ухвала від 09.08.2022 по справі 560/17888/21

УХВАЛА

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа №560/17888/21

адміністративне провадження № К/990/19781/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 560/17888/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головних управлінь Пенсійного фонду України в Житомирській та Хмельницькій областях в переведенні, призначенні й виплаті для ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи державного службовця відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.10.2021 №968060152493 , рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оформлене у вигляді листа від 03.11.2021 № 2200-0304-8/61475;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести, призначити та здійснити нарахування й виплачувати позивачу з 05.10.2021 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках від 04.10.2021 №№ 1082,1083 виданих управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області з урахуванням виплачених сум пенсії по інвалідності - ІІ групи.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2022 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.10.2021 №968060152493;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60 % суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії за від 04.10.2021 №№1082,1083, виданих управлінням соціального захисту населення Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху, апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції та вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 визнано неповажними причини пропуску відповідача строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2022, у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

28.07.2022 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об'єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які посилається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не є непереборними чи такими, що унеможливлювали своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Зазначена скаржником причина пропуску строку апеляційного оскарження - обмеження роботи електронної пошти та значне навантаження на працівників у зв'язку з великою кількістю зареєстрованих в підсистемі "Електронний суд" документів у справах, стороною в яких є відповідач, оскільки обставини внутрішньої роботи в межах установи є суб'єктивними, адже стосуються належної організації роботи в середині установи та залежать від волі керівника та працівників, а тому не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.

Стосовно посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, як на підставу для поновлення строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Водночас колегією суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду встановлено, що відповідачем не зазначено, які саме обставини, зумовлені введенням воєнного стану, перешкоджали апелянту звернутись до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк.

Суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 169, 328, 333, КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2022 у справі № 560/17888/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: О.П. Стародуб

В.М. Шарапа

Попередній документ
105667533
Наступний документ
105667535
Інформація про рішення:
№ рішення: 105667534
№ справи: 560/17888/21
Дата рішення: 09.08.2022
Дата публікації: 11.08.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (29.07.2022)
Дата надходження: 29.07.2022
Предмет позову: про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити дії