Рішення від 09.08.2022 по справі 918/261/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/261/21

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Гусевик І.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до Олександрійської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Юлія Анатоліївна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Репетухи Олександри Миколаївни

про визнання незаконним та скасування рішення № 59 від 04.10.2016 р., рішень про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р., № 34926614 від 25.04.2017 р.

За участю представників сторін:

від позивача: Любчик І.І. (довіреність від 27.01.2022 року);

від відповідача (Олександрійської сільської ради): не з'явився;

від відповідача (ТОВ "Гарпун"): Оспанов Р.О. (ордер серія ВК № 1004472 від 02.08.2022 р.);

від третіх осіб: не з'явилися;

прокурор: Гарбарук В.А.

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Олександрійської сільської ради (далі - Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (далі - Відповідач 2) в якій просить: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 р.; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р.; визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №4202018181010000069 від 18.05.2020 р. з'ясовано, що рішенням виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 р. присвоєно поштову адресу об'єкту нерухомого майна ТОВ «Гарпун» - їдальня літера «Г-1» - вулиця Лісова № 1 А, село Боянівка, Рівненського району. З документів, які слугували для прийняття рішення № 59 від 04.10.2016 р. вбачається, що об'єкт нерухомості якому присвоюється поштова знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, буд. 71, с. Олександрія, Рівненського району та на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680400:12:036:0075. Згідно адміністративного поділу село Олександрія Рівненського району, станом на 04.10.2016 р. (дата прийняття рішення № 59 від 04.10.2016 р. виконкомом Заборольської сільської ради), знаходилось на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, а с. Боянівка - на території Заборольської сільської ради Рівненського району.

Прокурор зазначає, що відповідно до договору оренди землі від 19.09.2012 р., укладеного між Рівненською районною державною адміністрацією та ТОВ «Гарпун», зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Рівненському районі 28.09.2012 р, земельна ділянка з кадастровим номером 5624680400:12:036:0075 знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району. Крім того, відповідно до Схеми розташування населених пунктів в системі розселення на території Рівненського району, станом на момент прийняття спірного рішення, земельні ділянки з кадастровими номерами 5624680400:12:036:0075 та 5624684700:01:003:0010 знаходяться за межами с. Боянівка, на значній відстані від його меж.

Прокурор вказує, що виконавчий комітет Заборольської сільської Рівненського району при прийнятті рішення № 59 від 04.10.2016 р. перевищив свої повноваження, оскільки останнє стосується нерухомості, яка знаходиться на території Олександрійської сільської ради, що підтверджується документами на підставі яких воно винесене. Згідно договору оренди землі від 19.09.2012 р., укладеного між Рівненською РДА та ТОВ «Гарпун», земельна ділянка кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 знаходиться на території Заборольської сільської ради Рівненського району. Водночас, на вказаній земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Відповідно до листа Управління ДАБІ у Рівненській області № 1017-114-21 від 17.02.2021 р., відсутня інформація щодо видачі документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт чи засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкту «Будівля їдальні та 54 альтанки по вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району», де замовником було б ТОВ «Гарпун». До Рівненської обласної державної адміністрації звернення ТОВ «Гарпун» щодо погодження будівництва їдальні та 54 альтанок по вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району не надходило та відповідне погодження облдержадміністрацією не надавалось.

За твердженням прокурора, за адресою - вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району відсутні будь-які об'єкти нерухомості, які на законних підставах належали б ТОВ «Гарпун».

Разом з тим, прокурор вказує, що 27.01.2015 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості, на підставі свідоцтва про право власності № 32821150 від 28.01.2015 р., за ТОВ «Гарпун» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості: їдальні літера «Г-1» , розташованого по вул. 1 Травня, буд. 71, с. Олександрія, Рівненського району, на земельній ділянці кадастровий номер 5624680400:12:036:075. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 560519456246. 02.02.2017 р. представник Тишкун Р.Ю., діючи на підставі довіреності виданої ТОВ «Гарпун», звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромної Ю.А. із заявою про внесення змін до запису про нерухоме майно, права власності та суб'єкта. За результатами розгляду вказаної заяви приватним нотаріусом 02.02.2017 р. прийнято рішення №33688862 та внесено до запису про об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 560519456246 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зміни щодо площі об'єкту та його адреси. А саме, загальну площу 160,7 кв. м змінено на 150,3 кв. м, а також адресу з «Рівненська область, Рівненський район, с. Олександрія, вул. 1 Травня, буд. 71» змінено на «Рівненська область, Рівненський район, с. Боянівка, вул. Лісова, 1А».

Прокурор вважає, що оскаржуване рішення про реєстрацію права прийнято на підставі документів, які містять суперечності стосовно об'єкта нерухомого майна. Зокрема, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме щодо площі та адреси об'єкту нерухомості, що в свою чергу згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав.

Крім того, приватним нотаріусом на підставі технічного паспорту на громадський будинок «Їдальня літ. Г-1» по вул. Лісова, 1А, с. Боянівка, Рівненського району, виготовленого 01.11.2016 р. ФОП Грементою Л.Г., та оскаржуваного у цій справі рішення виконкому Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 р. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додаткові відомості про об'єкт нерухомого майна - Їдальня літ. «Г-1», а саме, додано дані про 54 альтанки (Д; Е; Є; Ж; 3; К; Л; М; Н; О; П; Р; С; Т; У; Ф; Ц; Ч; Ш; Щ; Ю; Я; 2А; 2Б; 2В; 2Г; 2Д; 2Е; 2Є; 2Ж; 2З; 2К; 2Л; 2М; 2Н; 2О; 2П; 2Р; 2С; 2Т; 2У; 2Ф; 2Ц; 2Ч; 2Ш; 2Щ; 2Ю; 2Я; 3А; 3Б; 3В; 3Г; матеріали стін - дерево), за відсутності належної документації на такі споруди.

Окрім того, 25.04.2017 р. директором ТОВ «Гарпун» подано заяву до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про внесення змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 560519456246. За результатами розгляду даної заяви, 25.04.2017 р. державним реєстратором Репетухою О.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прийнято рішення №34926614 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, внесено зміни до запису про право власності за номером 8529952 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 560519456246 та змінено земельну ділянку, місце розташування об'єкту нерухомості, кадастрового номеру 5624680400:12:036:075 на кадастровий номер 5624684700:01:003:0010.

На думку прокурора, державними реєстраторами (приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Скоромної Ю.А. та державним реєстратором Репетухою О.М.), всупереч вимогам ст. ст. 10, 15, 17, 22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, прийнято рішення №33688862 від 02.02.2017 р. про внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме включено до об'єкту нерухомого майна - Їдальня літ. «Г-1» 54 альтанок та рішення №34926614 від 25.04.2017 р.

Прокурор стверджує, що державні реєстратори приймаючи рішення №34926614 від 25.04.2017 р. та №34926614 від 25.04.2017 р. мали можливість ознайомитись з усіма даними (відомостями), наявними у реєстраційній справі №560519456246 з 2015 року. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, за наявності явних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, вчинили оспорювані реєстраційні дії та фактично зареєстрували право власності на новий об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010, за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

30.04.2021 року до суду від третьої особи - Центру надання адміністративних послуг у м. Рівному Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради надійшли письмові пояснення відповідно до яких просить суд в задоволенні позову в частині скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р. відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення про внесення зміни до запису про право власності за номером 8529952 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Управління Репетухою О.М. у відповідності до вимог чинного законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, адже державний реєстратор Управління Репетуха О.М. 25.04.2017 р. не реєструвала право власності на об'єкт нерухомого майна та не змінювала його реєстраційний номер. За твердженням державного реєстратора, оспорюваним рішенням про державну реєстрацію прав вона вона лише змінила кадастровий номер земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 560519456246.

30.04.2021 року до суду від третьої особи - приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Ю.А. надійшли письмові пояснення відповідно до яких просить суд в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. відмовити повністю, вказуючи про те, що приватним нотаріусом дотримано усі вимоги законодавства щодо здійснення державної реєстрації прав, внесення змін до розділу виконано в межах повноважень, наданих державному реєстратору та передбачених положеннями ст. 10 ЗУ № 1952-ІУ (в редакції, чинній на момент здійснення реєстраційних дій), та рішення про внесення змін до запису ДРРПННМ 02.02.2017 року прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відомості про альтанки внесено до розділу № 560519456246 на підставі технічного паспорта та Довідки про технічні показники об'єкта нерухомого майна і в частині не складових частин об'єкта нерухомого майна, а Опису об'єкта нерухомого майна - Їдальні літера "Г-1".

06.05.2021 року до суду від відповідача 1 - Олександрійської сільської ради надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якої просить суд визнати причини пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву по справі № 918/261/21 поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином; поновити термін на подання відзиву на позовну заяву по справі № 918/261/21 та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Олександрійська сільська рада просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому зазначає про те, директор ТОВ «Гарпун» Ботвінчук А.М. письмовою заявою від 29.09.2016 р. звернувся до Заборольського сільського голови Шустова М.В. про присвоєння поштової адреси об'єкта нерухомого майна, зокрема їдальні, що знаходиться на території Заборольської сільської ради. Заборольською сільською радою Рівненського району Рівненської області винесено рішення № 59 від 04.10.2016 року «Про присвоєння поштової адреси» об'єкту нерухомого майна ТзОВ «Гарпун» - їдальні літера «Г-1».

Відповідач 1 у відзиві вказує, що відповідно до ст.ст. 2,4,6,7,8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад та згідно рішення Олександрійської сільської ради №964 22.01.2018 року «Про добровільне об'єднання територіальних громад», вирішено об'єднатися з територіальними громадами сіл Кустин, Решуцьк, Сергіївка Кустинської сільської ради, сіл Забороль, Боянівка Заборольської сільської ради в Олександрійську об'єднану територіальну громаду з центром у і селі Олександрія. Згідно передавального акту №1 від 02.01.2019 року Олександрійська сільсьська рада внаслідок реорганізації Заборольської сільської ради шляхом приєднання до Олександрійської сільської ради є правонаступником майна, активів та зобов'язань Заборольської сільської ради. Рішення №59 від 04.10.2016 року «Про присвоєння поштової адреси» об'єкту нерухомого майна ТзОВ «Гарпун» - їдальні літера «Г-1» Олександрійською сільською радою не приймалося.

Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначає, що Олександрійська сільська рада, не є стороною укладених договорів від 19.09.2012 року щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер №5624680400:12:036:0075 та №5624684700:01:003:0010 та не набула встановлених договорами та законом прав та обов'язків щодо предмету спору.

11.05.2021 року до суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на письмові пояснення в яких не погоджується з письмовими поясненнями Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради вказуючи, що одним з обов'язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а для перевірки цієї інформації з метою недопущення незаконної реєстрації прав державний реєстратор повинен, зокрема, отримувати з передбачених Законом джерел інформацію, запитувати інформацію від органів, які відповідно до чинного на час оформлення прав законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Відповідно, у держаного реєстратора були підстави для відмови у державної реєстрації прав. На думку прокурора, останнім заявлено позов відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обґрунтуванням належними та допустимими доказами, який підлягає задоволенню в повному обсязі згідно позовних вимог.

11.05.2021 року до суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на письмові пояснення в яких вказує, що державним реєстратором (приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Скоромною Ю.А.), всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, без належних на те підстав та документів, які слугували б підставою для прийняття рішення, прийнято рішення №33688862 від 02.02.2017 р. про внесення змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме включення до об'єкту нерухомого майна - Їдальня літ. «Г-1» 54 альтанок. На думку прокурора, останнім заявлено позов відповідно до вимог матеріального та процесуального права з обґрунтуванням належними та допустимими доказами, який підлягає задоволенню в повному обсязі згідно позовних вимог.

13.05.2021 року до суду від відповідача 2 - ТОВ "Гарпун" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви посилаючись на те, що позов у справі № 918/261/21 є безпідставним та необґрунтованим, поданим неналежною особою з порушенням строків позовної давності.

Відповідач 2 вказує у відзиві, що Рівненська обласна державна адміністрація володіє необхідним обсягом повноважень для захисту інтересів держави, про які зазначає прокурор у позовній заяві та позивачем, не обґрунтовано виключність спору, яка може зумовлювати звернення з позовом органів прокуратури (прокурора) в розумінні статей Конституції України та Закону України «Про прокуратуру».

Разом з тим, у вказаному відзиві відповідач 2 зазначає, що не можуть заслуговувати на увагу твердження позивача про те, що підстави для подання позову виникли з 18.05.2020 р., а саме з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42020181010000069, зокрема, з моменту виявлення факту, що виконавчим комітетом Заборольської сільської ради присвоєно поштову адресу об'єкту нерухомості - Їдальня літ. «Г-1» - вул. Лісова, буд. 1А, с. Боянівка, Рівненського району, витребування та отримання відповідних документів на підставі яких вносились зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В позовних вимогах позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення про присвоєння адреси № 59 від 04.10.2016 р., рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33688862 від 02.02.2017 р. та №34926614 від 25.04.2017 р. Відповідно, відповідач 2 вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з спливом строку позовної давності.

19.05.2021 року до суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив в якому не погоджується з доводами Олександрійської сільської ради викладеними у відзиві вказуючи, що з документів, які слугували для прийняття рішення № 59 від 04.10.2016 р., вбачається що об'єкт нерухомості якому присвоюється поштова адреса знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, буд. 71, с. Олександрія, Рівненського району та на земельній ділянці з кадастровим номером 5624680400:12:036:0075. Згідно адміністративного поділу село Олександрія Рівненського району, станом на 04.10.2016 р. (дата прийняття рішення № 59 від 04.10.2016 р. виконкомом Заборольської сільської ради), знаходилось на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, а с. Боянівка - на території Заборольської сільської ради Рівненського району. Відповідно Схеми розташування населених пунктів в системі розселення на території Рівненського району, станом на момент прийняття спірного рішення, земельні ділянки з кадастровими номерами 5624680400:12:036:0075 та 5624684700:01:003:0010 знаходяться за межами села Боянівка, на значній відстані від його меж. Окрім цього, предметом спору не є договори оренди від 19.09.2012 року земельних ділянок з кадастровими номерами 5624680400:12:036:0075 та 5624684700:01:003:0010. Таким чином, керуючись ст. 166 ГПК України, прокурор вважає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву прокурора є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

19.05.2021 року до суду від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив в якому не погоджується з доводами ТОВ "Гарпун" викладеними у відзиві вказуючи, що Рівненська місцева прокуратура листами від 04.02.2021 р. та 26.02.2021 р. інформувала Рівненську обласну державну адміністрацію щодо виявлених фактів порушення законодавства, допущених при прийнятті рішення виконавчим комітетом Заборольської сільської ради при прийнятті рішення № 59 від 04.10.2016 р., державними реєстраторами при прийнятті рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33688862 від 02.02.2017 р. та рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34926614 від 25.04.2017 р. Згідно відповіді Рівненської обласної державної адміністрації від 11.03.2021 р. слідує, що остання жодних заходів для усунення виявлених порушень не вживала, та не заперечує проти вжиття заходів прокуратурою, що свідчить про самоусунення Рівненської обласної державної адміністрації, як компетентного органу від виконання своїх обов'язків. Прокурор в розумінні ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не наділений повноваженнями щодо спонукання, вимагання пояснень від суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а саме в даному позові Рівненської обласної державної адміністрації щодо того, що ним не було подано позову, не вжито відповідних заходів.

Водночас, прокурор у вказаній відповіді зазначає, що відповідачем ТзОВ «Гарпун» не надано жодного належного та допустимого доказу, не наведено ні одного факту, що прокурор "довідався" та "міг довідатися" у розумінні ст. 261 ПК України про вищевказані порушення раніше.

Крім того, прокурор зазначає, що на підставі прийнятих спірних рішень, ТОВ «Гарпун» набуто право власності на об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці водного Фонду з кадастровим номером 5624684700:01:003:0010. ТОВ «Гарпун», маючи право власності на об'єкт нерухомості, який знаходяться на зазначеній земельній ділянці водного фонду, набуває привілейованого права на користування земельною ділянкою, що в свою чергу призводить до обмеження у володінні, розпорядженні, користуванні власником земельної ділянки - Рівненською обласною державною адміністрацією. Отже, за твердженням прокурора, використання земель водного Фонду не за цільовим призначенням, порушення встановлених обмежень щодо використання земель водного фонду завдає значної шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову. Таким чином, керуючись ст. 166 ГПК України, прокурор вважає, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву прокурора є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.

04.07.2022 року до суду від Рівненської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення відповідно до яких вказує, що висновок експерта підтверджує факт присвоєння Заборольською сільською радою поштової адреси новоствореному об'єкту нерухомості, побудованому без жодних правовстановлюючих та дозвільних документів на підставі документів на інший об'єкт нерухомості, який, відповідно до представлених документів знаходився на території іншого органу місцевого самоврядування, а саме Олександрійської сільської ради. Також, висновок експерта не підтверджує наявність об'єкту нерухомості на земельній ділянці за адресою: вул. Лісова, № 1 А, с. Боянівка, Рівненського району станом на дату прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради Рівненського району. Відповідно, просить суд врахувати дані пояснення при прийнятті рішення по суті справи та задоволити позов.

06.07.2022 року до суду від Рівненської обласної військової адміністрації надійшли пояснення в яких зазначає, що висновок експерта підтверджує позицію позивача та вказує на факт присвоєння Заборольською сільською радою поштової адреси новоствореному об'єкту нерухомості, побудованому без жодних правовстановлюючих та дозвільних документів на підставі документів на інший об'єкт нерухомості, який, відповідно до представлених документів знаходився на території іншого населеного пункту, а саме Олександрійської сільської ради.

13.07.2022 року до суду від третьої особи - приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромна Ю.А. надійшло клопотання відповідно до якого просить суд розглянути справу № 918/261/21 за її відсутності.

09.08.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони у справі відповідно до якої просить суд розгляд справи № 918/261/21 здійснити за відсутності представника Олександрійської сільської ради.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "12" травня 2021 р.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до "26" травня 2021 р.

26.05.2021 року до суду представником відповідача 2 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду згідно якого просить суд залишити без розгляду позовну заяву, при цьому зазначає про те, що Рівненська обласна державна адміністрація володіє необхідним обсягом повноважень для захисту інтересів держави, про які зазначає прокурор у позовній заяві та позивачем не обґрунтовано виключність спору, яка може зумовлювати звернення з позовом органів прокуратури (прокурора) в розумінні статей Конституції України та Закону України «Про прокуратуру».

До суду від Рівненської окружної прокуратури надійшло заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до якого просить суд у його задоволенні відмовити, оскільки дії Рівненської обласної державної адміністрації були оцінені прокурором як бездіяльність, в зв'язку з чим виконувачем обов'язків прокурора Рівненської місцевої прокуратури з дотриманням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було подано даний позов до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.05.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до "08" червня 2021 р.

У судовому засіданні 08.06.2021 року у задоволенні клопотання ТОВ "Гарпун" про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2021 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до "09" червня 2021 р.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 12.07.2021 року, відкладено підготовче засідання на "16" червня 2021 р., прокурору, позивачу, відповідачу та третім особам у справі запропоновано подати до суду у строк до "15" червня 2021 року письмові пояснення з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі судової експертизи, експертної установи, якій необхідно доручити проведення дослідження та кола питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.06.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" про призначення у справі судової експертизи - задоволено, призначено у справі № 918/261/21 судову земельно-технічну експертизу, проведення судової експертизи доручено Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, матеріали справи № 918/261/21 направлено до Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та провадження у справі № 918/261/21 зупинено до завершення експертного дослідження та повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.06.2021 у справі № 918/261/21 - без змін.

20.06.2022 року до суду повернулися матеріали справи № 918/261/21 та висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи № 9959 від 17.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду від 20.06.2021 року поновлено провадження у справі № 918/261/21, постановлено призначити підготовче засідання на "06" липня 2022 р. та сторонам в строк до 04.07.2022 року. надати суду письмові пояснення з урахуванням висновку експерта № 9959 від 17.06.2022 року Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/261/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "03" серпня 2022 р.

02.08.2022 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (т. 2, а.с. 116-146) відповідно до якого останній просив суд долучити до матеріалів справи нові докази та прийняти їх до уваги під час вирішення спору.

Суд, протокольною ухвалою від 03.08.2022 року, залишив клопотання відповідача про долучення доказів без розгляду на підставі частини 8 ст. 80 ГПК України та частини 2 ст. 118 ГПК України.

03.08.2022 року в судовому засіданні оголошено перерву до "09" серпня 2022 р.

Прокурор в судовому засіданні 09.08.2022 року підтримав позовну заяву з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням наведених пояснень.

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2022 року підтримав позов прокурора та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.08.2022 року позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи - Приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Скоромної Ю.А. в судове засідання 09.08.2022 року не з'явився.

Представник третьої особи - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Репетухи О.М. в судове засідання 09.08.2022 року не з'явився.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

19.09.2012 р. між Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області (Орендодавець) та ТОВ «Гарпун» (Орендар), укладено Договір оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., зареєстрованого в реєстрі № 1995, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Рівненському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.09.2012 р. за № 562468044002269.

Відповідно до п. 1 - п. 3 зазначеного Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,6480 гектара для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області. В оренду передається земельна ділянка площею 6,6480 гектара на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 26.07.2012 року № 591, Кадастровий номер земельної ділянки: 5624680400:12:036:0075. Експлікація земель: загальна площа - 6,6480 га; забудовані землі - 0,62 га; в тому числі: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 0,62 га, з них: під гідротехнічними спорудами - 0,62 га; відкриті землі, без рослинного покриву, або з незначним рослинним покривом - 2,8580 га; в тому числі: інші (схил, ями) - 2,8580 га; внутрішні води - 3,17 га, в тому числі: штучні водосховища - 3,17 га. На земельній ділянці розміщені належні орендарю на праві власності об'єкти нерухомого майна: будівля насосної станції з гідротехнічною спорудою (дамба) та будинок на ставку.

19.09.2012 р. між Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області (Орендодавець) та ТОВ «Гарпун» (Орендар), укладено Договір оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Сохацьким І.С., зареєстрованого в реєстрі № 1996, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у Рівненському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.09.2012 р. за № 562468474002270.

Відповідно до п. 1 - п. 3 зазначеного Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 89,3234 гектара для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду, що знаходиться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області. В оренду передається земельна ділянка площею 89,3234 гектара на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 26.07.2012 року № 591, Кадастровий номер земельної ділянки: 5624684700:01:003:0010. Експлікація земель: загальна площа - 89,3234 га; забудовані землі - 0,04 га; в тому числі: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 0,04 га, з них: під гідротехнічними спорудами - 0,04 га;болота - 0,68 га; відкриті землі, без рослинного покриву, або з незначним рослинним покривом - 7,0534 га; в тому числі: інші (схил, ями) - 7,0534 га; внутрішні води - 81,55 га, в тому числі: штучні водосховища - 81,55 га. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна не розміщені.

Згідно технічного паспорта на виробничий будинок їдальня літ. «Г-1», вул. 1-го Травня, № 71, с. Олександрія, від 29.12.2014 р. виготовленого ТОВ «Рівненське БТІ» на замовлення ТОВ «Гарпун», виробничий будинок їдальня літ. «Г-1» знаходиться за адресою: вул. 1 Травня, буд. № 71, с. Олександрія, приміщення загальною площею 160,7 кв.м.

Згідно технічного паспорта на громадський будинок їдальня літ. «Г-1», вул. Лісова, № 1А, с. Боянівка, від 01.11.2016 р. виготовленого ФОП Гремента Л.І. на замовлення ТОВ «Гарпун», громадський будинок їдальня літ. «Г-1» знаходиться за адресою: вул. Лісова, буд. № 1А, с. Боянівка, будинок загальною площею 150,3 кв.м.

Відповідно до Свідоцтва про право власності, індексний номер 32821150 від 28.01.2018 р., об'єкт нерухомого майна - Їдальня літера «Г-1», адреса об'єкта - Рівненська обл., Рівненського р., с. Олександрія, вул. 1 Травня, буд. 71, загальна площа 160,7 кв.м., власник - ТОВ «Гарпун».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу - 32821326 від 28.01.2015 р., номер запису про право власності - 8529952, власник - ТОВ «Гарпун», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 560519456246, об'єкт нерухомого майна - Їдальня літера «Г-1», адреса - Рівненська обл., Рівненський р., с. Олександрія, вул. 1 Травня, буд. 71, земельна ділянка місця розташування - 5624680400:12:036:0075, цільове призначення для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду.

Рішенням виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 р. «Про присвоєння поштової адреси» вирішено присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомого майна ТОВ «Гарпун» - їдальня літера «Г-1» - село Боянівка, вулиця Лісова №1 А, Рівненського району Рівненської області.

Рішенням № 33688862 від 02.02.2017 року державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Скоромна Ю.А. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права за номером 8529952 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 560519456246 спеціального розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У рішенні № 33688862 від 02.02.2017 року зазначено, що державним реєстратором встановлено, що: Г-1 - Їдальня, матеріали стін - цегла, загальна площа - 150,3 кв.м., адреса об'єкта нерухомого майна : Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Боянівка, вул. Лісова, № 1А.

Альтанки: Д; Е; Є; Ж; 3; К; Л; М; Н; О; П; Р; С; Т; У; Ф; Ц; Ч; Ш; Щ; Ю; Я; 2А; 2Б; 2В; 2Г; 2Д; 2Е; 2Є; 2Ж; 2З; 2К; 2Л; 2М; 2Н; 2О; 2П; 2Р; 2С; 2Т; 2У; 2Ф; 2Ц; 2Ч; 2Ш; 2Щ; 2Ю; 2Я; 3А; 3Б; 3В; 3Г; 3Д, матеріали стін - дерево.

Рішенням № 34926614 від 25.04.2017 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухи О.М. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни до запису про право власності за номером 8529952 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 560519456246.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки - 208692462 від 12.05.2020 року:

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 560519456246, 02.02.2017 р. рішенням № 33688862 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської обл., Скоромна Ю.А. внесено зміни: загальна площа - 160,7 кв.м змінено на 150,3 кв.м; адреса - Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Олександрія, вул. 1 Травня, буд. 71 змінено на Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Боянівка, вул. Лісова, 1А.

- реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 560519456246, 25.04.2017 р. рішенням № 34926614 Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Репетуха О.М. внесено зміни: земельні ділянки місця розташування - 5624680400:12:036:0075, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду змінено на 5624684700:01:003:0010, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу водного фонду.

- номер запису про право власності - 8529952, власник - ТОВ «Гарпун», 02.02.2017 р. рішенням № 33688862 приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської обл., Скоромна Ю.А. внесено зміни: додано рішення про присвоєння поштової адреси, серія та номер - 59, виданий 04.10.2016, видавник Заборольська сільська рада Рівненського району Рівненської області; додано довідка про технічні показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер - 266, виданий 01.11.2016, видавник ФОП Гремента Л.І.; додано технічний паспорт на громадський будинок, серія та номер - 508, виданий 01.11.2016, видавник ФОП Гремента Л.І.

Тобто, як встановлено під час судового розгляду справи та вбачається з залучених до матеріалів справи доказів, оспорювані Рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016р., рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. та рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р. стосуються одного і того ж об'єкту нерухомого майна ТОВ "Гарпун" їдальня літера "Г-1".

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи № 9959 від 17.06.2022р. (т. 2, а.с. 55-67), об'єкт нерухомого майна ТОВ "Гарпун" їдальня літера "Г-1" - село Боянівка, вул. Лісова, 1 - А, Рівненського району, Рівненської області фактично розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5624684700:01:003:0010, а сама земельна ділянка кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 станом на 04.10.2016р. знаходилась за межами населених пунктів Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

З огляду на зазначене, зібрані у справі докази свідчать, що Виконавчий комітет Заборольської сільської ради Рівненського району 04.10.2016 року прийняв рішення № 59 щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за межами адміністративно-територіальної одиниці цієї територіальної громади з перевищенням виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції чинній на 04.10.2016р.).

Згідно частини 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України також визначено такий спосіб захисту цивільних прав як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Щодо рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. та рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р., то суд виходить з наступного.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на день прийняття оспорюваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Проведення державної реєстрації прав відбувається у порядку визначеному ст. 18 Закону з обов'язковою перевіркою документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Причому згідно пункту 5 ст. 18 Закону, прийняття рішення про державну реєстрацію прав відбувається у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Як встановлено судом, державна реєстрація прав (рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. та рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р.) була вчинена державними реєстраторами на підставі незаконного рішення Виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 року та документів і відомостей які містять суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме щодо кадастрового номеру земельної ділянки на якій розміщено об'єкт нерухомості, правовстановлючих документів щодо права користування земельною ділянкою (договорів оренди), технічної інформації щодо площі об'єкту нерухомості та адреси (місцезнаходження) об'єкту нерухомості, що згідно ст. 24 Закону було підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17).

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018р. зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України ). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Крім того, в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 13.03.2017 р. № 5 щодо повноважень прокурора при зверненні до суду з позовами в інтересах держави зазначено наступне.

Якщо інтереси держави вимагатимуть захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво такого органу в судах здійснюється через прокурора.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом державного контролю та органу виконавчої влади функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 13 та ст. 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Рівненська місцева прокуратура інформувала Рівненську обласну державну адміністрацію (лист № 37-56-1579ВИХ-21 від 26.02.2021 р.) щодо виявлених фактів порушення законодавства, допущених при прийнятті рішення № 59 від 04.10.2016 р. виконавчим комітетом Заборольської сільської ради, державними реєстраторами при прийнятті рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33688862 від 02.02.2017 р. та рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34926614 від 25.04.2017 р., а також про наявні підстави для захисту інтересів держави Рівненською ОДА, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах та просила надати інформацію про вжиті заходи із вказаного питання (прийняті розпорядження, скеровані пропозиції, проекти додаткових угод, звернення до суду, тощо).

Рівненська обласна державна адміністрація листом № вих-2702/0/01-22/21 від 11.03.2021 р. у відповідь на листи Рівненської місцевої прокуратури № 37-56-910ВИХ-21 від 04.02.2021 р. та № 37-56-1579ВИХ-21 від 26.02.2021 р. повідомила, що Рівненська облдержадміністрація не заперечує щодо вжиття прокуратурою, за наявності підстав, заходів представницького характеру.

Крім того, Рівненська окружна прокуратура листом № 50-56-678ВИХ-21 від 06.04.2021 р., з врахуванням листа Рівненської ОДА № вих.-2702/0/01-22/21 від 11.03.2021 р., повідомила про заплановане пред'явлення до суду позову про визнання незаконними та скасування рішення № 59 від 04.10.2016 р., рішень про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. та № 34926614 від 25.04.2017 р.

Враховуючи зазначене, Рівненська обласна державна адміністрація, будучи безпосередньо обізнаною про рішення № 59 від 04.10.2016 р. Заборольської сільської ради та прийняття рішень державними реєстраторами про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які вносилися на підставі спірного рішення, не вчиняла належні дії щодо захисту інтересів держави щодо визнання незаконними та скасування вказаних рішень.

Крім того, прокурор зазначає про численні порушення з боку відповідача земельного законодавства. Як вбачається зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 42020181010000069 від 18.05.2020 р.: № 1 - невстановленою посадовою особою ТОВ «Гарпун», перебуваючи на земельних ділянках: кадастровий номер 5624684700:01:003:0010 площею 89,3234 га, що знаходиться на території Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області; кадастровий номер 5624680400:12:036:0075 площею 6,6480 гп, що знаходиться на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, що перебувають у їх оренді, заволоділи поверхневим шаром водного фонду в особливо великих розмірах. А саме здійснив зняття ґрунтового покриву (родючого шару землі). № 2 - службовими особами ТОВ «Гарпун» без отримання дозвільних документів здійснено самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні газопроводу - відводу до ГРС Костопіль 1-го класу (км 14,59, тиском Ру5,5МПа, діаметром Ду300мм) на території с. Боянівка Рівненського району.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 2 статі 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів (ч. 1 та ч. 2 ст. 173 ЗК України).

Статтею 4 Водного кодексу України встановлено, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (ст. 5 Водного кодексу України).

За змістом ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції 01.01.2017 р.) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі. 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частинами 1 та 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

У постанові від 30.06.2020 р. у справі № 922/3130/19 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, у якому зазначив, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду: від 03.09.2020 у справі №914/1201/19; від 20.08.2020 у справі №916/2464/19; від 14.07.2020 у справі №910/8387/19; від 23.06.2020 у справі №906/516/19; від 23.06.2020 у справі №905/633/19; від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що Виконавчий комітет Заборольської сільської ради Рівненського району прийняв рішення № 59 від 04.10.2016р. щодо присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за межами адміністративно-територіальної одиниці цієї територіальної громади з перевищенням виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", що є підставою для визнання такого акту органу місцевого самоврядування незаконним.

Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що оспорювані рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р. та рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р. прийняті державними реєстраторами на підставі незаконного рішення Виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 року та документів і відомостей які містять суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що є безумовною підставою для їх скасування.

При цьому суд виходить з того, що такі способи захисту цивільних прав визначені ст. 16 ЦК України, частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Щодо заяви відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності як на підставу для відмови у позові, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України у № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України у № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові від 17.10.2018 р. у справі № 362/44/17 Великої Палати Верховного Суду.

У позовній заяві прокурор зазначає, що про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру Рівненській окружній прокуратурі стало відомо лише 18.05.2020 р., а саме, з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020181010000069, зокрема, з моменту виявлення факту, що виконавчим комітетом Заборольської сільської ради присвоєно поштову адресу об'єкту нерухомості - Їдальня літ. «Г-1» - вул. Лісова, буд. 1А, с. Боянівка, Рівненського району, витребування та отримання відповідних документів на підставі яких вносились зміни до Державного реєстру речових прав нерухоме майно. Рівненській обласній державній адміністрації стало відомо про вказані порушення з листа Рівненської окружної прокуратури Рівненської місцевої прокуратури.

Жодних доказів на спростування твердження прокурора щодо періоду коли він довідався (мав об'єктивну можливість довідатись) про порушене право сторонами не подано і під час судового розгляду справи з наявних в ній матеріалів судом не встановлено.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Рівненської міської прокуратури, вих. № 37-56-1579ВИХ-21 від 26.02.2021 р., який адресований Рівненській обласній державній адміністрації щодо виявлених фактів порушення законодавства, допущених при прийнятті рішення № 59 від 04.10.2016 р. виконавчим комітетом Заборольської сільської ради, державними реєстраторами при прийнятті рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33688862 від 02.02.2017 р. та рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34926614 від 25.04.2017 р., а також про надання інформації про вжиті заходи із вказаного питання.

Тобто зібрані у справі докази свідчать що прокурор довідався про порушене право та про особу, яка його порушила, а також звернувся до суду з відповідним позовом в межах трирічного строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" про пропуск встановленого законодавством строку позовної давності судом визнається необґрунтованою.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 6 810,00 грн покладаються на відповідачів у справі у рівних частках.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради № 59 від 04.10.2016 р.

3. Скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33688862 від 02.02.2017 р.

4. Скасувати рішення державного реєстратора про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34926614 від 25.04.2017 р.

5. Стягнути з Олександрійської сільської ради (35350, Рівненська обл., Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято - Преображенська, 66, код ЄДРПОУ 04387119) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 3 405,00 грн (три тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) грн витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (35320, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Олександрія, вул. Приозерна, 3, код ЄДРПОУ 32005209) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) 3 405,00 грн (три тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) грн витрат по сплаті судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077).

Відповідач (боржник): Олександрійська сільська рада (35350, Рівненська обл., Рівненський район, с. Олександрія, вул. Свято - Преображенська, 66, код ЄДРПОУ 04387119).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарпун" (35320, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Олександрія, вул. Приозерна, 3, код ЄДРПОУ 32005209).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 серпня 2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк