"10" серпня 2022 р. м. Одеса № 916/1859/22
Суддя Господарського суду Одеської області Цісельський О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№1925/22 від 05.08.2022)
за позовом: Компанії «ОДЕССА С.р.л.» (вул. Мекеліно да Безоццо, 8, м. Мілан, Італія, 20155; адреса для листування: вул. Базарна, 45, кв. 46, м. Одеса, реєстровий номер 03451900967)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно» (вул. Дерибасівська, 19, кв. 8, м. Одеса, 65026)
про стягнення 3 994 505 доларів США,
Компанія «ОДЕССА С.р.л.» звернулась до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн Італьяно», в якому просить суд стягнути з відповідача суму неповернутої позики у розмірі 2 998 632 доларів США та суму процентів за користування позикою в сумі 995 873 доларів США.
При дослідженні матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги до позовної заяви, викладені у статті 162 та статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Положення п.2 ч.3 ст.162 ГПК України передбачає, що позовна заява, серед іншого, повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Так, позивач, зазначив ідентифікаційний номер відповідача - ТОВ «Дизайн Італьяно» як: « 343197815533», по зазначеному ж коду не можливо встановити зареєстровану юридичну особу оскільки за вказаним кодом відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи наведене, позивачем всупереч вищенаведених вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України, не зазначено вірний код ЄДРПОУ відповідача, що також унеможливлює суд перевірити правильність зазначення адреси його місцезнаходження.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
При цьому, поняття обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, означає те, що його зміст дозволяє суду зробити висновок про підстави стягнення заявленої суми та її розмір.
До того ж згідно ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що сума кредиту становила 10 000 000 доларів США, при цьому, на момент подання позовної заяви повного повернення боргу здійснено не було, а відповідач частково не виконує своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Однак, відповідних доказів оплати, з яких можливо встановити суму та обґрунтуваність позовних вимог, заявником до матеріалів позову не додано. Про неможливість подання таких доказів позивачем не зазначено у позові.
Поряд з цим, як встановлено судом, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що заявлено до стягнення та розрахунку відповідних процентів за користування позикою. Ті обставини, що у позовній заяві зазначена загальна сума заборгованості та загальна сума процентів за користування позикою, не свідчить про виконання заявником положень п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Адже, самого розрахунку вказаного основного боргу в розмірі 3 994 505 доларів США заявником у позові не наведено.
Також, згідно ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Проте, в порушення наведених вимог позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Додатково, положення п.8 ч.3 ст.162 ГПК України передбачають, що позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Так, позивач у позові не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява.
У позовній заяві, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позивачем не надано жодних належних обґрунтувань (та за наявності доказів) щодо орієнтовних судових витрат, які позивач вже поніс та/або витрат, які він очікує понести. Тобто, позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Окрім того, позивачем не подано суду належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Так, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481 грн.
Позовна заява містить майнову вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.04.2006 в розмірі 3 994 505 доларів США, що еквівалентно станом на день звернення до суду з позовом (05.08.2022) сумі 146 073 455,54 грн., тому на підставі п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає оплаті судовий збір у максимальному розмірі в сумі 868350,00 грн. (2481 х 350).
Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у визначеному порядку та розмірі.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст.172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом до подання позовної заяви зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
З зазначених вимог випливає обов'язок позивача надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів незалежно від того, чи є у наявності у відповідача дані документи.
Проте, як встановлено судом, заявником до позовної заяви не надано доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, згідно з ч.2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами 4 та 5 статті 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З 1 вересня 2021 року застосовуються нові вимоги до оформлення документів - набрав чинності ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» (далі ДСТУ 4163, Стандарт). Починаючи з 1 вересня 2021 року усі державні органи, органи місцевого самоврядування, установи, підприємства, організації та інші юридичні особи повинні застосовувати ДСТУ 4163.
При цьому, відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний цент проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 №144, відмітку про засвідчення копії документа складають із слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено, що долучені позивачем до позову копії документів взагалі не засвідчені.
Також з матеріалів заяви, поданих на розгляд суду, заявником надано: кредитний договір від 28.04.2006; додаткову угоду від 15.11.2006 до кредитного договору від 28.04.2006 - на російській мові без офіційного перекладу на українську мову, посвідченого нотаріусом; лист про сплату суми боргу та відсотків - на англійській мові без офіційного перекладу на українську мову, посвідченого нотаріусом.
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Приписами ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 10 ГПК України передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Частиною 1, частиною 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд зауважує, що докази надані до заяви повинні бути подані державною (українською) мовою.
Отже, позивач мав подати до суду прошитий та засвідчений нотаріально офіційний переклад на українську мову наступних документів: кредитний договір від 28.04.2006; додаткова угода від 15.11.2006 до кредитного договору від 28.04.2006; лист про сплату суми боргу та відсотків (складені на іноземній мові).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, у суду наявні підстави для залишення без руху позовної заяви Компанії «ОДЕССА С.р.л.» (вх. № 1925/22 від 05.08.2022).
Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Компанії «ОДЕССА С.р.л.» (вх. № 1925/22 від 05.08.2022) - залишити без руху.
2. Встановити Компанії «ОДЕССА С.р.л.» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Зобов'язати Компанію «ОДЕССА С.р.л.», у разі подання заяви про усунення недоліків позову, надати суду докази надсилання відповідачу заяви про усунення недоліків позовної заяви від 05.08.2022 за вх.№1925/22.
4. Роз'яснити Компанії «ОДЕССА С.р.л.», що за змістом ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набрала законної сили 10.08.2022 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Цісельський