вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2022 р. Справа № 911/3273/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів»
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
про стягнення 997432,32 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів»
про стягнення 1054273,55 грн штрафних санкцій
за відсутності представників учасників справи у зв'язку з неявкою.
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (далі - ТОВ «Агро Захід Львів») з позовною заявою від 04.11.2021 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт») про стягнення 997432,32 грн, з яких: 922443,50 грн основного боргу, 24066,65 грн 3% річних та 50922,17 грн інфляційних втрат. Крім того ТОВ «Агро Захід Львів» просить суд зазначити в рішенні суду, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг * Кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів», а також інфляційних збитків за формулою «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу * Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; Загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків» - до моменту виконання рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму 3% та інфляційних збитків з ДП «Укрспирт» на користь ТОВ «Агро Захід Львів».
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки зернових культур від 23.01.2020 № 26-20-02 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Лилак Т.Д.) від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.12.2021; установлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали на подання відзиву на позовну заяву.
ДП «Укрспирт» 22.12.2021 подало через систему «Електронний суд» зустрічну позовну заяву до ТОВ «Агро Захід Львів» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1054273,55 грн, з яких: 505055,86 грн пені та 549217,69 грн штрафу.
В обгрунтування зустрічних позовних вимог ДП «Укрспирт» посилається на допущення ТОВ «Агро Захід Львів» порушення вимог договору поставки зернових культур від 23.01.2020 № 26-20-02 в частині дотримання строків та обсягів поставки продукції.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області № 21-АР від 28.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3273/21 у зв'язку із перебуванням судді Лилака Т.Д. на лікарняному та у зв'язку із настанням строку розгляду справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022 справу № 911/3273/21 передано для розгляду судді Щоткіну О.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2022 справу прийнято до провадження суддею Щоткіним О.В. Крім того суд прийняв зустрічний позов ДП «Укрспирт» до ТОВ «Агро Захід Львів» про стягнення 1054273,55 грн штрафних санкцій до спільного розгляду з первісним позовом та призначив підготовче засідання на 21.02.2022.
Через канцелярію суду 11.02.2022 від ТОВ «Агро Захід Львів» надійшов відзив від 08.02.2022 на зустрічну позовну заяву, у якому відповідач за зустрічним позовом заперечує проти зустрічних позовних вимог.
Мотивуючи свої заперечення, ТОВ «Агро Захід Львів» зазначає, зокрема, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, на думку відповідача за зустрічним позовом, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
У відзиві ТОВ «Агро Захід Львів» також звернуло увагу на норми ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, які передбачають право суду зменшити належний до стягнення розмір неустойки, якщо такий є надмірним порівняно із збитками кредитора.
Крім того відповідач за зустрічним позовом зауважив на те, що позивач за зустрічним позовом взагалі не звертався до ТОВ «Агро Захід Львів» щодо здійснення останнім поставки товару, письмової заявки не надавав. Такі дії, на переконання відповідача за зустрічним позовом, свідчать про недобросовісність позивача за зустрічним позовом і створення ним таких умов, які взагалі унеможливили виконання укладеного між сторонами договору.
Через канцелярію суду 11.02.2022 від ТОВ «Агро Захід Львів» також надійшло клопотання від 08.02.2022 про долучення відомостей про фінансовий стан товариства.
На електронну адресу суду 18.02.2022 від ДП «Укрспирт» надійшов відзив від 18.02.2022 на позовну заяву, у якому відповідач за первісним позовом, зокрема, звертає увагу на некоректність розрахунків заявлених ТОВ «Агро Захід Львів» сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 підготовче засідання відкладено на 21.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану судове засідання у справі № 911/3273/21, призначене на 21.03.2022, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2022 призначено підготовче засідання на 29.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2022 відмовлено представнику ДП «Укрспирт» у задоволенні заяви від 07.04.2022 (вх. № 226/22 від 08.04.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 задоволено заяву представника ДП «Укрспирт» від 16.04.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановлено судове засідання, призначене у справі на 29.04.2022 об 11:50, провести у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2022 підготовче засідання відкладено на 30.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2022.
Ухвалою суду від 20.06.2022 відкладено розгляд справи на 04.07.2022.
Через підсистему «Електронний суд» 01.07.2022 від представника ДП «Укрспирт» надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник зазначив, що ДП «Укрспирт» підтримує позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі та просить провести зарахування зустрічних однорідних вимог ДП «Укрспирт» та ТОВ «Агро Захід Львів».
У судове засідання 04.07.2022 представники сторін не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники справи не з'явились у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце цього судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, явку учасників справи суд обов'язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Частиною 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 04.07.2022 суд закінчив розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, ухвалив рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ДП «Укрспирт» (покупець) та ТОВ «Агро Захід Львів» (постачальник) 23.01.2020 укладено договір № 26-20-02 поставки зернових культур (далі - договір № 26-20-02), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти, тощо (далі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію.
Пунктом 1.2 договору № 26-20-02 обумовлено, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору, та які після їх підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з розділом 2 договору № 26-20-02 ціна на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору і є його невід'ємними частинами (пункт 2.1). Ціна продукції може змінюватися протягом строку дії Договору відповідно до зміни ринкової кон'юнктури за погодженням сторін (пункт 2.2). Зміна ціни на продукцію по вже укладеним додатковим угодам не допускається. Загальна сума договору складається з загальної вартості продукції поставленої постачальником та прийнятої покупцем на умовах цього договору протягом строку його дії (пункт 3.3).
Відповідно до п. 3.1 договору № 26-20-02 асортимент (вид) продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору і є його невід'ємними частинами.
Постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію узгодженими партіями та згідно укладених сторонами додаткових угод до цього договору (пункт 4.1 договору № 26-20-02).
Пунктом 4.3 договору № 26-20-02 обумовлено, що місцем поставки та розвантаження продукції, визначеним покупцем за цим договором, є Струтинське МПД ДП «Укрспирт» за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, вул. Солтівського, 2.
За умовами п. 4.4 договору № 26-20-02 право власності на продукцію, що поставляється за цим договором, переходить під постачальника до покупця з моменту фактичного прийняття продукції покупцем у місці поставки, що вказане в п. 4.3 цього договору, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на відповідній товарно-транспортній накладній.
У розділі 5 договору № 26-20-02 сторони погодили порядок розрахунків. Так, оплата поставленої продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в цьому договорі (пункт 5.1). Оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів передбачених п. 4.6 цього договору та виконання постачальником умов п. 4.7 цього договору (пункт 5.2).
Відповідно до п. 6.1 договору № 26-20-02 приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється уповноваженими представниками обох сторін, згідно вимог чинного законодавства України.
Згідно із п. 9.1 договору № 26-20-02 останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.20.2020 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, що залишились не виконаними на момент припинення дії договору.
Сторони, керуючись пунктами 1.2, 2.1, 3.1 договору № 26-20-02, уклали ряд додаткових угод до цього договору, відповідно до пункту 1 яких погодили ціну, обсяг та період поставки продукції, а саме:
- додаткову угоду № 26 від 12.11.2020, відповідно до якої, зокрема, підлягає поставці 500 тонн кукурудзи за ціною 7100,00 грн за тонну з ПДВ у період з 12.11.2020 по 26.11.2020 за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, вул. Зарицького Олексія Бл., свщмч., 2;
- додаткову угоду № 27 від 03.12.2020, відповідно до якої, зокрема, підлягає поставці 500 тонн кукурудзи за ціною 7100,00 грн за тонну з ПДВ у період з 03.12.2020 по 16.12.2020 за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, вул. Зарицького Олексія Бл., свщмч., 2;
- додаткову угоду № 28 від 08.12.2020, відповідно до якої, зокрема, підлягає поставці 500 тонн кукурудзи за ціною 6900,00 грн за тонну з ПДВ у період з 08.12.2020 по 16.12.2020 за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, вул. Зарицького Олексія Бл., свщмч., 2;
- додаткову угоду № 29 від 18.12.2020, відповідно до якої, зокрема, підлягає поставці 500 тонн кукурудзи за ціною 6650,00 грн за тонну з ПДВ у період з 18.12.2020 по 31.12.2020 за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с. Струтин, вул. Зарицького Олексія Бл., свщмч., 2.
В рамках виконання договору № 26-20-02, у період з 23.01.2020 по 18.12.2020, постачальник передав, а покупець прийняв у власність товар на загальну суму 37000061,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 4 від 23.01.2020 на суму 233080,00 грн; № 12 від 04.02.2020 на суму 161315,00 грн; № 14 від 05.02.2020 на суму 165319,00 грн; № 15 від 05.02.2020 на суму 142800,00 грн; № 18 від 06.02.2020 на суму 157696,00 грн; № 20 від 07.02.2020 на суму 312235,00 грн; № 21 від 08.02.2020 на суму 317702,00 грн; № 22 від 11.02.2020 на суму 312158,00 грн; № 25 від 12.02.2020 на суму 314776,00 грн; № 26 від 13.02.2020 на суму 348502,00 грн; № 29 від 14.02.2020 на суму 167860,00 грн; № 37 від 25.02.2020 на суму 318087,00 грн; № 41 від 05.03.2020 на суму 315546,00 грн; № 42 від 06.03.2020 на суму 314776,00 грн; № 45 від 23.03.2020 на суму 78336,00 грн; № 49 від 02.04.2020 на суму 374072,00 грн; № 52 від 03.04.2020 на суму 373060,00 грн; № 54 від 04.04.2020 на суму 374992,00 грн; № 56 від 07.04.2020 на суму 369012,00 грн; № 58 від 08.04.2020 на суму 368460,00 грн; № 59 від 09.04.2020 на суму 382345,00 грн; № 65 від 16.04.2020 на суму 215540,00 грн; № 73 від 27.04.2020 на суму 196768,00 грн; № 84 від 13.05.2020 на суму 203021,00 грн; № 85 від 15.05.2020 на суму 136285,00 грн; № 86 від 15.05.2020 на суму 355240,00 грн; № 87 від 16.05.2020 на суму 170290,50 грн; № 88 від 19.05.2020 на суму 299600,00 грн; № 91 від 21.05.2020 на суму 136425,00 грн; № 93 від 22.05.2020 на суму 149960,50 грн; № 97 від 29.05.2020 на суму 203888,50 грн; № 113 від 15.07.2020 на суму 356120,00 грн; № 115 від 16.07.2020 на суму 818032,00 грн; № 117 від 17.07.2020 на суму 204856,00 грн; № 118 від 18.07.2020 на суму 594384,00 грн; № 121 від 21.07.2020 на суму 580464,00 грн; № 122 від 22.07.2020 на суму 342490,00 грн; № 130 від 07.08.2020 на суму 237048,00 грн; № 135 від 11.08.2020 на суму 486293,50 грн; № 143 від 15.08.2020 на суму 249543,00 грн; № 150 від 19.08.2020 на суму 462560,00 грн; № 158 від 21.08.2020 на суму 895216,00 грн; № 161 від 22.08.2020 на суму 440160,00 грн; № 172 від 28.08.2020 на суму 232792,00 грн; № 175 від 30.08.2020 на суму 240576,00 грн; № 182 від 02.09.2020 на суму 448920,00 грн; № 187 від 04.09.2020 на суму 704178,00 грн; № 198 від 11.09.2020 на суму 738100,00 грн; № 201 від 12.09.2020 на суму 764452,00 грн; № 206 від 18.09.2020 на суму 978642,00 грн; № 208 від 19.09.2020 на суму 521640,00 грн; № 215 від 23.09.2020 на суму 253630,00 грн; № 217 від 24.09.2020 на суму 224640,00 грн; № 220 від 25.09.2020 на суму 647460,00 грн; № 221 від 26.09.2020 на суму 350392,50 грн; № 224 від 27.09.2020 на суму 247185,00 грн; № 226 від 28.09.2020 на суму 584099,50 грн; № 241 від 02.10.2020 на суму 549644,00 грн; № 247 від 03.10.2020 на суму 769255,00 грн; № 251 від 05.10.2020 на суму 519915,00 грн; № 252 від 06.10.2020 на суму 246942,50 грн; № 259 від 07.10.2020 на суму 289344,00 грн; № 266 від 09.10.2020 на суму 222600,00 грн; № 269 від 11.10.2020 на суму 338520,00 грн; № 271 від 12.10.2020 на суму 282240,00 грн; № 275 від 13.10.2020 на суму 1249430,00 грн; № 282 від 15.10.2020 на суму 284060,00 грн; № 288 від 17.10.2020 на суму 242900,00 грн; № 294 від 19.10.2020 на суму 566860,00 грн; № 297 від 20.10.2020 на суму 446880,00 грн; № 305 від 22.10.2020 на суму 585576,00 грн; № 310 від 23.10.2020 на суму 505152,00 грн; № 312 від 24.10.2020 на суму 789120,00 грн; № 323 від 28.10.2020 на суму 231696,00 грн; № 326 від 01.11.2020 на суму 841104,00 грн; № 341 від 05.11.2020 на суму 577185,00 грн; № 345 від 06.11.2020 на суму 313674,00 грн; № 347 від 07.11.2020 на суму 287040,00 грн; № 350 від 08.11.2020 на суму 282348,00 грн; № 365 від 13.11.2020 на суму 761830,00 грн; № 367 від 14.11.2020 на суму 734424,00 грн; № 371 від 16.11.2020 на суму 170826,00 грн; № 373 від 17.11.2020 на суму 238986,00 грн; № 375 від 19.11.2020 на суму 221946,00 грн; № 379 від 20.11.2020 на суму 272782,00 грн; № 397 від 03.12.2020 на суму 257304,00 грн; № 399 від 04.12.2020 на суму 246086,00 грн; № 404 від 08.12.2020 на суму 565041,00 грн; № 406 від 11.12.2020 на суму 835314,00 грн; № 409 від 14.12.2020 на суму 872160,00 грн; № 411 від 18.12.2020 на суму 828856,00 грн.
Також у матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних за вказаний період, які підписані представниками сторін.
У період з 25.02.2020 по 29.01.2021 покупець перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в загальному розмірі 31237076,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Агро Захід Львів», а саме: 25.02.2020 - 175000,00 грн; 26.02.2020 - 170000,00 грн; 27.02.2020 - 250000,00 грн; 28.02.2020 - 400000,00 грн; 02.03.2020 - 200000,00 грн; 03.03.2020 - 200000,00 грн; 03.03.2020 - 100000,00 грн; 04.03.2020 - 380000,00 грн; 11.03.2020 - 400000,00 грн; 13.03.2020 - 400000,00 грн; 26.03.2020 - 300000,00 грн; 03.04.2020 - 290000,00 грн; 06.04.2020 - 2076,00 грн; 07.04.2020 - 200000,00 грн; 09.04.2020 - 500000,00 грн; 10.04.2020 - 750000,00 грн; 13.04.2020 - 700000,00 грн; 21.04.2020 - 300000,00 грн; 22.04.2020 - 200000,00 грн; 19.05.2020 - 300000,00 грн; 21.05.2020 - 400000,00 грн; 27.05.2020 - 300000,00 грн; 01.06.2020 - 300000,00 грн; 15.06.2020 - 200000,00 грн; 17.07.2020 - 800000,00 грн; 20.07.2020 - 500000,00 грн; 27.07.2020 - 100000,00 грн; 30.07.2020 - 600000,00 грн; 12.08.2020 - 600000,00 грн; 20.08.2020 - 750000,00 грн; 26.08.2020 - 500000,00 грн; 28.08.2020 - 1050000,00 грн; 03.09.2020 - 700000,00 грн; 08.09.2020 - 1000000,00 грн; 15.09.2020 - 1000000,00 грн; 06.10.2020 - 1000000,00 грн; 09.10.2020 - 1100000,00 грн; 15.10.2020 - 2000000,00 грн; 21.10.2020 - 1500000,00 грн; 26.10.2020 - 1000000,00 грн; 29.10.2020 - 2000000,00 грн; 06.11.2020 - 600000,00 грн; 09.11.2020 - 750000,00 грн; 25.11.2020 - 600000,00 грн; 03.12.2020 - 1000000,00 грн; 08.12.2020 - 870000,00 грн; 14.12.2020 - 700000,00 грн; 15.12.2020 - 600000,00 грн; 18.12.2020 - 600000,00 грн; 22.12.2020 - 800000,00 грн; 28.12.2020 - 200000,00 грн; 29.12.2020 - 600000,00 грн; 29.01.2021 - 300000,00 грн.
Зазначені оплати покупець здійснив на підставі договору № 26-20-02 від 23.01.2020, про що свідчить зміст графи «призначення платежу».
Звертаючись із позовом до суду, позивач за первісним позовом стверджує про те, що постачальник поставив за договором № 26-20-02 від 23.01.2020 товар на загальну суму 5670000,00 грн, з яких оплачено 3604761,00 грн. За розрахунком позивача за первісним позовом, сума основного боргу становить 922443,50 грн. Також позивач за первісним позовом нарахував та заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом 24066,65 грн 3% річних та 50922,17 грн інфляційних втрат за прострочення оплати вартості поставленого товару.
У відзиві на первісну позовну заяву відповідач за первісним позовом зазначив, що за даними бухгалтерського обліку ДП «Укрспирт» ТОВ «Агро Захід Львів» за договором № 26-20-02 від 23.01.2020 здійснило поставку товару на 37000061,50 грн, а ДП «Укрспирт» сплатило 36077618,00 грн за поставлений товар, заборгованість становить 922443,50 грн.
Водночас, посилаючись на прострочення ТОВ «Агро Захід Львів» поставок товару за додатковими угодами № 26 від 12.11.2020, № 27 від 03.12.2020, № 28 від 08.12.2020, № 29 від 18.12.2020, укладених до договору № 26-20-02, відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічний позов про стягнення з ТОВ «Агро Захід Львів» 505055,86 грн пені та 549217,69 грн штрафу.
Відповідач за зустрічним позовом вважає, що штраф є нерозумним, несправедливим, суттєво порушує баланс інтересів, розрахунок суми штрафних санкцій є помилковим, а зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. ТОВ «Агро Захід Львів» посилається на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу, що, на його переконання, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.
Також відповідач за зустрічним позовом стверджував про недобросовісність покупця та безпідставність нарахування штрафних санкцій, з огляду на що просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами, суд виходить із такого.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням умов договору поставки зернових культур № 26-20-02 від 23.01.2020.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить ст. 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17 та від 20.05.2020 № 918/535/19.
На підставі наявних у матеріалах справи первинних документів (видаткових накладних та банківських виписок) суд установив, що заборгованість за договором № 26-20-02 становить 5762985,50 грн, тобто у більшому розмірі ніж заявив до стягнення позивач за первісним позовом.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ДП «Укрспирт» основної заборгованості підлягають задоволенню у розмірі визначеному ТОВ «Агро Захід Львів» - 922443,50 грн.
З підстав порушення строків виконання грошового зобов'язання позивач за первісним позовом заявив до стягнення з відповідача за первісним позовом 24066,65 грн 3% річних та 50922,17 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Із долучених до позовної заяви ТОВ «Агро Захід Львів» розрахунків інфляційних втрат та 3% річних суд установив, що відповідні нарахування позивач за первісним позовом здійснив на прострочену, на його думку, заборгованість за такими видатковими накладними:
- № 4 від 23.01.2020 на суму 233080,00 грн за період прострочення з 20.02.2020 по 25.02.2020 нараховано 114,63 грн 3% річних;
- № 41 від 05.03.2020 на суму 102076,00 грн за період прострочення з 03.04.2020 по 06.04.2020 нараховано 33,47 грн 3% річних;
- № 42 від 06.03.2020 на суму 214776,00 грн за період прострочення з 07.04.2020 по 09.04.2020 нараховано 52,81 грн 3% річних;
- № 59 від 09.04.2020 на суму 85053,00 грн за період прострочення з 12.05.2020 по 19.05.2020 нараховано 255,16 грн інфляційних втрат та 55,77 грн 3% річних;
- № 65 від 16.04.2020 на суму 593,00 грн за період прострочення з 19.05.2020 по 21.05.2020 нараховано 0,15 грн 3% річних;
- № 88 від 19.05.2020 на суму 161791,50 грн за період прострочення з 17.06.2020 по 17.07.2020 нараховано -970,78 грн інфляційних втрат та 411,12 грн 3% річних;
- № 91 від 21.05.2020 на суму 136425,00 грн за період прострочення з 19.06.2020 по 17.07.2020 нараховано -818,55 грн інфляційних втрат та 324,29 грн 3% річних;
- № 93 від 22.05.2020 на суму 149960,50 грн за період прострочення з 22.06.2020 по 17.07.2020 нараховано -899,76 грн інфляційних втрат та 319,59 грн 3% річних;
- № 97 від 29.05.2020 на суму 203888,50 грн за період прострочення з 30.06.2020 по 17.07.2020 нараховано -1223,33 грн інфляційних втрат та 300,82 грн 3% річних;
- № 117 від 17.07.2020 на суму 25463,50 грн за період прострочення з 14.08.2020 по 20.08.2020 нараховано -50,93 грн інфляційних втрат та 14,61 грн 3% річних;
- № 122 від 22.07.2020 на суму 198417,50 грн за період прострочення з 19.08.2020 по 26.08.2020 нараховано 130,11 грн 3% річних;
- № 409 від 14.12.2020 на суму 440542,00 грн за період прострочення з 15.01.2021 по 29.01.2021 нараховано 5727,05 грн інфляційних втрат та 543,13 грн 3% річних; на суму 93587,50 грн за період прострочення з 29.01.2021 по 03.11.2021 нараховано 5749,71 грн інфляційних втрат та 2146,10 грн 3% річних;
- № 411 від 18.12.2020 на суму 828856,00 грн за період прострочення з 20.01.2021 по 03.11.2021 нараховано 50922,17 грн інфляційних втрат та 19620,04 грн 3% річних.
Слід зазначити, що з огляду на вимоги статті 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Під час дослідження матеріалів справи та оцінки здійснених позивачем за первісним позовом розрахунків інфляційних втрат і 3% річних суд установив, що сума оплат, наведених на ст. 3-9 позовної заяви ТОВ «Агро Захід Львів» у графі таблиці «фактично сплачено», становить загалом 36077618,00 грн. Така ж загальна сума сплати покупцем вартості поставленого за договором № 26-20-02 товару становить за даними бухгалтерського обліку ДП «Укрспирт», про що останнє зазначило у відзиві на первісний позов.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують перерахування покупцем на рахунок постачальника 36077618,00 грн за договором № 26-20-02, суд під час перевірки розрахунків позивача за первісним позовом не бере до уваги відомості, зазначені у таблиці на ст. 3-9 позовної заяви ТОВ «Агро Захід Львів», а також в оборотно-сальдовій відомості, яку долучив до свого відзиву відповідач за первісним позовом, в частині тих часткових оплат, які не підтверджуються долученими до матеріалів справи первинними документами - банківськими виписками.
Таким чином, суд вирішив самостійно здійснити перерахунок інфляційних втрат і 3% річних лише на підставі наявних у матеріалах первинних документів.
Оцінивши надані позивачем за первісним позовом банківські виписки на підтвердження здійснення відповідачем за первісним позовом часткових оплат за поставлений товар, суд установив, що у графі «призначення платежу» відсутні посилання на конкретні видаткові накладні, що дало б змогу кореспондувати їх із спірними видатковими накладними, натомість зазначено «оплата по договору № 26-20-02 від 23.01.20».
Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості - платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.
Умовами договору № 26-20-02 сторони не передбачили порядку зарахування сплачених покупцем коштів у разі наявності/відсутності цільового призначення платежу, тому при вирішенні питання, за яку партію товару мають бути віднесені платежі, що здійснені покупцем у період з 24.02.2020 по 29.01.2021 в загальній сумі 31237076,00 грн, суд виходить з принципу послідовності, в якій мала бути здійснена оплата за поставлений товар в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, за наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
Також, досліджуючи розрахунок позивача за первісним позовом в частині визначення періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд установив, що ТОВ «Агро Захід Львів» неправильно визначило дати виникнення прострочення в оплаті за вказаними в розрахунках видатковими накладними.
За умовами пункту 5.2 договору № 26-20-02 оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів передбачених п. 4.6 цього договору та виконання постачальником умов п. 4.7 цього договору.
Частиною 1 ст. 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови пункту 5.2 договору № 26-20-02, строк оплати за поставлену продукцію спливає через 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, у зв'язку з чим прострочення в оплаті настає з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано.
Натомість позивач за первісним позовом здійснив розрахунки за вказані вище періоди включно із двадцятим банківським днем, в який покупець мав обов'язок здійснити платіж та коли відповідне прострочення ще не настало.
Виходячи із правильного визначення моменту виникнення прострочення заборгованості щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням здійснених покупцем часткових оплат (за наявними у матеріалах справи банківськими виписками), які суд зараховував в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, виключаючи дні фактичної сплати заборгованості, суд, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем за первісним позовом періодів, таким чином:
- за видатковою накладною № 4 від 23.01.2020 за період прострочення з 21.02.2020 по 24.02.2020 від суми боргу в розмірі 233080,00 грн 3% річних становлять 76,42 грн; за 25.02.2020 нараховані на суму боргу в розмірі 58080,00 грн 3% річних становлять 4,76 грн;
- за видатковою накладною № 41 від 05.03.2020 за період прострочення з 04.04.2020 по 05.04.2020 від суми боргу в розмірі 2076,00 грн 3% річних становлять 0,34 грн;
- за видатковою накладною № 42 від 06.03.2020 за період прострочення з 07.04.2020 по 08.04.2020 від суми боргу в розмірі 114776,00 грн 3% річних становлять 18,82 грн;
- за видатковою накладною № 59 від 09.04.2020 установлено відсутність прострочення в оплаті;
- за видатковою накладною № 65 від 16.04.2020 установлено відсутність прострочення в оплаті;
- за видатковою накладною № 88 від 19.05.2020 за період прострочення з 18.06.2020 по 16.07.2020 від суми боргу в розмірі 61797,50 грн інфляційні втрати становлять -370,78 грн, 3% річних - 146,90 грн;
- за видатковою накладною № 91 від 21.05.2020 за період прострочення з 20.06.2020 по 16.07.2020 від суми боргу в розмірі 136425,00 грн інфляційні втрати становлять -818,55 грн, 3% річних - 301,92 грн;
- за видатковою накладною № 93 від 22.05.2020 за період прострочення з 23.06.2020 по 16.07.2020 від суми боргу в розмірі 149960,50 грн інфляційні втрати становлять -899,00 грн, 3% річних - 295,00 грн;
- за видатковою накладною № 97 від 29.05.2020 за період прострочення з 01.07.2020 по 16.07.2020 від суми боргу в розмірі 203888,50 грн інфляційні втрати становлять -1223,33 грн, 3% річних - 267,39 грн;
- за видатковою накладною № 117 від 17.07.2020 установлено відсутність прострочення в оплаті;
- за видатковою накладною № 122 від 22.07.2020 за період прострочення з 20.08.2020 по 25.08.2020 від суми боргу в розмірі 104033,50 грн 3% річних становлять 51,16 грн;
- за видатковою накладною № 409 від 14.12.2020 за період прострочення з 16.01.2021 по 03.11.2021 від суми боргу в розмірі 93587,50 грн інфляційні втрати становлять 6643,74 грн; за період прострочення з 16.01.2021 по 29.01.2021 від суми боргу в розмірі 440542,00 грн 3% річних становлять 506,93 грн; від суми боргу в розмірі 93587,50 грн за період прострочення з 29.01.2021 по 03.11.2021 3% річних становлять 2146,10 грн;
- № 411 від 18.12.2020 за період прострочення з 21.01.2021 по 03.11.2021 від суми боргу в розмірі 828856,00 грн інфляційні втрати становлять 58840,17 грн, 3% річних - 19551,92 грн.
Під час перерахунку інфляційних втрат суд врахував, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідні роз'яснення щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Таким чином, здійснивши відповідний перерахунок на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд установив, що у зв'язку із простроченням ДП «Укрспирт» оплати вартості поставленого ТОВ «Агро Захід Львів» товару інфляційні втрати складають загалом 62172,25 грн, 3% річних - 23367,66 грн.
За цих обставин вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, вимоги про стягнення інфляційних втрат - у повному обсязі з огляду на норму ч. 2 ст. 237 ГПК України, яка визначає, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що первісний позов підлягає задоволенню частково та з ДП «Укрспирт» на користь ТОВ «Агро Захід Львів» підлягають до стягнення 922443,50 грн основного боргу, 23367,66 грн 3% річних та 50922,17 грн інфляційних втрат.
Щодо зустрічних позовних вимог ДП «Укрспирт» про стягнення з ТОВ «Агро Захід Львів» 505055,86 грн пені та 549217,69 грн штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Як установлено судом, сторони домовились про те, що постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію в обсязі, за ціною та у строки, відповідно до умов укладених сторонами додаткових угод: № 26 від 12.11.2020, № 27 від 03.12.2020, № 28 від 08.12.2020, № 29 від 18.12.2020.
Так, постачальник за вказаними додатковими угодами зобов'язався поставити покупцеві 2000 тонн кукурудзи за загальний період з 12.11.2020 по 31.12.2020 за цінами за тонну: 7100,00 грн з ПДВ, 6900,00 грн з ПДВ та 6650,00 грн з ПДВ.
За твердженнями позивача за зустрічним позовом, видаткові накладні на підтвердження обсягів поставки продукції за додатковими угодами №№ 26, 27, 28, 29 ТОВ «Агро Захід Львів» надало до первинного позову.
Як зазначав позивач за зустрічним позовом та підтверджується матеріалами справи, у видаткових накладних не вказано реквізити додаткової угоди, на виконання якої постачальник здійснив поставку кукурудзи.
Віднесення видаткової накладної до конкретної додаткової угоди позивач за зустрічним позовом здійснив з урахуванням ціни продукції та періоду поставки, оскільки у додаткових угодах визначено ціну продукції та періоди поставки.
Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву проти вказаного заперечень не висловив.
За розрахунками позивача за зустрічним позовом, за додатковою угодою № 26 не поставлено продукції у кількості 160,86 тонн на суму 1142106,00 грн з ПДВ, за додатковою угодою № 27 - 347,21 тонни на суму 2465191,00 грн з ПДВ, за додатковою угодою № 28 - 252,54 тонни на суму 1742526,00 грн з ПДВ, за додатковою угодою № 29 - 375,36 тонн на суму 2496144,00 грн.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ «Агро Захід Львів» на підставі положень пункту 7.3. договору № 26-20-02 від 23.01.2020 зобов'язане сплатити ДП «Укрспирт» 505055,86 грн неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за додатковими угодами №№ 26, 27, 28, 29, а також штраф у розмірі 549217,69 грн на підставі абзацу 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення терміну поставки 1135,97 тонн зерна загальною вартістю 7845967,00 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно із ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому наведені санкції є самостійними видами відповідальності і їх одночасне нарахування передбачено відповідною нормою законодавства.
Суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 910/12876/19.
Згідно із п. 2 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.3. договору № 26-20-02 за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від вартості несвоєчасно поставленої або непоставленої Продукції за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 231 Господарського кодексу України та умовами договору № 26-20-02 (п. 7.3) передбачено право покупця вимагати від продавця оплати неустойки (пеня, штраф). Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у покупця є право вимагати від продавця передання кількості товару, якої не вистачає.
Отже покупець має право як зобов'язати продавця виконати свій обов'язок в натурі, так і одночасно або окремо застосувати до порушника матеріальну відповідальність у вигляді неустойки.
Дослідивши умови додаткових угод №№ 26, 27, 28, 29 в сукупності з наявними у матеріалах справи видатковими накладними, зокрема, беручи до уваги періоди поставок та ціну за тонну кукурудзи, зазначених у цих накладних, суд установив таке.
На підставі додаткової угоди № 26 постачальник у період з 12.11.2020 по 26.11.2020 поставив покупцю 338,14 тонн кукурудзи за ціною 7100,00 грн з ПДВ (5916,67 грн без ПДВ) за тонну відповідно до видаткових накладних №№ 365, 367, 371, 373, 375, 379. Таким чином, постачальник не поставив покупцю 161,86 тонн кукурудзи на суму 1149206,00 грн з ПДВ.
На підставі додаткової угоди № 27 постачальник у період з 03.12.2020 по 04.12.2020 поставив покупцю 70,9 тонн кукурудзи за ціною 7100,00 грн з ПДВ (5916,67 грн без ПДВ) за тонну відповідно до видаткових накладних № 397 та № 399. Таким чином, постачальник не поставив покупцю 429,1 тонни кукурудзи на суму 3046610,00 грн з ПДВ.
На підставі додаткової угоди № 28 постачальник у період з 08.12.2020 по 14.12.2020 поставив покупцю 329,35 тонн кукурудзи за ціною 6900,00 грн з ПДВ (5750,00 грн без ПДВ) за тонну відповідно до видаткових накладних №№ 404, 406, 409. Таким чином, постачальник не поставив покупцю 170,65 тонн кукурудзи на суму 1177468,00 грн.
На підставі додаткової угоди № 29 постачальник 18.12.2020 поставив покупцю 124,64 тонни кукурудзи за ціною 6650,00 грн з ПДВ (5541,67 грн без ПДВ) за тонну відповідно до видаткової накладної № 411. Таким чином, постачальник не поставив покупцю 375,36 тонн кукурудзи на суму 2496144,00 грн з ПДВ.
Суд також установив, що ДП «Укрспирт» належить до державного сектора економіки, про що свідчать положення Статуту, затвердженого наказом Мінекономіки № 543 від 15.03.2021, відповідно до яких Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Уповноважений орган управління) і є державним комерційним підприємством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»), державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, зазначених в абзаці третьому цього пункту, з віднесенням Підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.
Оскільки ДП «Укрспирт» належить до державного сектора економіки, а ТОВ «Агро Захід Львів» порушено умови договору № 26-20-02 в частині поставки частини продукції, обсяг якої визначений додатковими угодами до цього договору, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені та 7% штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.3 Договору є обгрунтованими.
Також, зважаючи на те, що пунктом 7.3 договору № 26-20-02 передбачений інший розмір пені, покупець нарахував постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ сумі 505055,86 грн на підставі п. 7.3 договору, а також 7% штрафу в сумі 549217,69 грн за прострочення поставки продукції понад 30 днів на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Під час перевірки розрахунку штрафних санкцій ДП «Укрспирт» суд установив, що позивач за зустрічним позовом припустився помилок під час визначення обсягу та вартості непоставленої продукції. Зокрема, суд установив, що за додатковими угодами № 26 та № 27 обсяг та вартість непоставленої продукції є у більшому розмірі ніж вказав позивач за зустрічним позовом, а за додатковою угодою № 28 - у меншому.
Зважаючи на це, суд здійснив власний перерахунок штрафних санкцій, не виходячи при цьому за межі визначеної позивачем за зустрічним позовом вартості непоставленої продукції, від якої обчислювались штрафні санкції за додатковими угодами № 26 та № 27, а також зазначеного позивачем за зустрічним позовом максимального розміру штрафних санкцій за кожною додатковою угодою окремо. Суд здійснив перерахунок таким чином:
- за додатковою угодою № 26 пеня за прострочення поставки 160,86 тонн кукурудзи вартістю 1142106,00 грн, нарахована за період з 27.11.2020 по 27.05.2021, становить 73559,53 грн, проте до стягнення з відповідача за зустрічним позовом за вказаний період підлягає пеня в розмірі заявленому позивачем в сумі 64198,00 грн, виходити за межі якого суд не вправі; 7% штрафу від вартості непоставленої продукції становить 79947,42 грн;
- за додатковою угодою № 27 пеня за прострочення поставки 347,21 тонни кукурудзи вартістю 2465191,00 грн, нарахована за період із 17.12.2020 по 17.06.2021, становить 163885,10 грн, проте до стягнення з відповідача за зустрічним позовом за вказаний період підлягає пеня в розмірі заявленому позивачем в сумі 159843,80 грн, виходити за межі якого суд не вправі; 7% штрафу від вартості непоставленої продукції становить 172563,37 грн;
- за додатковою угодою № 28 пеня за прострочення поставки 170,65 тонн кукурудзи вартістю 1177485,00 грн, нарахована за період з 17.12.2020 по 17.06.2021, становить 78278,82 грн, 7% штрафу від вартості непоставленої продукції - 82423,95 грн;
- за додатковою угодою № 29 пеня за прострочення поставки 375,36 тонн кукурудзи вартістю 2496144,00 грн, нарахована за період з 01.01.2021 по 01.07.2021, становить 168028,10 грн, 7% штрафу від вартості непоставленої продукції - 174730,08 грн.
Підсумувавши викладене, суд дійшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з ТОВ «Агро Захід Львів» на користь ДП «Укрспирт» підлягають до стягнення 470348,72 грн пені та 509664,82 грн штрафу.
Слід зазначити, що відповідач за зустрічним позовом посилався у своєму відзиві на норми, які регулюють питання зменшення неустойки, однак по суті відповідного клопотання не заявив, натомість просив суд відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.
Водночас, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення з власної ініціативи розміру заявлених позивачем за зустрічним позовом до стягнення пені та штрафу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Відповідач за зустрічним позовом не надав до матеріалів справи належних і достатніх доказів, які б могли свідчити про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, зокрема, щодо неможливості здійснення ним вчасної поставки продукції позивачу за зустрічним позовом.
Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження намагань відповідача за зустрічним позовом виконати зобов'язання за договором вчасно.
Водночас суд звертає увагу на те, що ТОВ «Агро Захід Львів» надало до справи оборотно-сальдові відомості за грудень 2021 року, однак прострочення поставок відбувалось у 2020 році.
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу та пені.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлений до стягнення розмір пені та штрафу не є надмірним порівняно із вартістю недопоставленої продукції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення за зустрічним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково та з ДП «Укрспирт» на користь ТОВ «Агро Захід Львів» підлягають до стягнення 922443,50 грн основного боргу, 50922,17 грн інфляційних втрат та 23367,66 грн 3% річних. Зустрічний позов підлягає задоволенню частково, з огляду на що з ТОВ «Агро Захід Львів» на користь ДП «Укрспирт» підлягають до стягнення 470348,72 грн пені та 509664,82 грн штрафу.
Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Аналіз цієї норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 ЦК України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 та частини першої статті 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов'язковому виконанню, тобто, буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов'язання з такої сплати.
До того ж, зазначена норма ГПК України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.
Виходячи із зазначеного висновку в контексті цієї справи суд наголошує на універсальності приписів частини одинадцятої статті 238 ГПК України, адже можливість їх застосування судом не ставиться у залежність від тотожності правової природи вимог про стягнення грошових сум за первісним і зустрічним позовами, а їх безспірність презюмується у разі судового вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 та від 22.04.2021 у справі № 904/1583/20
Таким чином, суд вирішив провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами згідно з частиною одинадцятою статті 238 ГПК України, стягнувши різницю між ними з ДП «Укрспирт» на користь ТОВ «Агро Захід Львів» у розмірі 16719,79 грн заборгованості.
Водночас позивач за первісним позовом просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно із ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Господарський суд зазначає, що положеннями частини десятої статті 238 ГПК України встановлено право, а не обов'язок суду, зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Також суд звертає увагу, що вказаною процесуальною нормою права можливості нарахування збитків від інфляції на суму боргу не встановлено, оскільки інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків або пені не належать. Отже є неможливим застосування механізму нарахування, визначеного ч. 10 ст. 238 ГПК України, до інфляційних втрат.
Водночас, виходячи із принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, суд не вважає за доцільне зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення відповідачем за первісним позовом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, виходячи з такого.
Так, відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Як вже зазначалось, використання судом повноважень згідно із ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та залежить від фактичних обставин справи.
Зокрема, із застосуванням судом механізму зарахування стягнутих за первісним та зустрічним позовами сум і стягнення різниці між ними, розмір заборгованості, на яку орган (особа), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, буде нараховувати відповідні відсотки, зміниться у разі набрання законної сили цим рішенням.
Також, цілком імовірно, що відповідач за первісним позовом після ухвалення рішення у цій справ та до моменту набрання ним законної сили може здійснити часткові оплати спірної заборгованості, внаслідок чого сума боргу, на яку слід нараховувати відсотки, зменшиться.
Варто зауважити, що саме на суд, а не на орган (особу), що здійснює примусове виконання рішення суду, покладено обов'язок встановлення правильності суми простроченої заборгованості і здійснених на неї нарахувань, пов'язаних із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.
Таким чином, у разі задоволення клопотання позивача за первісним позовом про нарахування відсотків до моменту виконання рішення, є значна ймовірність того, що під час виконання рішення суду у цій частині, у стягувача виникнуть труднощі з його виконанням.
Водночас поведінка відповідача за первісним позовом у спірних правовідносинах, а також наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що ДП «Укрспирт» не ухиляється від виконання грошового зобов'язання, а лише допустив прострочення його виконання.
Також суд враховує, що судове рішення не може ухвалюватись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, а також не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя.
Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України в даному випадку не є доцільним.
Водночас відмова у задоволенні цього клопотання у жодному разі не позбавляє ТОВ «Агро Захід Львів» права звернутись до господарського суду з окремим позовом про стягнення не лише 3% річних, а й інфляційних втрат, нарахованих за період, не охоплений цим рішенням, зокрема, до фактичного погашення спірної заборгованості.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується ч. 11 ст. 129 ГПК України, яка визначає, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на це, ДП «Укрспирт» зобов'язане сплатити на користь ТОВ «Агро Захід Львів» 250,80 грн судового збору.
Також, відповідно до змісту позовної заяви, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати.
У первісній позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за первісним позовом поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, 311918,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на дату ухвалення рішення у цій справі, позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, отже підстави для вирішення судом питання щодо розподілу таких витрат наразі відсутні.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 43183899) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) в частині стягнення 992443 грн 50 коп. основного боргу, 50922 грн 17 коп. інфляційних втрат, 23367 грн 66 коп. 3% річних та 14951 грн 00 коп. судового збору.
2. Відмовити у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 43183899) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) в частині стягнення 698 грн 99 коп. 3% річних.
3. Задовольнити зустрічний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 43183899) в частині стягнення 470348 грн 72 коп. пені, 509664 грн 82 коп. штрафу та 14700 грн 20 коп. судового збору.
4. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 43183899) в частині стягнення 34707 грн 14 коп. пені та 39552 грн 87 коп. штрафу.
5. Провести зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнути різницю між ними.
6. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16; код ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Захід Львів» (79000, Львівська обл., м. Львів, вул. Промислова, буд. 50/52; код ЄДРПОУ 43183899) 16719 (шістнадцять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн 79 коп. заборгованості та 250 (двісті п'ятдесят) грн 80 коп. судового збору.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.08.2022.
Суддя О.В. Щоткін