ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 910/20847/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Кравченко Романа Володимировича
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 150900 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Фізична особа-підприємець Кравченко Роман Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 150900 грн. заборгованості за поставлений за договором від 13.09.2021 № 53-123-13-21-07132 товар. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що порушення строків оплати товару спричинено настанням кризової економічної ситуації та відповідач здійснює всі можливі заходи для погашення заборгованості перед своїми контрагентами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.09.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір на постачання товару № 53-123-13-21-07132, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і оплатити товар - код CPV 37410000-5 по ДК 021:2015 Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (спорядження водолазне в асортименті), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Загальна вартість товару є твердою та складає 150900 грн. без ПДВ (пункт 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Згідно з пунктом 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
У пункті 13.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця, і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.
До вказаного договору сторонами складено та підписано специфікацію № 1 на загальну суму 150900 грн. без ПДВ.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 150900 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 15.09.2021 № 41, скріпленою зі сторони відповідача печаткою.
Водночас, відповідач оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з листом від 23.11.2021 № 34/11-21 щодо сплати заборгованості.
У відповідь на даний лист відповідач листом від 01.12.2021 № 07/20733 повідомив про виникнення фінансових труднощів, внаслідок чого просив перенести строк оплати за поставлений за договором товар.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору від 13.09.2021 № 53-123-13-21-07132 позивач поставив відповідачу товар за підписаною обома сторонами видатковою накладною від 15.09.2021 № 41 на суму 150900 грн., однак відповідач оплату поставленого товару не здійснив.
Приймаючи до уваги твердження відповідача про наявність фінансових проблем, що призвели до неможливості виконання зобов'язання, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Утім, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні вищенаведених положень чинного законодавства, що підтверджували би відсутність вини відповідача в несплаті заборгованості за поставлений позивачем товар.
Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 150900 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
При цьому, судом прийнято до уваги відсутність відповідного клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Кравченко Романа Володимировича задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; код ВП 20915546) на користь фізичної особи-підприємця Кравченко Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 150900 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот) грн. основного боргу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. витрат зі сплати судового збору, а також 7000 (сім тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова