02 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/6922/21 пров. № А/857/9593/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Юрченко М.М.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючий суддя: Боршовський Т.І., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 , 05.11.2021 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській області Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 29.09.2021 № 1559» в частині застосування до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ «По особовому складу» Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 06.10.2021 № 398 о/с від 06.10.2021 щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити позивача з 07.10.2021 на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2021 по день поновлення на роботі, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Обґрунтовує позов тим, що Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області безпідставно притягнуло його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначає, що наказ № 1559 від 29.09.2021 прийнятий на підставі висновку службового розслідування від 30.08.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні вимог пп. 1, 2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п. 1, пп. 1, 2 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 2 п. 2 розділу І, пп. 1, 2, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, розділу ІV «Алгоритми дій поліцейських при реагуванні на випадки домашнього насильства» методичного посібника «Протидія домашньому насильству органами Національної поліції» та вимог п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026. Вказує, що не вчинив жодних порушень, а неухильно дотримувався вимог вказаних нормативних актів під час несення служби.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 27.07.2022 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача, 25.07.2022 подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити. Повідомленні причини неявки визнано судом неповажними, так як представник позивача надав перевагу участі в іншому судовому засіданні. Крім цього, суд не визнавав обов'язковою участь представників сторін у судовому засіданні, а тому вважає, що розгляд справи можливо провести без участі представника позивача.
Оскільки, представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, їхня неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України, з лютого 2021 року на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Так, 30.07.2021 о 17:22 год до Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління ГУНП в Івано-Франківській області надійшло повідомлення зі служби 102.
Наряд у складі старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області сержанта поліції Рибака Р.М., 30.07.2021 о 17:23 год прийняли вказане повідомлення до виконання, а в 17:33 год. прибули на місце події.
Під час сімейного конфлікту, ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_3 три ножові поранення.
Старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції Коржик Д.В. 30.07.2021 о 17:56 год зателефонував до чергового відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та доповів про подію, яка відбулась: про нанесення ножових поранень громадянкою ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_3 . Поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області сержант поліції ОСОБА_4 зателефонував на лінію « 103» та викликав швидку медичну допомогу.
ОСОБА_3 о 18:45 год. помер в автомобілі швидкої медичної допомоги.
Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, 30.07.2021 о 22:34 год, з цього приводу, внесено відомості до Єдиного реестру досудових розслідувань за № 12021091240000060 та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 116 КК України.
Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області прийняло наказ № 1224 від 30.07.2021 «Про призначення службового розслідування, згідно якого за фактом порушення службової дисципліни старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області сержанта поліції ОСОБА_4 призначено службове розслідування, на час проведення якого вказаних осіб відсторонено від виконання службових обов'язків.
У подальшому, Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області прийнято наказ № 1559 від 29.09.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Івано-Франківського РУП ГУНП», відповідно до пункту 1 якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пп. 1, 2 п.1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п. 1, пп. 1, 2 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 2 п. 2 розділу І, пп. 1, 2, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, розділу ІV «Алгоритми дій поліцейських при реагуванні на випадки домашнього насильства» методичного посібника «Протидія домашньому насильству органами Національної поліції» (рекомендований листом НП України від 04.10.2019 № 112904/20-2019 для вивчення та використання в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції) та вимог п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, до старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняло наказ № 398-ос від 06.10.2021 «По особовому складу», відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції згідно з частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за підпунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в силу посадових обов'язків, позивач повинен був не тільки виконувати вимоги вказаних в оспорюваному наказі нормативних актів та дотримуватися рекомендації Національної поліції під час виконання службових обов'язків, але й забезпечувати їх виконання іншими працівниками поліції, а також, як один з керівників у відділенні поліції № 5 (м. Тлумач), показувати своїм прикладом для підлеглих важливість та необхідність її бездоганного виконання. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції вважав, що відповідач правомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України, а оспорювані позивачем накази прийняті з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Пунктом 1 ст. 64 Закон № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові, яка передбачає, зокрема, сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закон № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції (п. 2 розділу І Правил).
Під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами (пп. 1, 2, п. 1 розділ ІІ Правил).
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пп. 1, 2 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст. 11 Дисциплінарний статут, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою дослідження фактів та обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, Головним управлінням Національної поліції у Івано-Франківській області, видано наказ № 1224 від 30.07.2021, яким призначено службове розслідування щодо ОСОБА_1 .
За результатами вказаного розслідування складено висновок від 30.08.2021, який затверджений начальником ГУ НП в Івано-Франківській області Безпальком С.
Тобто, службове розслідування було проведено в межах місячного строку, визначеного ст. 16 Дисциплінарного статуту.
Суд апеляційної інстанції встановлено, що за змістом висновку службового розслідування щодо позивача, особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання про вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , а саме порушення позивачем вимог пп. 1, 2 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, пп. 1, 2 п. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 2 п. 2 розділу І, пп. 1, 2, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, розділу ІV «Алгоритми дій поліцейських при реагуванні на випадки домашнього насильства» методичного посібника «Протидія домашньому насильству органами Національної поліції» (рекомендований листом НП України від 04.10.2019 № 112904/20-2019 для вивчення та використання в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції) та вимог п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з висновком службового розслідування від 30.08.2021 за фактом порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП, дисциплінарна комісія встановила, що старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_1 , виїхавши за повідомленням про вчинення домашнього насильства, перебуваючи на місці події, не забезпечив повного розведення сторін у різні приміщення і відповідного контролю за поведінкою і станом учасників конфлікту; не надав належної уваги їх емоційному стану; не здійснив оцінку ризиків, а саме: вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення; не провів візуального огляду місця перебування учасників конфлікту на предмет виявлення предметів побуту, за допомогою яких можливе нанесення тілесних ушкоджень поліцейському або оточуючим; а також при підтвердженому факту домашнього насильства, залишивши іншу сторону конфлікту, що у подальшому призвело до нанесення ОСОБА_2 , у стані сильного душевного хвилювання, зумовленого з боку її батька жорстоким поводженням, у присутності працівників поліції, ножових поранень ОСОБА_3 , від яких останній помер.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про те, чи порушення службової дисципліни позивачем, є підставою для застосування до нього дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, суд апеляційної інстанції виходить з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено та яку завдано ним шкоду.
Так, при застосуванні дисциплінарного стягнення, відповідачем взято до уваги, що капітаном поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок з обставин, що обтяжують його відповідальність, а саме настання тяжких наслідків, що виразились у смерті учасника конфлікту ( ОСОБА_3 ) під час перебування позивача на місці події, а також поганому прикладі для особового складу ГУНП, особового складу СРПП, дискредитації та приниженні високого звання поліцейського, через власний не професіоналізм, підриві рівня довіри населення до поліції, а також приниженні діяльності СРПП ГУНП в Івано-Франківській області.
При обранні виду дисциплінарного стягнення комісією взято до уваги характеристику ОСОБА_1 серед особового складу, рівень його кваліфікації, але проаналізувавши всі матеріали отримані у межах службового розслідування, врахувавши ступінь його вини, встановивши обставини, що обтяжують його відповідальність, при цьому не встановивши жодних обставин, що пом'якшували б його відповідальність.
А тому, на думку суду апеляційної інстанції, дисциплінарна комісія дійшла правомірного висновку, що описані вище дії, вчинені капітаном поліції ОСОБА_1 є такими, що підривають авторитет Національної поліції та довіру до нього, як носія влади, а також свідчать про низькі морально-ділові та професійні якості, що унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов'язків.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Отже, відповідач має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі № 806/2555/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.000121.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент вчинення проступку та проведення службового розслідування, згідно наказу ГУ НП в Івано-Франківській області № 481 від 02.04.2021, ОСОБА_1 мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідальність, що виразилося у перебуванні під час робочого дня на робочому місці, у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 105-106 том 1).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем необґрунтовано притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді саме звільнення з посади та не застосовано інший вид дисциплінарних стягнень.
Щодо покликання позивача в апеляційній скарзі, що відповідачем при проведенні службового розслідування не враховано той факт, що ним не порушено Інструкції із застосування фото-відеозйомки, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, капітан поліції ОСОБА_1 перед заступленням на службу, відповідно до журналу обліку, видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП (Інв. № 448), отримав портативний відеореєстратор (а. с. 149-150 том 1).
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція № 1026) застосування працівниками поліції нічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, запису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення публічної безпеки і порядку.
Пунктом 4 Розділу II Інструкції встановлено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Пунктом 5 розділу II Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У своєму поясненні ОСОБА_1 зазначає, що дійсно відеореєстратор отримав, однак ним не користувався, він постійно знаходився у салоні службового автомобіля».
Отже, капітан поліції ОСОБА_1 , отримавши, перед заступленням на несення служби, портативний відеореєстратор, у порушення вимог п. 4, 5 розділу II Інструкції № 1026, при прибутті на місце події за повідомленням про домашнє насильство, залишив портативний відеореєстратор у салоні службового автомобіля, що у подальшому призвело до відсутності відеофіксації обстановки на місці події та обставин вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, що підкреслює негативне ставлення позивача до належного виконання службових обов'язків, а також дотримання та знання Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача, що його не було ознайомлено з Алгоритмом дій поліцейських при реагуванні на випадки домашнього насильства, оскільки такі не відповідають дійсності. Так, за результатами службового розслідування встановлено, що у Тлумацькому відділі поліції керівництвом ГУНП в області створювались належні умови для вивчення законодавства у сфері протидії домашньому насильстві з метою ефективного реагування на заяви та повідомлення про вчинення домашнього насильства, а його недотримання є невиконанням та неналежним виконанням обов'язків поліцейського, що призвело до порушення Присяги, підриву авторитету поліції та довіри населення до поліції загалом, а також настання тяжких наслідків, які виразились у смерті ОСОБА_3 .
За встановлених судом апеляційної інстанції обставин у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в присутності старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок якого померла особа. Отже, позивач, як представник правоохоронного органу, не вжив відповідних превентивних засобів, які б могли запобігти смерті особи, що у свою чергу, свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх безпосередніх службових обов'язків та основних завдань працівника поліції, які передбачені ст. 2 Закону № 580-VIII.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки службове розслідування проведено відповідачем на підставі та в межах повноважень, у відповідності до норм законодавства, а оскаржувані накази прийняті відповідачем на підставі та з дотриманням вимог Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Крім цього, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, щодо поновлення на посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, оскільки такі є похідними від правомірного винесення цих наказів.
Щодо покликання позивача у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, крім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження, які визначено ч. 4 ст. 12 КАС України, ч. 4 ст. 257 КАС України.
Натомість, суд апеляційної інстанції зауважує, що розглядувана справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження, у розумінні ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, за змістом п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивача звільнено з посади старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Згідно примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», на момент виникнення спірних правовідносин, під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, уповноважений з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, члени Національної комісії зі стандартів державної мови, Директор Національного антикорупційного бюро України, його перший заступник та заступник, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Керівник Офісу Президента України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б», та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, судді Конституційного Суду України, прокурори, слідчі і дізнавачі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Тобто, Законом України «Про запобігання корупції» визначено вичерпний перелік службових осіб, які займають відповідальне становище, відповідно до якого посада позивача не належить.
Отже, позивач є поліцейським та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, а тому не має підстав для стягнення судових витрат на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 300/6922/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 10.08.2022.