Справа № 522/6972/22
Провадження № 2/522/3823/22
04 серпня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Звонецької І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 15424,39 гривень, проценти від суми позики в розмірі 258,56 грн. та судові витрати, а саме судовий збір 992,40 гривень
В обґрунтування позову зазначив, що 09.04.2022 р. і 17.04.2022 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були укладені договори позики оформлені борговими розписками. За умовою боргової розписки від 09.04.2022 р. Позивач позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 13424 (тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 коп. із строком повернення до 15.05.2022 р., а за умовою боргової розписки від 17.04.2022 р. Позивач позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривен 00 коп. із строком повернення до 22.05.2022 р., на загальну суму 15424 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 коп. Станом на день подачі даної позовної заяви ОСОБА_2 позичені грошові кошти не повернула. Оскільки договорами позики, оформленими розписками, встановлені строки повернення позики, кошти мають бути повернені позичальником у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України), в даному випадку не пізніше 15.05.2022 р. і 22.05.2022 р, а також з стягненням процентів відповідно до положень ст. 1048 ЦК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, надав суду заяву в якій просить провести судове засідання без технічної фіксації та без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Рекомендоване повідомлення з ухвалою суду про відкриття провадження направлене на адресу реєстрації відповідача повернуто на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, що 09.04.2022 р. і 17.04.2022 р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були укладені договори позики оформлені борговими розписками. За умовою боргової розписки від 09.04.2022 р. Позивач позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 13424 (тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 коп. із строком повернення до 15.05.2022 р., а за умовою боргової розписки від 17.04.2022 р. Позивач позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривен 00 коп. із строком повернення до 22.05.2022 р., на загальну суму 15424 (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 коп. .
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей, є розписка про отримання в борг грошових коштів.
Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка підтверджує укладення договору позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 500/1755/17.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до статті 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Аналізуючи долучену позивачем до матеріалів справи розписку, судом установлено, що розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Іншого відповідачем не доведено.
Сторони дотримались письмової форми договору.
Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.
Відповідач не оспорював факту наявності написаних ним власноручно розписок, відзиву на позов не подав, факт наявності боргу і його розмір не оспорював.
Отже з відповідача на користь позивача слід стягнути з грошові кошти в розмірі 15424 гривень (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 копійок.
Щодо вимог позивача про стягнення процентів від суми позики.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже враховуючи, що інше не встановлено договором або законом, відповідач має сплатити позивачеві проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ. Такі проценти мають нараховуватися протягом строку дії договору, а після його закінчення кредитор має право вимагати нарахування платежів згідно зі статтею 625 ЦК України, тобто, 3 % річних та інфляційні, що відповідає висновку, зазначеному у постанові Касаційного цивільного суду№ 756/3128/16-ц від 09.08.2019 року.
Позивач наполягає на наступному розрахунку щодо суми процентів:
з моменту не повернення грошових коштів за розпискою від 09.04.2022 р. пройшло 24 дні, а за розпискою від 17.04.2022 р. пройшло 16 днів, що відповідно до розміру облікової ставки НБУ з 21.01.2022 у розмірі 10 % і з 03.06.2022 р. у розмірі 25 % за користування позикою, що разом складає 258,56 грн.:
По розписці від 09.04.2022 р. - період розрахунку: з 15.05.2022 року по 02.06.2022 року - 19 днів за розрахунковою ставкою = 10,000% (облікова ставка НБУ) * 2 = 20,000%, пеня = 13 424,39 грн. (сума боргу) *20,000% (розрахункова ставка) / 100% *19 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 139,76 грн.
Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 07.06.2022 року - 5 днів за розрахунковою ставкою = 25,000% (облікова ставка НБУ) * 2 = 50,000%, пеня = 13 424,39 грн. (сума боргу) * 50,000% (розрахункова ставка) / 100% * 5 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 91,95 грн, разом 231,71 грн.;
По розписці від 17.04.2022 р. - період розрахунку: з 22.05.2022 року по 02.06.2022 року - 12 днів за розрахунковою ставкою = 10,000% (облікова ставка НБУ) * 2 = 20,000%, пеня= 2 000,00 грн. (сума боргу) ? 20,000% (розрахункова ставка) / 100% * 12 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 13,15 грн.
Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 07.06.2022 року - 5 днів за розрахунковою ставкою = 25,000% (облікова ставка НБУ) ? 2 = 50,000%, Пеня = 2 000,00 грн. (сума боргу) * 50,000% (розрахункова ставка) / 100%* 5 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 13,70 грн., разом 26,85 грн.
Відповідачем зазначений порядок не спростований, відзив по справі не надавався.
Таким чином суд вважає обгрунтовини вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 258 (двісті п'ятдесят вісім) гривень 56 копійок, як проценти від суми позики.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 992,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95,141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення коштів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15424 гривень (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 258 (двісті п'ятдесят вісім) гривень 56 копійок, як проценти від суми позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 09.08.2022 року.
Суддя А.В. Науменко
04.08.2022