Справа № 522/15011/20
Провадження № 2/522/3094/22
02 серпня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Звонецької І.М.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт,-
До Приморського районного суду м. Одеси 04.09.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт
В обгрунтування позову зазначено, що 31.08.2017 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було укладено договір позики, на виконання умов якого позивач передав відповідачу в борг 55 000,00 доларів США. На підтвердження укладення договору позики відповідач, як позичальник, надав розписку від 31.08.2017 року. У встановлений в договорі позики строк до 01.09.2019 року відповідач не повернув грошові кошти, чим порушив свої договірні зобов'язання.
Позивач просить стягнути річні відсотки за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у сумі 6600 доларів США.
Також позивач просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 160 000 гривень у якості витрат на проведення ремонтних робіт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій позивач проживав разом із відповідачкою та за власні кошти здійснив ремонтні роботи.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2021 року ухваленим у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги позивача було задоволено частково, а саме було вирішено стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у розмірі 56672 (п'ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят два) доларів США 60 центів США, що складається з суми основного боргу у розмірі 55 000 доларів США та трьох відсотків річних у розмірі 1 672,60 доларів США. та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 10442,00 (десять тисяч чотириста сорок дві) гривні на користь держави. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
13.01.2022 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2021 року у справі № 522/15011/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт.
Заява огрунтована тим, що заявник повінстю заперечує факт знайомства та будь-яких відносин з позивачем ОСОБА_1 , вказує, що ніколи не зверталась до агенції нерухомості «Атланта» з приводу продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підтвердження чого надала відповідь на адвокатський запит від 25.01.2022 року. Вказує на фальсифікацію дій направлених на продаж своєї квартири, що свідчить про намір шахрайським шляхом заволодіти її власністю ввівши суд в оману. Заперечує факт написання розписки.
25.01. 2022 р. позивач через електронну почту суду звернувся з заявою про відкладення розгляду заяви про перегляд заочного рішення з посиланням на хворобу адвоката, але без надання будь-яких доказів на підтвердження даної обставини.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2022 року вирішено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 15.02.2021 року по цивільній справі № 522/15011/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт- задовольнити.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2021року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт скасувати та призначити справу до судового розгляду в спрощенному позовному провадженні на 10 год. 30 хв. 03 березня 2022 року в залі судових засідань № 215.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2022 року направлено на адресу позивача ОСОБА_1 за адресою зазначеною в позовній заяві, однак рекомендоване повідомлення повернуто на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.
У судове засідання призначене на 03 березня 2022 року сторони не з'явились у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 12.05.2022 року.
У судове засідання призначене на 12 травня 2022 року сторони не з'явились у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 16.06.2022 року. Позивача у зв'язку з відсутністю за адресою за місцем проживання зазначеним в позовній заяві додатково сповіщено шляхом надсилання повістки за допомогою SMS, що підтверджується Довідкою про доставку SMS.
У судове засідання призначене на 16 червня 2022 року сторони не з'явились у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 02.08.2022 року. Повістка про виклик повернута з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Позивача у зв'язку з відсутністю за адресою за місцем проживання зазначеним в позовній заяві додатково сповіщено шляхом надсилання повістки за допомогою SMS та на електрону пошту зазначену позивачем як контактну в позові, що підтверджується Довідкою про доставку SMS та Довідкою про доставку електронного листа.
У судове засідання призначене на 02 серпня 2022 року сторони не з'явились.
Позивач про дату та час судового засідання сповіщений належним чином, про що свідчать повідомлення про отримання судової повістки на 02.08.2022 року о 11;40, а також Довідка про доставку електронного листа та Довідка про доставку SMS.
Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю сторони відповідача. Проти задоволення позову відповідач заперечувала.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суд враховує приктику Верховного Суду України.
При вирішенні питання про можливість розгляду справи, суд враховує практику Верховного Суду України.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. (Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.)
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Після проведення судового засідання, о 12:29 до суду через електронну пошту надійшла заява від позивача про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу адвоката, але доказів на підтвердження цього не надано.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.1049 ЦК України).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передавати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки та інші письмові докази, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Копія розписки ОСОБА_2 від 31 серпня 2017 року, що міститься в матеріалах справи про отримання в борг у ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 55000,00 доларів США у строк до 01 вересня 2019 року не може бути визнана письмовою формою правочину, оскільки підписання розписки обома сторонами не підтверджене позивачем пред'явленням оригіналу в судовому засіданні.
Враховуючи процесуальну поведінку позивача під час розгляду справи після скасування заочного рішення по справі, суд встановлює, що позивачем не наданий єдиний належний та допустимий доказ отримання відповідачем позики у позивача.
Водночас суд враховує пояснення відповідача в заяві про перегляд заочного рішення та додані до неї письмові докази, якими спростовуються версія позивача, взагалі щодо знайомства сторін по справі, їх спільне мешкання та проведення ремонту в квартирі, намір відповідача продати квартиру, а також щодо відмінності почерку в поданої до справи копії розписки та в документах де відповідач дійсно розписувалася. Заявлені доводи відповідача не спростовані позивачем.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
За таких обставин, суд, вважає, що доказів, які б підтверджували укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договору позики у письмовій формі, не надано, а відтак, відсутні правові підстави стверджувати, що між сторонами мав місце договір позики грошових коштів на підставі розписки.
Також позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження оплати ремонтних робіт позивачем в квартирі, що належить відповідачу на суму 160000 гривень. З огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 160000 гривень у якості витрат на проведення ремонтних робіт у квартирі відповідача не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4,7,12,13,76,77,78,79, 81, 245,258, 259, 265,354 ЦПК України ,суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на проведення ремонтних робіт- відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, згідно ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 08.08.2022 року
Суддя А.В. Науменко
02.08.22