Справа № 522/18549/21
Провадження № 2/522/2237/22
28 липня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сулими І.А,
учасники справи судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, що спричинена неправомірними діями посадових осіб,
У вересні 2021 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, що спричинена неправомірними діями посадових осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконані у Першому Приморському ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 62251928 в рамках якого державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів позивача, зокрема коштів, що знаходяться на його зарплатній карті. Після чого, позивач звернувся із заявою до відповідача у якій просив скасувати арешт, проте державним виконавцем його заяву не було виконано, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із скаргою на неправомірні дії державних виконавців, яку ухвалою суду від 16.07.2021 було задоволено частково. В подальшому державним виконавцем було скасовано арешти, а карту позивача розблоковано. Однак, через такі дії державних виконавців позивачу було завдано моральну шкоду, оскільки в період з 04.06.2020 по 12.08.2021, тобто 14 місяців і 8 днів він був змушений позичати гроші у родичів, сусідів та друзів, що не могло не відобразитися на його загальному фізичному, емоційному, психічному та психологічному стані. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 100 000,00 грн моральної шкоди.
12.10.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального провадження та витребувано у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином завірену копію матеріалів зведеного виконавчого провадження № 64982615 та залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
09.11.2021, 10.01.2022, 31.01.2022, 06.04.2022, 23.05.2022, 23.06.2022 до суду від позивача надійшли заяви у яких він просить суд здійснити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.
08.02.2022 до суду від Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) надійшла належним чином завірена копія матеріалів зведеного виконавчого провадження № 64982615.
05.04.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи у Першому Приморському відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться на примусовому виконанні виконавчий лист № 2-2936, виданий 10.10.2011 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості у розмірі 840 676,76 грн (ВП № 55250272) та виконавчий лист № 522/28097/13, виданий 27.03.2015 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» 223 520,52 грн (ВП № 62251928).
04.06.2020 старшим державним виконавцем Чернолуцькою ЮА. в рамках ВП № 62251928 керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.
В подальшому державним виконавцем Білик Р.В. було прийнято постанову, якою зведено всі виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 в єдине (зведене) ВП № 64982615, яке перейшло на виконання до державного виконавця Безверхої К.В., яка 12.03.2021 керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про арешт коштів боржника.
15.03.2021 ОСОБА_1 в порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою та уточненнями до скарги, у яких просив суд: визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Чернолуцької Ю.А. та Білик Р.В., яка полягає в навмисному ухиленні від зняття арешту із зарплатного рахунка боржника ОСОБА_1 ; скасувати постанову державного виконавця Чернолуцької Ю.А. від 04.06.2022 в частині накладення арешту на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати; скасувати постанову державного виконавця Безверхої К.В. від 12.03.2021 в частині накладення арешту на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2021 у справі № 522/11995/14-ц скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державних виконавців задоволено частково, скасовано постанови державного виконавця Чернолуцької Ю.А. від 04.06.2022 в частині накладення арешту на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати та державного виконавця Безверхої К.В. від 12.03.2021 в частині накладення арешту на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати, в іншій частині скарги відмовлено.
У вказаній ухвалі судом встановлено, що арешти накладені на карткові рахунки заявника, які використовувалися ним для отримання заробітної плати, у рамках зведеного ВП № 64982615 є неправомірними та підлягають скасуванню. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Чернолуцької Ю.А. та ОСОБА_3 , яка полягає в навмисному ухиленні від зняття арешту із зарплатного рахунка боржника ОСОБА_1 , оскільки таких ухилень судом не встановлено та відповіді на запити заявника з боку ДВС були надані.
Зазначена ухвала місцевого суду до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не оскаржувалася і набрала законної сили та відповідно до положень ст. 258 ЦПК України є судовим рішенням.
За умови ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії», існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
За умовами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Позивач зазначає, що 12.08.2021 державним виконавцем Безверхою К.В. винесено постанову про зняття арешту з зарплатного рахунку боржника.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків).
Відповідно до положень ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як на підставу для стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що державними виконавцями всупереч вимог чинного законодавства накладено арешти на його банківський рахунок, який використовується ним для отримання заробітної плати, внаслідок чого він позбавлений протягом більш ніж року коштів для придбання їжі та ліків, що призвело до того, що ОСОБА_1 змушений був брати гроші в борг у родичів та сусідів, що відгукнулося на його фізичному, емоційному, психічному та психологічному стані.
На підтвердження понесення моральної шкоди позивачем надано до суду рахунок від 30.12.2020 № 1000033580035, виданий ТОВ «Смартлаб», з якого вбачається що у ОСОБА_1 було відібранні біологічні зразки та здійснено лабораторні дослідження на загальну суму 1 265,00 грн та результати лабораторних досліджень № 1000033580035 (клінічний аналіз венозної крові) та досліджень системи гемостазу, біохімічних досліджень, маркерів гострої фази; направлення на планову консультацію до лікаря загальної практики - сімейного лікаря ОСОБА_5 № 2114-9857-1621-6389 на 09.03.2021; направлення лікаря загальної практики - сімейного лікаря Заєць О.О. № 2114-9857-1621-6389 на планове 55113-00 одновимірне (м-режим) та двовимірне ультразвукове дослідження серця в реальному часі, діагнози К74- ІХС із стенокардією на 09.03.2021; направлення в кабінет УЗІ із висновками його проведення; висновок ультразвукового обстеження серця від 19.03.2021 видане КНП «Міська лікарня № 5» ОМР; консультативний висновок спеціаліста від 24.03.2021, виданий ОСОБА_1 ТОВ «Кардіка Асістанс», згідно якого в останнього виявлено ІХС. Стенокардію (вперше виявлена 05.03.2021). СН 0 см. Виразкова хвороба шлунку та ДПК, ремісія та копії чеків № 109199 на суму 195,90, № 109189 на суму 1 533,10 грн та № 13379 на суму 900,00 грн.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
В ухвалі Приморського районного суду м. Одеси судом встановлено, що накладаючи арешти на грошові кошти боржника, державні виконавці, не відокремлювали рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , як такий, що використовується ОСОБА_1 для отримання заробітної плати.
Під час винесення постанови про арешт коштів боржника до обов'язку державного виконавця не входить перевірка цільового призначення рахунку та в постанові про арешт коштів боржника зазначається про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частинами 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95 визначено, що заробітна плата може стати об'єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
За умовами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстави для зняття арешту з майна (коштів), а саме підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Із постанови начальника Першого приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про перевірку виконавчого провадження від 26.03.2021 слідує, що документів щодо наявності рахунків, на які заборонено звертати стягнення із законом від банківських установ на адресу відділу не надходило.
Як вже було зазначено вище, Приморський районний суд м. Одеси в ухвалі від 16.07.2021 у справі № 522/11995/14-ц дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Чернолуцької Ю.А. та Білик Р.В., яка полягає в навмисному ухиленні від зняття арешту із зарплатного рахунка боржника ОСОБА_1 , оскільки таких ухилень судом не встановлено та відповіді на запити заявника з боку ДВС були надані.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В даному випадку позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, позивачем не доведено, як неправомірних дій відповідачів, так і заподіяння йому моральної шкоди, а також в чому саме вона полягає та обґрунтування її розміру, оскільки із наданих копій чеків № 109199 на суму 195,90 грн та № 109189 на суму 1 533,10 грн не можливо встановити, що було придбано в аптеці, направлення сімейного лікаря ОСОБА_5 № 2114- 9857- 1621- 6389 є плановими, а дослідження крові та ультразвукове обстеження серця, не свідчить про їх причинно-наслідковий зв'язок з діями відповідачів.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди, що спричинена неправомірними діями посадових осіб відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення суду складено 09.08.2022.