Справа № 522/22961/21
Провадження №2/522/1348/22
03 серпня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Зеленюк П.О.
розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на нерухоме майно, -
Позивач 30.11.2021 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 , просить:
- визнати іпотекою АТ «Райффайзен банк Аваль» квартиру АДРЕСА_1 ;
- у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/0054/74/66674 від 06.10.2006 у сумі 49 367 дол. США 23 центи (прострочена заборгованість за тілом кредиту) звернути стягнення у порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної на стадії виконавчого провадження;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 15 686,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог відзначено, що 06.10.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. 12.10.2006 між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Відповідачка не погашала заборгованість та заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/27516/13-ц позовні вимоги банку було частково задоволено, звернуто стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . При виконанні рішення стало відомо, що предмет іпотеки було відчужено без погодження з банком. Предмет іпотеки на підставі розпорядження ПРА ОМР від 16.06.2010 було поділено на два самостійні об'єкти нерухомості: квартира АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 . Вказують, що зміна технічних характеристик майна не є підставою припинення іпотечних зобов'язань. Квартиру АДРЕСА_3 без згоди банку 13.01.2011 було продано ОСОБА_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2021 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.01.2022.
До суду 25.01.2022 надійшов відзив від ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 , згідно якого заперечують проти задоволення позову.
Відзив мотивований тим, що ОСОБА_5 не має жодного відношення до боржника за кредитом ОСОБА_2 , оскільки придбала квартиру у ОСОБА_6 , а квартира , яка перебуває у власності ОСОБА_5 з 2011 року не є тією квартирою, яка була предметом іпотеки. ОСОБА_5 набула право власності у 2011 році, але до справи №522/27516/13-ц не долучалася. Твердження позивача про відчуження квартири, яка була предметом іпотеки є припущенням, які не підтверджуються жодним доказом. Також вказує на пропуск строку позовної давності, адже ще при звернення до суду з позовом у 2013 році позивачу мало бути відомо про порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору.
У підготовчому засіданні 26.01.2022 проведеному за участі представника позивача - ОСОБА_7 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 було змінено прізвище відповідача з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , з метою сповіщення третьої особи розгляд справи було відкладено на 17.03.2022.
У зв'язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 17.03.2022 розгляд справи відкладено на 20.04.2022.
До суду 14.04.2022 надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник банку вказує, що квартиру було поділено та продано без відома банку і банк має право на захист свого порушеного права. Також вказує, що позивач не пропустив строк позовної давності, адже кредитний договір укладений до 06.10.2026 року і діє до повного погашення заборгованості. Крім того, документи, які підтверджують обставини справи отриманні 10.02.2021, 26.05.202 та 07.10.2021, а позов подано 30.11.2021.
У зв'язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 20.04.2022 розгляд справи відкладено на 14.06.2022.
До суду 04.05.2022 надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника ОСОБА_5 , згідно яких розмір заборгованості третьої особи не підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Представник відповідача вважає, що строк позовної давності було пропущено і строк виконання кредитного договору не спростовує такі твердження.
В результаті проведеного підготовчого засідання 14.06.2022 було долучено до матеріалів справи заяви по суті справи та докази подані з ними, закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 03.08.2022.
У судове засідання 03.08.2022 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомленні належним чином. Від представника АТ «Райффайзен банк Аваль» 03.08.2022 подав заяву про проведення засідання без участі представника банку, позовні вимоги підтримали. Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду 03.08.2021 заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/0054/74/66674, відповідно до якого кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 150 000 дол. США. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кредитні кошти призначені для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.7-9).
06 жовтня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_10 було укладено договір поруки щодо кредитного договору №№014/0054/74/66674 від 06.10.2006 (т.1 а.с. 150).
06 жовтня 2006 року ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 116,6 кв.м., житловою площею 70,5 кв.м. у ОСОБА_11 , про що свідчить договір купівлі-продажу квартири (т.1 а.с.14).
12 жовтня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого виступило нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 116,6 кв.м., житловою площею 70,5 кв.м. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. (т.1 а.с.10-11).
Приморська районна адміністрація Одеської міської ради 16.06.2010 розпорядженням №557 затвердила технічний висновок ПП «Юридична фірма «ІВК ТА ПЕРТНЕРИ» щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на дві квартири (з урахуванням розпорядження №620 від 06.07.2010 про внесення змін у зв'язку з технічними помилками):
-Квартиру, загальною площею 52,9 кв.м., у тому числі житловою площею 39,6 кв.м. по АДРЕСА_5 , власником якої є ОСОБА_11 . Залишити зазначеній квартирі
АДРЕСА_6 , власником якої в цілому є ОСОБА_11 . Присвоїти зазначеній квартирі АДРЕСА_3 (т.1 а.с.20-21).
До матеріалі справи додано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 виданого 08.07.2010 на ім'я ОСОБА_11 (т.1 а.с.23) на свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_7 від 08.07.2010 на ім'я ОСОБА_11 (а.с.22 на звороті-23).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.04.2010 у справі №3562/10 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що був укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 06.10.2006 року. Також стягнуто заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_10 на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль» за кредитним договором №014/0054/74/66674 від 06.10.2006 та кредитним договором №014/0054/74/17068 від 02.03.2007 у сумі 2 670 001,33 грн. солідарно (т.1 а.с.154-157).
Таке рішення було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 1 грудня 2010 року у справі №2-3562/10 у зв'язку з нововиявленими обставинами (т.1 а.с.158-159).
Подальша доля вирішення спору суду невідома, адже ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2012 ухвалена іншим суддею під іншим номер справи як 2-8968/11, і вирішено питання щодо залишення позову ОСОБА_11 до ОСОБА_2 без розгляду, щодо позову ВАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про стягнення заборгованості в ухвалі нічого не вказано (т.1 а.с.59 на звороті-60).
13 січня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапською І.Р. (т.1 а.с.62-63).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2021 вбачається, що ОСОБА_3 03.03.2011 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м. У Державному реєстрі іпотек відомості відсутні (т.1 а.с.17).
23 січня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення по справі №522/27516/13-ц, яким частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_2 , звернуто стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_8 , житловою площею 70,5 кв.м., загальною площею 116,6 кв.м. на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на задоволення вимог за кредитним договором №014/0054/74/66674 від 06.10.2006р. Також звернуто стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_8 , житловою площею 77,1 кв.м., загальною площею 111,4 кв.м. на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на задоволення вимог за кредитним договором №014/0054/74/71068 від 02.03.2007р (т.1 а.с.15-16).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2021 року у справі №522/3415/20 відмовлено у задоволенні позову АТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_12 , ОСОБА_2 про захист порушеного права шляхом визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №014/0054/74/66674 від 06 жовтня 2006 року. З тексту рішення вбачається, що предметом іпотеки була квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с.169-172).
Тож, предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_9 .
Згідно розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з урахуванням внесених виправлень, було виділено з квартири АДРЕСА_10 , загальною площею 62,9 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м.
Таким чином, дві виділені квартири в цілому складають 115,8 кв.м. - загальною площі та 85,8 кв.м. житлової площі.
Параметри квартири предмету іпотеки та квартир в цілому, що виділялися відрізняється. Доказів того, що квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 колись складали квартиру АДРЕСА_2 з іншою загальною та житлово площею, суду не представлено.
Експертиза позивачем не проводилася та не заявлялося клопотання про призначення експертизи.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Позивач посилається на те, що в результаті зловмисних дій третьої особи, які виразилися в переобладнанні та зміні адреси заставного майна, що здійснене без згоди банку, останній не може стягнути з третьої особи заборгованість за кредитним договором, а відтак просить визнати іпотекою виділену квартиру.
Однак, суд не може погодитися з таким твердженням позивача, враховуючи викладене вище щодо різної площі квартир також враховуючи, що ОСОБА_1 купила квартиру в ОСОБА_6 , а будь-яких відомостей як предмет іпотеки, на думку банку, потрапив у власність ОСОБА_6 суду не надано.
Крім того, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
В зв'язку з чим, підстави для визнання іпотечним майном квартири АДРЕСА_1 , відсутні, оскільки право власності на цю квартиру отримано відповідачем на підставах, неправомірність яких, позивачем не доведена, а, з матеріалів справи дійти висновку про поділ ОСОБА_2 предмета іпотеки на дві квартири, зокрема 21-Б, зробити неможливо.
Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Щодо строку позовної давності, який просить застосувати представник відповідача.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Згідно ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьомуст.261 ЦК України встановлено, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, строки позовної давності не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен банк» (код ЄДРПОУ 14305909, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_11 ), про звернення стягнення на нерухоме майно - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10.08.2022 року.
Суддя: В.Я. Бондар