Справа № 494/984/18
Провадження №1-кп/508/38/22
10.08.22 року смт. Миколаївка
Миколаївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Миколаївка Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017160260000418 від 20.11.2017 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, громадянки України, без реєстрації місця проживання, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, -
встановив:
20.11.2017 року приблизно о 14.30 год. ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшла до службового приміщення Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, що розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Маринове, вул. Леніна, 82, що є громадським місцем, діючи умисно, безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, висловлюючись нецензурною лайкою, почала в образливій формі висловлювати претензії до перебуваючої на робочому місці секретарю Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області ОСОБА_5 щодо підробки документів з висловленням грубою нецензурною лайкою на її адресу.
З метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші присутні особи у приміщенні Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області зробили ОСОБА_4 зауваження, у відповідь на що ОСОБА_4 , переслідуючи хуліганські мотиви, підійшла до столу на якому знаходився системний блок та принтер до комп'ютера, діючи безпричинно, руками навмисно штовхнула їх, внаслідок чого, системний блок та принтер до комп'ютера впали на підлогу. Після чого ОСОБА_4 продовжуючи висловлюватися грубою нецензурною лайкою, підійшла до ОСОБА_5 яка сиділа за робочим місцем, діючи безпричинно не менше 7 разів руками штовхнула ОСОБА_5 у різні частини тіла, схопила її обома руками за волосся голови, штовхаючи повалила її на підлогу.
Приблизно о 17.00 год. до приміщення Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, що розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Маринове, вул. Леніна, 82, прибули співробітники Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , пред'явивши свої службові посвідчення, намагалися припинити хуліганські дії ОСОБА_4 . З метою прояву явної неповаги до представників влади - співробітників правоохоронного органу, ОСОБА_4 , діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно висловлювалася грубу нецензурну лайку на адресу співробітників поліції, підійшла до співробітника Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 та почала штовхати його, спробувала заподіяти йому тілесні ушкодження. При цьому на вимоги співробітників поліції припинити свої хуліганські дії ОСОБА_4 не реагувала.
В результаті умисних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно з висновком експерта №113-Е від 24.11.2017 року отримала тілесні ушкодження у вигляді саден голови, синців тулуба та обох стегон, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину свою в пред'явленому їй обвинуваченні визнала повністю, підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті, не заперечувала проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Подала заяву про розгляд кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 без її участі, цивільний позов не заявляла.
Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням обставин, які її характеризують.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої на підставі ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).
Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, вчинення злочину перебуваючи у стані алкогольного стягнення.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обвинувачену ОСОБА_4 слід визнати винною у кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов'язаному з опором представникові влади та іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила нетяжкий злочин, в якому щиро розкаялася, раніше не судима, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України слід прийняти рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням, та поклавши на неї обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_4 не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.п.1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: - періодично з'являтися для реєстрації до органів пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Сейфпакет № 0001961 з пучком волосся темного кольору залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченої та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати потерпілій, яка не була присутня в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1