14 березня 2007 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого: Сулятицької М.М.
суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.
секретаря: Брензила В.В.
за участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2007 року, -
В травні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. Посилалися на те, що 30 жовтня 2005 року приблизно о 21 годині на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 відповідачка ОСОБА_3 ображала та обізвала їх «злочинцями" в присутності мешканців цього сіла ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Окрім того, ОСОБА_3 подала до Кіцманського РВВС заяву, в якій звинуватив їх у заподіянні її чоловіку - ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. За результатами перевірки постановою Кіцманського РВВС УМВС України в Чернівецькій області від 7 листопада 2005 року відносно них відмовлено в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України. Вважають, що дана заява містить недостовірну інформацію, яка порочить їх честь та гідність. Окрім того, у 2005 році вони були включені до списківи кандидатів у депутати до місцевих рад. Дізнавшись про це, ОСОБА_3 говорила мешканцям села, що вони побили її чоловіка, тому не можуть бути депутатами. Поширюючи про них недостовірну інформацію, ОСОБА_3 спричинила їм моральні страждання. Просили суд зобов'язати ОСОБА_3 відкликати з Кіцманського РВВС УМВС України в Чернівецькій області заяву від 30 жовтня 2005 року, в якій зазначено,
Справа № 22ц-231/2007р.
що вони побили ОСОБА_7, спростувати в присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 інформацію про те, що вони є «злочинцями", та стягнути з неї на їх користь моральну шкоду в розмірі по 1600 грн.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2007 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати в присутності мешканців с.Мамаївці Кіцманського районну Чернівецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 інформацію про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є «злочинцями".
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_2 по 100 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині в позові до ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на їх користь по 1600 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування скарги посилаються на те, що висновок суду щодо розміру моральної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи. Вважають, що 1600 грн є справедливим розміром відшкодування їм моральної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, вважає, що вона ніяким чином не завдала шкоди честі і гідності позивачів і не спричинила їм моральної шкоди.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила, тому судова колегія переглядає законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судовою колегією встановлено, що поширена відповідачкою недостовірна інформація стала відома незначному колу осіб, кримінальну справу відносно позивачів за заявою відповідачки не було порушено, позивачів лише один раз було опитано як свідків під час проведення працівниками міліції перевірки по факту побиття ОСОБА_7.
З копії постанови Кіцманського РВВС УМВС України в Чернівецькій області від 7 листопада 2005 року вбачається, що за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п.2 ст.6 КПК України (а.с.20-21).
З урахуванням вказаних обставин, а також матеріального становища відповідачки, вимог розумності і справедливості суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам неправомірними діями відповідачки.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2007 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.