Справа № 308/4783/22
(заочне)
09 серпня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Луцак В.Я.
представника позивача - адвоката Суязової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Короткий виклад обставин справи
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суязова Галина Василівна, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в розмірі 12 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2021 року відповідач ОСОБА_2 отримав під позивача позику в розмірі 12 000,00 грн. та зобов'язався повернути її у строк до 30 квітня 2021 року. Однак відповідач свого обов'язку щодо повернення коштів не виконав. 01.04.2022 позивач надіслав на поштову адресу відповідача вимогу про оплату коштів. Вказана вимога відповідачем не була, а лист повернувся за закінченням терміну зберігання. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.
Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання та позиція учасників процесу
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.04.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху. 02.05.2022 року позивачем усунуто зазначені в ухвалі недоліки, долучено квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.
Представник позивача - адвокат Суязова Г.В., яка діє на підставі ордера серія АО № 1059614 від 20 квітня 2022р., у судовому засіданні 09.08.2022 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, пояснення надала аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд за його відсутності та відзиву не подавав.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 15.03.2021 року ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 суму в розмірі 12 тисяч гривень, та зобов'язався повернути в строк до 30.04.2021р. всю суму в розмірі 12 тисяч грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією розписки від 15.03.2021 року, яка підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Крім того, представником позивача в судовому засіданні 09.08.2022 подано оригінал вказаної вище розписки, яка була оглянута судом в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи.
Також, до матеріалів, додано лист від 01 квітня 2022 року адресований ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_1 просить повернути позику протягом семи днів (у строк до 10.04.2022 року) та вказано банківські реквізити. Вказаний лист було направлено відповідачу 01.04.2022, що підтверджується копією фіскального чеку Укрпошти (а.с. 8, 9).
Згідно долученого трекінгу відстеження за номером відправлення 8801709095430, таке 17.04.2022 повернулося за зворотньою адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується оригіналом розписки, у якій ОСОБА_2 зазначив, що отримав в борг від ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) гривень. Вказана розписка засвідчена підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 15.03.2021р.
Дослідивши наведену розписку суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вона є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки засвідчує боргове зобов'язання відповідача, містить дату та умови отримання грошових коштів позичальником у борг та зобов'язанням повернути їх у визначений у розписці строк.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, що підтверджується розпискою від 15.03.2021 року, за якою ОСОБА_1 позичив (передав у власність), а ОСОБА_2 відповідно отримав (у борг) 12 000,00 грн., які зобов'язався повернути в строк до 30.04.2021 року.
Також судом встановлено, що відповідач не повернув позивачу суму коштів в розмірі 12 000,00 грн., тому позивачем 01.04.2022 року було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов'язання з проханням повернути позику в строк до 10.04.2022 року.
Як зазначено в судовому заіданні представником позивача вказана вимога залишилася без реагування.
З урахуванням взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором позики, настання дати повернення суми позики та відсутність доказів повернення позики в розмірі відповідно до умов договору, суд дійшов висновку про підставність вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за розпискою.
Враховуючи наведене, а також те, що стороною позивача доведено факт укладення договору позики, факт отримання відповідачем коштів та порушення останнім зобов'язання щодо їх повернення, а відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів, які б спростували викладені у позові обставини, тому суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за розпискою від 15.03.2021 року в розмірі 12 000,00 грн.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 625, 626, 628, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81, 141, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість за розпискою від 15.03.2021 року в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено - 10 серпня 2022 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило