ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/223/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.,
секретар судового засідання Шлімкевич І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Томина Юрія Романовича
АДРЕСА_1
до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№ 41)"
вул. Привокзальна, буд. 30, с. Товмачик, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78250
про стягнення коштів в сумі 719 565 грн 44 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Харук Ярослав Васильович;
від відповідача: Лисанюк Микола Іванович
ВСТАНОВИВ: фізична особа-підприємець Томин Юрій Романович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" про стягнення боргу в розмірі 719 565 грн 44 коп. за отриманий товар на підставі договору №30 від 01.10.2020.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2022, суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.05.2022 до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява б/н (вх. №4921/22) про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 30.05.2022; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
В підготовчому засіданні 30.05.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15.06.2022, про що сторони повідомлені належним чином.
Після підготовчого засідання, 30.05.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 30.05.2022 (вх. №6417/22) про проведення подальшого розгляду справи без його участі.
14.06.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 14.06.2022 (вх. №7252/22) про приєднання до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків.
У підготовчому засіданні 15.06.2022 представник відповідача подав відзив на позовну заяву №36/Кз від 14.06.2022 (вх.№7341/22) та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості надати додаткові докази, яке суд задовольнив та постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 22.06.2022, про що представник відповідача повідомлений під розписку, а позивач - ухвалою-повідомленням.
В підготовчому засіданні 22.06.2022 представник відповідача подав заяву б/н від 22.06.2022 (вх. №7711/22) про приєднання до матеріалів справи копій платіжних доручень та доказів надсилання відзиву позивачу.
За наслідками судового засідання суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 13.07.2022, про що представник відповідача повідомлений під розписку, а позивач - ухвалою-повідомленням.
30.06.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8119/22).
13.07.2022 суд закрив підготовче провадження на підставі ч.6 ст.183 ГПК України за письмовою згодою сторін розпочав розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 13.07.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 28.07.2022, про що представники сторін повідомленні під розписку.
В судовому засіданні 28.07.2022 представник позивача подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копій рахунків - фактур №38 від 18.11.2020 та №3 від 26.01.2021.
Позиція позивача: Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення зобов'язань, обумовлених договором постачання вугільної продукції №30 від 01.10.2020, не здійснив в повному обсязі оплати за отриманий ним товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 719565 грн 44 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. Представник позивача не заперечив часткової оплати відповідачем за отриманий згідно договору товар, однак зазначив, що відповідач на підставі виписаних рахунків здійснював часткову оплату за отриманий згідно договору №30 товар, а частково - в погашення заборгованості, яка виникла в результаті попередньої господарської діяльності.
Позиція відповідача: відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково - у розмірі 402 589 грн 44 коп. Однак, у задоволенні позову просить відмовити повністю, застосувавши положення п. 5.2 та п. 7.1 договору. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт отримання товару за договором №30 від 01.10.2020 на суму 1084930 грн, за які відповідач розрахувався частково - у розмірі 680000 грн грошовими коштами, а також відпустив позивачу в рахунок заборгованості шлакоблоки на загальну суму 1960 грн 56 коп. При цьому, зазначив, що між сторонами існували господарські правовідносини за іншими договорами, а відтак зазначення в актах звірки взаєморозрахунків початкового сальдо без підтвердження заборгованості первинними документами не є підставою для стягнення цієї суми заборгованості.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.10.2020 між фізичною особою-підприємцем Томином Юрієм Романовичем (Постачальник) та Державним підприємством "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№ 41)" (Покупець) укладено договір постачання вугільної продукції №30 (а.с. 6 -7).
В порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти і оплатити поставлену вугільну продукцію (надалі іменується "товар", в порядку згідно даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору, за домовленістю сторін постачання товару здійснюється до 15 квітня 2021 року.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна кількість товару, що поставляється постачальником, складається з суми усіх кількостей товару, згідно накладних.
Відповідно до п. 3.2 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент поставки товару.
Згідно з п. 4.1 ціна товару за даним договором вказана в накладних та рахунках і встановлена в національній валюті України.
У відповідності до п. 4.2 договору, за поставлений товар покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на рахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти днів з моменту отримання узгодженої партії товару.
Згідно з п. 4.3 договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за даною угодою, сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.2 договору, до таких обставин надзвичайного характеру відносяться: повінь, пожежа, вибух, землетрус, шторм і інші явища природи, а також війни або військові дії, страйки в галузі або регіоні, що призвело до неможливості виконання цього договору.
У відповідності до п. 6.1 цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору закінчується 15 квітня 2021 року.
Пунктом 6.2 договору передбачено, закінчення дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності його порушення, що мали місце під час дії цього договору.
Згідно з п. 7.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань даним договором, якщо це невиконання явилось наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторони за договором не могли ні передбачити ні запобігти можливим заходам (обставини форс- мажор).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що додатковою угодою до цього договору є протокол узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1084550 грн, в т.ч.: №34 від 10.10.2020 на суму 210 000 грн; №38 від 18.11.2020 на суму 210 002 грн; №43 від 20.12.2020 на суму 212 940 грн; №2 від 26.01.2021 на суму 183 040 грн; №6 від 22.02.2021 на суму 33 800 грн; №8 від 02.03.2021 на суму 27 768 грн; №10 від 07.03.2021 на суму 207 000 грн (а.с. 8-14).
Згідно з платіжними дорученнями: №243 від 02.12.2020 на суму 80 000 грн з призначенням платежу "оплата за вугілля згідно рахунку №38 від 18.11.2020", №324 від 28.12.2020 на суму 200 000 грн з призначенням платежу "оплата за вугілля згідно рахунку №38 від 18.11.2020", №329 від 30.12.2020 на суму 100 000 грн з призначенням платежу "оплата за вугілля згідно рахунку №38 від 18.11.2020", №369 від 04.02.2021 на суму 150 000 грн з призначенням платежу "оплата за вугілля згідно рахунку №3 від 26.01.2021"та №384 від 22.02.2021 на суму 150 000 грн з призначенням платежу "оплата за вугілля згідно рахунку №3 від 26.01.2021" відповідач перерахував позивачу 680000 грн (а.с. 51-55).
Матеріали справи містять ряд підписаних та скріплених печатками сторін актів звірки взаєморозрахунків, в т.ч. акт від 17.02.2022, складений до звернення позивача з позовом до суду (а.с. 20) та від 14.06.2022, складений під час розгляду справи у суді (а.с. 43), відповідно до яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 719565 грн 44 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензію б/н від 12.11.2021 про сплату заборгованості в сумі 719 565 грн 44 коп., яку отримано позивачем, про що свідчить відмітка на претензії (а.с. 21).
Відповідно до приписів ч.6 ст.91 ГПК України, суд не бере до уваги надані позивачем копії рахунків - фактур №38 від 18.11.2020 та №3 від 26.01.2021, оскільки представник позивача вказує на відсутність у позивача оригіналів таких рахунків, у зв"язку з тим, що оригінали надано відповідачу, а представник відповідача ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналу, при цьому також вказує на відсутність у відповідача оригіналів цих рахунків.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правочин між сторонами за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір постачання вугільної продукції №30, укладений між сторонами 01.10.2020 є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст.265 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторони в договорі встановили такий порядок розрахунків: ціна товару за даним договором вказана в накладних та рахунках і встановлена в національній валюті України. За поставлений товар покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти днів з моменту отримання узгодженої партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. За згодою сторін допускається інша форма оплати товару, що не суперечить чинному законодавству України, що оформляється сторонами додатковою угодою до цього договору (розділом 4 договору).
За результатами дослідження наявних у справі доказів суд встановив, що відповідно до договору постачання вугільної продукції №30 від 01.10.2020 на підставі накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 084 550 грн, а відповідач перерахував позивачу 680 000 грн.
Акт звірки взаєморозрахунків у цьому випадку не може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості відповідача, її розміру, визнання боргу, оскільки інформація, що відображена в акті не повністю підтверджена первинними документами.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Правові висновки Верховного Суду з цього приводу, викладено в т.ч. у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого права, за умови подання ним належним чином підтверджуючих первинних документів щодо правовідносин між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підтверджена матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором №30 від 01.10.2020 становить 404 550 грн 00 коп.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об"єктивно унеможливлюють виконання особою зобов"язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Відповідачем не доведено суду жодними доказами, яким чином надзвичайні обставини, якими в даному випадку є воєнні дії в Україні, унеможливлюють виконання ним зобов"язань за договором.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ПІК України).
Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. З ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 404 550 грн 00 коп. заборгованості за невиконання умов договору №30 від 01.10.2020 є обґрунтованими та належать до задоволення.
В решті позовних вимог слід відмовити у зв"язку з недоведеністю.
Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі "Трофимчук проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Судові витрати, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" (вул. Привокзальна, буд. 30, с. Товмачик, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78250, код ЄДРПОУ 08680135) на користь фізичної особи-підприємця Томина Юрія Романовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 404 550 (чотириста чотири тисячі п"ятсот п"ятдесят) гривень 00 коп. - основної заборгованості та 6 068 грн 09 коп. судового збору.
Наказ видати після набранням рішення законної сили.
В решті позову відмовити.
Повернути фізичної особи-підприємця Томину Юрію Романовичу ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 00 грн 52 коп. зайвого сплаченого судового збору (платіжне доручення №363 від 07.04.2022).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Повне рішення складено 09.08.2022
Суддя О. В. Рочняк