09 серпня 2022 року м. Рівне №460/15555/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах неправомірними; 2) зобов'язати відповідача призначити, провести нарахування та виплачувати позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до п."з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням рішення Конституційного Суду України №1-2/2020 від 23.01.2020 року з дня звернення до відповідача - з 28.04.2022 року.
В обґрунтування позову зазначено, що в квітні 2022 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак позивачу було відмовлено у такому призначенні, у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку. Вказано, що у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають норми п."з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою визначено пенсійний вік для жінок 45 років. Вважає, що відповідач діяв протиправно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи, а тому просила позов задовольнити повністю.
Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що як нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", так і нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко визначено вік, який особа повинна досягнути на момент звернення за призначенням пільгової пенсії - 55 років. Стверджує, що норми статті ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавалися, та у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного віку, вважає, що управління у спірних правовідносинах, відмовляючи у призначенні пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
12 травня 2022 року позовна заява надійшла до суду.
16 травня 2022 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14 червня 2022 року відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву.
30 червня 2022 року ухвалою суду залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.
Відповідач 2 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
28 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом №1700-0204-8/21999 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що за результатами розгляду її заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки вік позивача на дату звернення становить 51 рік 7 місяців 23 дні, що не дає можливості призначити пенсію у зв'язку з недосягненням 55 років.
Позивач, вважаючи протиправною таку відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
При цьому, згідно з п. "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за № 213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII раніше передбачений пункт "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок було збільшено з 50 років до 55 років та збільшено стажу роботи з 20 років до 25 років. Таким чином право на пенсія набували жінки по досягненню 55 років зі стажем роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Згідно з п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (Закон № 2148) який набрав чинності 11.10.2017 доповнено текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, ст. 114, яким визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Так, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 8 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали водіями міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та ч. 8 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Таке правове регулювання існувало до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII".
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років".
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій водіям міського пасажирського транспорту, а саме: пункт "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та ч. 8 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.
Таким чином, вимоги вказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до прийняття Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та 55 років за ч. 8 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.
Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, в даному випадку - 50 років.
Так, у вказаних рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За таких обставин, суд вважає, що необхідно надати перевагу саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.
Таке застосування вказаних вище норм права, на думку суду усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Згідно з записами трудової книжки та довідками КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради ОСОБА_1 працювала водієм тролейбуса в період з 20.12.1989 по 16.07.1990, з 16.07.1990 по 18.02.1991, з 09.09.1991 31.10.1996, з 06.12.1996 по 04.05.2000, з 11.07.2000 по 16.06.2001.
Як встановлено судом та підтверджується відповідачем, стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 0 місяців 12 днів, в т.ч. пільговий стаж - 11 років 2 місяці 28 днів. На дату звернення до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення пенсії позивач досягла 51-річного віку.
Таким чином, позивачем було дотримано усіх умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з недосягненням необхідного віку, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже такі дії є необґрунтованим і протиправними.
З огляду на викладене, суд вважає для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як встановлено судом, позивач, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком 28.04.2022.
За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.04.2022.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів слід стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн., сплачений згідно з квитанцією №14 від 04.05.2022.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, провести нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п."з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням рішення Конституційного Суду України №1-2/2020 від 23.01.2020 року з 28 квітня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 серпня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26,м.Дніпро,Дніпропетровська область,49000, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя Т.О. Комшелюк