28 липня 2022 року справа №640/10275/20
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Іваненко В.І.
за участю:
представника позивача Борецька О.Л.
представника відповідача Звір Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Господарського товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” (вул. Берегівська-Бічна, 4, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 32221224) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 44045187) про визнання протиправними і скасування рішення,-
встановив:
Господарське товариство у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників Державної податкової служби України, у якому згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002525212 від 16.03.2020 в частині 1 405 700,36 грн;
-визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю-0002515212 від 16.03.2020 в частині нарахування в розмірі 2 811 401,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з рішенням відповідача №0002525212 від 16.03.2020 оскільки на думку позивача до складу бази нарахування ЄСВ включаються виключно ті заохочувальні та компенсаційні виплати, що передбачені трудовими договорами та входять до фонду оплати праці. Забезпечення працівників кімнатою у гуртожитку, надання їм пального та подарунків не передбачене трудовими договорами та не є безпосереднім обов'язком позивача, а здійснюється останнім на тимчасовій основі, ситуативно, за наявності потреби співробітників та фінансової можливості позивача. Відповідно, такі виплати є додатковим благом та не включаються до бази нарахування ЄСВ. До складу бази нарахування ЄСВ не можуть включатися виплати, які не виплачувалися працівникам чи не виплачувалися за дорученням працівників на будь-які інші цілі, адже такі виплати не входять до фонду оплати праці працівників. Оскільки виплати, що здійснювалися позивачем як оплата вартості оренди житла (квартир) для працівників, перераховувалися позивачем безпосередньо орендодавцям і ніяким чином не залежали від складності чи умов виконуваної працівниками роботи та власне факту виконання або невиконання такої роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їхньої праці чи господарської діяльності позивача, такі виплати не можуть бути віднесені до фонду оплати праці. Відповідно, такі виплати є додатковим благом та не включаються до бази нарахування ЄСВ. Позивач повідомляє суд, що він дотримався вимог передбачених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. правомірно застосував понижуючий коефіцієнт для цілей нарахування ЄСВ у період липень-вересень 2015 року. Водночас, відповідачем для цілей розрахунків в акті Перевірки безпідставно не були взяті до уваги нараховані виплати ЄСВ та заробітні плати на користь працівників з інвалідністю, що призвело до хибного висновку відповідача про те, що у позивача було відсутнє право на застосування понижуючого коефіцієнта.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2021 по справі № 640/10275/20 позов Господарського товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” до Офісу великих платників Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішення-передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду у зв'язку з заміною відповідача на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 44045187).
11.11.2021 матеріали справи надійшли до Львівського окружного адміністративного суду.
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі обрано суддю Костецького Н.В.
Ухвалою суду від 16.11.2021 прийнято справу № 640/10275/20 до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
11.01.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо вимог до персоніфікації нарахованого доходу для обчислення ЄСВ податковими органами.
11.01.2022 та 12.01.2022 до суду від представника позивача Борецької О.Л. надійшла заява у порядку ч. 3 ст. 143 КАС України у якій просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесеними сторонами у справі № 640/10275/20 після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
24.01.2022 від представника відповідача Іванського Володимира до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
У судових засіданнях представник позивача Борецька О.Л. підтримала позовні вимоги та просила задоволити такі повністю.
У судових засіданнях представник відповідача Звір Р.П. заперечив проти позовних вимог позивача та просив відмовити в таких повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
За результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача було складений Акт № 27/28-10-52-12/32221224 від 19.02.2020 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки Господарського Товариства у формі ТзОВ ЗАВОД «ФЛЕКСТРОНІКС» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2019»
Позивачем було подано заперечення до Акту № 27/28-10-52-12/32221224 від 19.02.2020 року.
Відповідачем було надано відповідь від 12.03.2020 на заперечення позивача щодо Акту № 27/28-10-52-12/32221224 від 19.02.2020 року.
У відповіді зазначається, що комісією з розгляду спірних питань прийнято рішення, що встановлені перевіркою порушення, які відповідно відображені у висновку акта перевірки Господарського Товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” з урахуванням доданих до заперечення додатків є правомірним, а заперечення Господарського Товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” по даних порушеннях є необгрунтованим.
Відповідачем розглянувши акт перевірки було видано рішення № 0002525212 від 16.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску.
Згідно із вказаним рішення до позивача застосована санкція у вигляді штрафу у розмірі 1774329,36 грн.
Представником позивача подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0002525212 від 16.03.2020, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002525212 від 16.03.2020 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0002515212 від 16.03.2020.
Рішенням про результати розгляду скарги від 29.04.2020 №1493/6/99-00-08-06-01-06 відповідач вирішив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2020 № Ю-0002515212, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.03.2020 № 0002525212 Офісу великих платників податків ДПС залишити без змін, скаргу Господарського Товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” в частині оскарження вищезазначених документів залишити без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування», з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування'платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Суми фінансових санкцій розподіляються відповідно до пропорцій, визначених для розподілу єдиного внеску.
Розрахунок розподілу єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування проводиться на підставі звітності про нарахування єдиного внеску за результатами попереднього року.
Згідно ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування'встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цьогоЗакону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 25 вказаного Закону податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 Податкового кодексу України.
Також відповідно до ч. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).
За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 1 розділу VIІ Інструкції №449).
Так, положеннями п. 1 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Підпунктом 6 п. 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - “Порядок № 727”), обов'язковому дослідженню та відображенню в акті документальної перевірки підлягають зокрема питання повноти сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок. Результати перевірки щодо сплати суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої нараховується єдиний внесок, оформляються в таблиці окремим додатком, який додається до акта (довідки) перевірки.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску, яка подається до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, шо підтверджують суму виплат (доходу-), на які нараховується єдиний внесок.
Згідно з п. 1 розділу IV Порядку № 727 додатком до акту документальної перевірки є розрахунок донарахованих сум єдиного внеску, а також розрахунок фінансових санкцій (штрафів та пені).
При цьому, пп. 2 п. 4 розділу III Порядку № 727 передбачено, що: у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків надати документи посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, факт складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
Однак, акт перевірки, на підставі якого було винесено рішення та вимогу не містить розрахунку донарахованих сум єдиного внеску та інформації про ненадання позивачем будь-яких документів до перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, у постанові від 02.02.2021 у справі № 813/6094/15 правові норми передбачають персоніфікований підхід при визначенні загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, при визначенні бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тоді як у випадку, коли витрати підприємства мають не персоніфікований характер, то загальна вартість таких витрат не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб та, як наслідок, не підлягають включенню до бази нарахування єдиного внеску.
Базою нарахування ЄСВ відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є заробітна плата, що визначається відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з ст. і Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ч. 2 ст. і Закону України «Про оплату праці»).
Судом встановлено, що позивач укладав зі своїми працівниками трудові (а не цивільно- правові) договори, для цілей визначення бази для нарахування ЄСВ. При цьому, для віднесення виплати працівнику до заробітної плати такі виплати повинні бути передбаченими трудовим договором або колективним договором.
Отже, суми оплати вартості житла, пального та подарунків, які не були передбачені трудовими договорами чи колективним договором, не можуть вважатися базою нарахування ЄСВ .
Крім цього, як встановлено судом на підставі акту перевірки, відповідачем при визначенні складових фонду оплати праці як бази для нарахування внесків, застосовувалась Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5.
Проте згідно п.1.1 Інструкції №5, Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на вищевказане, суд дійшов виснвоку, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій до позивача за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002525212 від 16.03.2020 в частині 1 405 700,36 грн та вимога відповідача до позивача про сплату боргу №Ю-0002515212 від 16.03.2020 в частині нарахування в розмірі 2 811 401,71 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
вирішив:
1. Позов Господарського товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” (вул. Берегівська-Бічна, 4, м.Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 32221224) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 44045187) про визнання протиправними і скасування рішення - задовільнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002525212 від 16.03.2020 в частині 1 405 700,36 грн;
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ю-0002515212 від 16.03.2020 в частині нарахування в розмірі 2 811 401,71 грн.
4. Судовий збір в розмірі 21020 грн. 00 коп. стягнути на користь Господарського товариства у формі ТзОВ Завод “Флекстронікс” за рахунок бюджетник асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 05.08.2022.
Суддя Костецький Н.В.