ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"09" серпня 2022 р. Справа № 300/3126/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Косівської державної податкової інспекції Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-306-23 на суму 48 461,82 грн -
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Косівської державної податкової інспекції Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-306-23 на суму 48 461,82 грн.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Втім, всупереч вказаних норм законодавства, Вацовською М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в позовній заяві не підтверджено, що Вацовською М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , або ОСОБА_1 не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, оскільки в позовній заяві зазначено, що саме ОСОБА_3 не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім вище наведеного, згідно пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно із наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.
Згідно із Положенням про Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43968084), забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Івано-Франківської області та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 43142559).
Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Представником позивача у позовній заяві визначено відповідачем Косівську державну податкову інспекцію Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відносно якого згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис від 14.09.2014 №11111120004001109 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначений представником позивача відповідач у справі не є суб'єктом владних повноважень, до якого фактично мають бути звернені позовні вимоги.
Окрім того частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Судом встановлено, що до позовної заяви належних доказів про сплату судового збору не долучено.
Одночасно, в адміністративному позові представником позивача Вацовською М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , висловлені міркування, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підтвердження чого долучено копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.01.2020, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Воднораз за змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» ( Закон № 3674-VI) .
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлюються пільги щодо сплати судового збору.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19 частина 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З системного аналізу положень Закону України «Про судовий збір» слідує, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору виключно при зверненні до суду за захистом свої прав саме як учасника бойових дій, однак, як слідує зі змісту позовної заяви, заявлені адвокатом Вацовською М. М. в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги не пов'язані з порушенням прав позивача як учасника бойових дій та виходять за межі таких правовідносин.
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою предметом якого є оскарження рішення Косівської державної податкової інспекції Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області, то таке оскаржуване рішення не зачіпає прав позивача саме як учасника бойових дій.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 та від 06.05.2020 у справі №9901/70/20, а також в постанові від 09.10.2019 у справі №9901/311/19.
Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ Про судовий збір, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Таким чином, суд дійшов до переконання про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.10.2018 року у справі №826/4741/17 зазначив, що відповідно до сталої судової практики, звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних зі сплатою коштів, є немайновими.
У відповідності до предмета спору, суд вважає, що звернені Вацовською М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , позовні вимоги носять майновий характер.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, дана позовна заява містить одну позовну вимогу майнового характеру, яка є об'єктом сплати судового збору.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу, що абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», який вступив в дію з 01.01.2022, установлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року складає 2 481,00 грн.
Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленими Вацовською М. М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , позовними вимогами майнового характеру про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-306-23 на суму 48 461,82 грн становить 992,40 грн.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд доводить до відома, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада» в розділі «Івано-Франківський окружний адміністративний суд».
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Косівської державної податкової інспекції Коломийського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-306-23 на суму 48 461,82 грн - залишити без руху.
Надати позивачу (представнику позивача) десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:
- зазначення власного підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з визначенням належного відповідача;
- подання документа про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.